Острів в якихось північних широтах, на якому знаходиться мегаелітний ресторан, яким залізною рукою править шеф-кухар Юліан Словік (Рейф Файнс). У його заклад записуються за півроку. І ось на черговий вечір прибувають лощений і багатий зануда Тайлер (Ніколас Холт) зі своєю супутницею-красунею (Аня Тейлор-Джой), кінозірка (Джон Легуізамо), Елітний ресторанний критик Ліліан (Джанет МакТір) та інша пафосна-нахабна публіка. Втім, дуже скоро зрозуміло, що в цьому закладі крові проллється на багато літрів більше, ніж кетчупу.
Режисер Марк Майлод мало відомий широкій публіці, оскільки в останні роки все більше працював над серіалами (правда, топовими – типу "красенів" або "Гри престолів"). Проте в нульові він починав як великий фахівець з чорної комедії (в його портфоліо навіть значиться робота зі знатним безбашенним насмішником Сашею Бароном Коеном). Власне, і в "Меню" теж вистачає гумору – правда, дуже макабричного, чорного і кривавого. Це не кажучи вже про давно властивої британцям критиці соціальної нерівності ‒ у фільмі представники вищого світу зображені не інакше як сволочами зажерлися (причому у всіх сенсах).
Акторські роботи у фільмі чудові. Файнс на таку потужність не включав свою негативну харизму вже дуже давно (не кажучи вже про те, що вся його гра щедро присмачена іронією). Тейлор-Джой, в принципі, виступає в своєму традиційному амплуа "дівчата з іншого життя", але, ближче до кінця фільму відмінно розігрується і нітрохи Файнсу не поступається. Хороший і Ніколас Холт, який, навпаки, грає роль для себе несподівану ‒ не розумного красеня, а, навпаки, особистість вельми боягузливу, мерзопакістную і улесливу, яка, до того ж, постійно на порожньому місці корчить з себе знавця кулінарної справи.
Загалом, фільм вийшов відмінний - багатий на різкі повороти сюжету, коли треба ‒ страшний, коли треба ‒ смішний. Любителям веселих кіноразвлеченій він навряд чи сподобається, а ось фанати трилерів (особливо дуже старих типу "Ангела-винищувача" або "Скромної чарівності буржуазії) будуть в захваті повному.
Інші новини: