Путін готується до затяжної війни з Україною і блоком НАТО - Ілля Пономарьов

Призначення міністром оборони РФ цивільної особи свідчить про те, що Путін вирішив бути воєначальником і готується до затяжної війни, вважає ексдепутат Держдуми.

Російський диктатор Володимир Путін провів низку кадрових перестановок в уряді РФ. Першим під роздачу потрапив міністр оборони Сергій Шойгу, якого призначили секретарем Ради безпеки замість Миколи Патрушева. Своєю чергою, місце Шойгу посяде ексзаступник голови уряду Андрій Бєлоусов.

В інтерв'ю Главреду координатор політичного центру "Легіон Свобода Росії", екс-депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов розповів, навіщо Путін поставив економіста главою Міноборони, чому Шойгу отримав декоративну посаду і куди прилаштують Патрушева, а також на яких умовах російський диктатор буде торгуватися з Трампом.

Якщо говорити про перестановки, як загалом ви б їх оцінили – з якою метою вони зараз проведені?

Треба сказати, що ми очікували перестановок в економічному блоці уряду (в широкому сенсі), тобто в цивільній частині уряду РФ, а головні сюрпризи виявилися в силовій.

Цьому передувала досить серйозна боротьба кремлівських кланів, яка була націлена на контроль за економікою. Були наміри у Патрушева-старшого просунути свого сина аж до позиції прем'єр-міністра. Тому що багато хто вважав, мовляв, якщо зміниться прем'єр-міністр, то ось вам готовий наступник. Навколо цього точилася відповідна боротьба, досить жорстка, і ті посадки, які відбулися в міністерстві оборони РФ, справа Тимура Іванова тощо, пов'язані саме з цією боротьбою.

Володимир Путін у цьому сенсі вміє дивувати, і кадрова історія сталася абсолютно несподівано. Скажу прямо – я особисто і ніхто з моїх знайомих джерел і друзів не очікував саме такої рокіровки.

Те, що вона трапилася, насправді, говорить багато про що. Тому що Бєлоусов – це людина, яку я особисто і давно знаю. Ми перетиналися з ним ще до початку війни у 2014 році, не дуже добре перетиналися, і в мене залишився певний осад від спілкування з ним. Він хоч і економіст, але не той, який є типовим для путінського оточення і поточного складу уряду РФ. Там завжди були економісти монетаристського, неоліберального спрямування, а Бєлоусов – це людина соціал-демократичного плану, кейнсіанського з погляду економічної теорії, яка завжди виступала за збільшення зростання держави і внутрішнього попиту. Уся російська економіка зараз працює саме через військові рейки – по суті, реалізовано рівно ту програму, про яку говорив Бєлоусов.

Дивіться відео інтерв'ю Іллі Пономарьова Главреду про перестановки в уряді РФ:

Тому його пересаджування в крісло міністра оборони має такий вигляд: з одного боку, Путін вважає, що військове виробництво, його нарощування та оптимізація є ключем до перемоги, але з іншого боку, це свідчить про те, що він готується до дуже тривалого мілітаристського періоду в Росії. І справа стосується не тільки України, а скоріше за все затяжної війни, зокрема і з Європою, з блоком НАТО.

Хто такий Андрій Бєлоусов у поточній ієрархії Кремля і чому вибір Путіна припав саме на нього?

Бєлоусов в економічному плані людина, особливо наближена до Володимира Путіна. Взагалі, Путін любить таких людей, які, на його думку, є економічно грамотними і можуть критикувати дії уряду, так би мовити, відкривати очі, дивитися на ситуацію з іншого боку, ніж те, як це роблять урядовці. Саме в такій якості він колись у Путіна і з'явився – до цього таку роль виконував Андрій Ілларіонов. Але він був, що називається, більш радикальним лібералом, ніж уряд, а Бєлоусов, навпаки, був людиною більш державницьких поглядів. Путін також користувався послугами Сергія Глазьєва, але він був явно якимось пугалом для уряду з більш лівого, соціалістичного флангу.

Бєлоусов же був справді довіреною людиною, яку Путін слухав і якій ще до призначення на посаду віцепрем'єра в уряді Мішустіна доручали стратегічні для Путіна проєкти. Колись він створював агентство стратегічних ініціатив, потім курирував низку інших "улюблених дітей" Путіна. Тому це людина для вождя особливо довірена, але саме як економіст.

Тобто він більше належить особисто до Путіна, ніж до однієї з "веж" Кремля?

У цьому сенсі він абсолютно самостійний. Звичайно, є певні зв'язки, але загалом Бєлоусов рівновіддалений.

Він користується довірою Путіна ще й тому, що російський уряд, а особливо його економічний блок, вкрай скептично налаштований до війни. Члени уряду виконують команди, кажуть, що вони технократи "поза політикою", але по їхніх обличчях видно, що ця війна нікому не подобається – ні Мішустіну, ні Набіулліній, ні багатьом іншим. Але вони не повстають проти, а ось Бєлоусов – та людина, яка активно підтримала війну від самого початку. За великим рахунком, з усіх високопоставлених російських економістів він був єдиним, хто її повністю підтримав.

Хоча мені здається, що основною мотивацією Бєлоусова була не тваринна ненависть до українців, а те, що він побачив у цьому можливість реалізації своїх економічних поглядів. Тому що він завжди говорив про внутрішнє промислове виробництво, внутрішній попит, а важку промисловість найкраще піднімає війна.

А навіщо, з огляду на те, що вже минуло два з гаком роки повномасштабної війни в Україні і вже розглядають можливість великої війни на Заході, Путіну знадобився цивільний з економічною освітою на посаді міністра оборони? Як Путін планує це використати?

