Міністр оборони Південної Кореї Кім Ен Хен, посилаючись на підписаний договір між Москвою та Пхеньяном, заявив, що КНДР може відправити свої регулярні війська в Україну задля підтримки Росії у війні.
Втім, є свідчення, що північнокорейські військовослужбовці вже є на території нашої країни, зокрема, на Донбасі. Як зазначив керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко, присутність військових КНДР на Донеччині передбачає переважно невеликі кількості інженерних військ і пов’язана з тим, що чимало боєприпасів із Північної Кореї поганої якості, от військові супроводжують вантажі, фіксують брак і слідкують за використанням боєприпасів російською армією.
Військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак розповів Главреду, чи справді північнокорейські війська можуть опинитися в Україні, пояснив, чому вони не створять особливих проблем для ЗСУ на полі бою, але їхня поява суттєво посилить політичні позиції Росії, а також спрогнозував, як на відправку військ КНДР в Україну відреагує Захід.
Яка ймовірність, що регулярні північнокорейські війська опиняться в Україні і воюватимуть проти ЗСУ? І наскільки для Росії є критично важливим залучення північнокорейських військ?
Питання відправки військ КНДР в Україні має політичний, психологічний та реальний військовий аспекти.
З політичної точки зору, для Росії вкрай важливо продемонструвати світові, що вона має союзників, які не тільки постачають їй зброю, як КНДР та Іран, та компоненти для виробництва зброї, як Китай, а й надають власних військових для участі у бойових діях. Це створить резонанс по відношенню до західного табору, оскільки продемонструє, що Росія і її партнери сильніші за Захід, оскільки союзники надають РФ свої підрозділи для спільної боротьби.
Це вже не рівень найманців, з якими Росія укладає контракт, а їхня держава навіть не знає про це. Згадайте, як прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді під час візиту до Росії наголошував, щоб індійських громадян звільнили і відправили додому. А росіяни таємно контрактують найманців із багатьох країн: Куби, Непалу тощо. А тут ціла держава – КНДР – на політичному рівні надає Росії свої ресурси. Це дуже важливий політичний момент для Кремля.
З психологічної точки зору, відправка військ КНДР створить психологічний тиск на українське військо і військово-політичне керівництво, тобто і на тих, хто ухвалює рішення, і на тих, хто воює. Мовляв, дивіться, як масштабується війна – ви не витримаєте такого рівня, тим більше за умов проблем із мобілізацією в Україні. Це сьогодні є козирною картою для ІПСО росіян.
З реально військової точки зору, це слабка допомога Росії. Адже північнокорейські війська необстріляні і не мають практичного досвіду ведення війни, тим більше, війни у зовсім іншому регіоні. Ці військові будуть повністю демотивовані, тому що не знатимуть, навіщо вони воюють, за що. Тим більше, північних корейців Росія буде використовувати як другосортну частину армії: для штурмових дій, прикриття флангів, латання "дірок", які постійно виникають на полі бою у сторін, тощо.
Тому військовий аспект за дужками цієї справи. Навіть не зважаючи на те, яку кількість військ надасть КНДР.
До речі, не думаю, що КНДР відправить в Україну дуже багато своїх солдат. А, відтак, РФ навряд чи може розраховувати на значну кількість північнокорейських підрозділів.
Отже, якщо до України прибудуть північнокорейські війська, це буде дуже невеличкий підрозділ, і головними тут будуть саме з політичні мотиви та психологічний тиск.
Якщо судити з задач, які, на вашу думку, північнокорейські військовослужбовці будуть виконувати в Україні, то складається враження, що Росія використовуватиме їх суто як "м’ясо". Виходить так?
Можливо, й так. Але для Росії не критична чисельність північнокорейського контингенту – їй важливий сам факт, бо він принесе їй політичні дивіденди та збільшить психологічний тиск на Україну. До того ж Росія зараз намагається покращити свої переговорні позиції напередодні ймовірних перемовин. Тобто Москва посилює свої позиції будь-яким шляхом, і це відбувається на тлі фінішної прямої президентських перегонів у США. Це все впливає, дрібниць тут немає.
З людським ресурсом у Росії проблем немає. Навіть не оголошуючи мобілізацію, РФ і так щомісяця набирає величезну кількість людей – від 30 тисяч до 40 тисяч. Хоча є свідчення, що контрактування зменшилося, і менше стає охочих у Росії йти воювати за контрактом. Але, загалом, там майже безмежний мобілізаційний контингент. Навіть зараз, коли вся економіка РФ підпорядкована війні у двох площинах – або йти на фронт заробляти гроші, або йти у військово-промисловий комплекс і там заробляти. Інших варіантів дуже мало для пересічного росіянина.
Якою може бути відповідь Заходу, якщо війська КНДР почнуть воювати в Україні відкрито? А також як відреагує Південна Корея, один із найбільших експортерів зброї у світі, вона допомагатиме Україні?
Південна Корея навряд чи напряму буде постачати Україні зброю, навіть після відправки військ КНДР на війну. Через треті країни – можливо. Наприклад, за гроші Євросоюзу Південна Корея може постачати реактивну артилерію або артилерійські системи. Також у Сеула є дуже потужні лазерні системи протидії безпілотникам.
Південна Корея може збільшити фінансову допомогу Україні, і це цілком імовірно. Також можливе постачання техніки подвійного призначення, наприклад, машин розмінування та іншого, що можна віднести до гуманітарної допомоги.
А от щодо постачання зброї напряму є великі сумніви, бо Південна Корея зараз сама перебуває у нестабільному стані через розхитування ситуації Північною Кореєю та розгортання "вісі зла". Тому Сеул намагатиметься маневрувати.
Реакція Заходу стримується шантажем Кремля, зокрема, ядерним. І поява північнокорейського підрозділу на боці російської армії в Україні буде розглядатися західними країнами просто як політичний крок і маневр. Тому від них навряд чи можна чекати дзеркальної відповіді, тобто відправки контингентів їхніх військ в Україну. Це неможливо, і ми цього не побачимо.
Чому?
Тому що Захід і НАТО уникають прямого військового зіткнення з Росією. Вони надсилають нам значні кошти і військові ресурси, щоб не брати безпосередньої участі у війні.
Згадайте, як негативно всередині НАТО сприйняли заяву президента Франції Макрона про можливість відправки французьких військовослужбовців, навіть інструкторів, до України.
В НАТО найбільше бояться прямого зіткнення з РФ.
Іншими словами, якщо війська КНДР почнуть воювати в Україні, Захід залишить це без відповіді? Але ж в умовах, як ви сказали, "розгортання вісі зла" Захід виглядатиме дуже слабким, тому що не реагує на кроки країн із протилежного табору.
Так. Втім, Захід виглядає слабким давно.
А прояв слабкості і відсутність реакції Заходу не спонукатиме Китай або Іран допомагати Росії більш інтенсивно і відкрито?
Ні. КНДР уже тривалий час живе ізольовано, тому тут окрема історія.
А от Китай дуже боїться санкцій США та європейських країн. Так, зокрема, проблеми російських банків у Китаї та проблеми з юанем інспіровані Заходом для того, щоб продемонструвати, що Китай може допомагати Росії лише до певної межі.
Китайці надзвичайно бояться санкцій. Тим більше, зараз уже є елементи торговельної війни з Євросоюзом, чого Піднебесна боїться більше, ніж санкцій США. Ринки ЄС і США для Китаю вкрай важливі. А якщо у Євросоюзу і Штатів буде спільна торговельна політика, це уповільнить розвиток економіки Китаю, який і так сповільнився.
Позиція Ірану також буде стриманою. Адже, згадайте, раніше йшлося про ракетну підтримку Росії Іраном, але ми й досі не бачимо застосування іранських ракет по Україні.
Тож Китай та Іран більш прогнозовані в цій ситуації, на відміну від КНДР, яка повністю перейшла на бік Росії, в тому числі у воєнному сенсі. Але Північна Корея отримує від Росії величезні дивіденди у вигляді технологій, і за це готова постачати і зброю, і людей для війни.
Хто такий Валентин Бадрак
Валентин Володимирович Бадрак (нар. 1968, Черкаси) – український письменник, публіцист. З 1999 року – директор неурядової аналітичної організації Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР). Автор низки книжок та публікацій у сфері мотивації людської діяльності, розвитку особистості, безпеки, а також безпеки держави. З липня 2006 року – член Громадської ради при Службі безпеки України, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