Це не було головним чинником для його призначення. Журналісти поставили це запитання Пєскову, він пробурмотів на цю тему щось абсолютно невиразне, мовляв, міністерству оборони потрібні інновації. Але справа не в цьому. Зараз це не відіграє жодної ролі, тим більше, що "цивільні" міністри вже були і до цього. Наприклад, Анатолій Сердюков і навіть Сергій Іванов (хоча він і мав "силове" походження, але формально був цивільним міністром). І в цьому сенсі тут немає жодної новизни.

Те, що Бєлоусов цивільний – скоріше, ілюстрація того, що Путін навряд чи сподівається на якісь нові перемоги. У всякому разі, він не сподівається, що міністерство оборони безпосередньо вплине на гучні військові перемоги. Судячи з усього, він сам остаточно вирішив бути великим воєначальником. Тим паче, що Герасимов теж для нього не є таким уже й великим авторитетом. І, напевно, полководницькі функції Путін тепер буде повністю забирати на себе. Я не можу уявити собі Бєлоусова, який би рулив безпосередньо розташуванням військ.

Шойгу призначили секретарем Радбезу РФ замість Патрушева. З урахуванням того, що раніше першого заступника Шойгу затримали, чому, на вашу думку, Путін не став повністю прибирати його із силового блоку?

У цьому випадку відбувається абсолютно звичайний для Путіна баланс сил. Угруповання Патрушева завдало дуже сильного удару по плану Ковальчуків. І щоб не сваритися з Миколою Платоновичем, Путін зробив крок щодо підвищення його сина – він, звісно, не дав йому посаду прем'єра (я від самого початку говорив, що цього не станеться за жодних умов), але його трохи підвищили до посади віцепрем'єра. При цьому за ним зберегли контроль за міністерством сільського господарства, і як віцепрем'єра його наділили низкою кураторських функцій.

А якщо підвищили, то треба десь відняти, та й узагалі покарати за спроби забігти попереду батька і лобіювати своїх людей на посади. Щодо Патрушева це, звичайно, покарання. Але я думаю, що він не випаде з обойми, та й Пєсков сказав, що за кілька днів буде призначення Патрушева на інше місце. Жодних інсайдів щодо цього у мене наразі немає, але позиція секретаря Радбезу досить декоративна. Тому в призначенні Шойгу на місце Патрушева в розумінні Путіна є якесь легке знущання. Мовляв, на Шойгу "наїхали" якраз із цієї позиції і тепер її віддали Шойгу.

Які варіанти в принципі є у Патрушева – куди його можуть прилаштувати?

Чесно скажу – не знаю. Це точно буде позиція силового характеру. Але він досить сильно хворів, і його фізичні можливості не дуже-то великі. Патрушев, напевно, найбільш фізично немічний з усіх нинішніх керівників Росії, тому це не має бути щось дуже напружене.

Як ви вважаєте, кадрові перестановки – це максимум, який Путін може витиснути зі своєї ситуації, чи все-таки варто чекати ще якихось перестановок у російському керівництві, нехай і не таких глобальних?

Ну, він же там ліжка разом із дівчатками переставляє, тобто не займається серйозним оновленням. Лава в нього доволі коротка, і взагалі Путін дотримується дуже консервативної кадрової політики, що є одним із чинників стабільності його режиму. Тобто всі відчувають себе ось такою номенклатурою, і ті, хто потрапили до обойми, вже з неї не випадуть.

І якщо зберігають лояльність, то їх кудись прилаштують, хоча сам Путін хоче оновлення і навіть проводить певні призначення в нинішньому уряді. Наприклад, Михайла Дегтярьова призначили міністром спорту. І це ніби як незрозуміле міністерство, та й людина на чолі незрозуміла, але так Дегтярьова винагородили за те, що він піддавав себе ледь не фізичному ризику в Хабаровському краї після протестів щодо Фургала. Призначили й Аліханова, якого багато хто називав перспективним. До того ж, він із тієї ж чемезівської обойми, що й Мантуров, його попередник на посаді міністра промисловості. Отже, якісь призначення є, але вони дуже акуратні й точкові, що вказує на те, що Путін не хоче сильно оновлювати склад уряду.

З тієї причини, що боїться наслідків різких перестановок?

По-перше, це властивість характеру Путіна – він справжній консерватор з точки зору своєї політики. Це стосується не тільки кадрів, а й усього іншого – він не любить експериментів. Навпаки, він любить повторювати те, що працює і не прагне винайти якісь принципові новації. По-друге, номенклатурний принцип дійсно важливий, особливо в умовах війни та невизначеності. Персональна лояльність – це, зокрема, особиста безпека, яка спирається на принцип, який знають абсолютно всі представники російської правлячої верхівки: "Поки ти лояльний, можеш як завгодно косячити". І якщо з точки зору Путіна грають за правилами, то, мовляв, усе буде нормально. Просто не бери на себе занадто багато, не кради по-крупному, а найголовніше – не прояви політичну нелояльність.

Нинішня російська політична еліта розуміє, куди тепер рухається Росія і наскільки вона готова миритися з цим? Чи є варіанти того, що в якийсь момент путінська система розбалансується?

Принаймні в моєму збереженому колі спілкування в Росії (яке навряд чи є повністю репрезентативним, оскільки там, зокрема, є люди, які, з погляду режиму, виглядають абсолютно лояльними), усвідомлення того, що це "Титанік", присутнє. Але, як ви пам'ятаєте, з "Титаніка" багато хто врятувався, і приблизно так само думають і російські елітарії – мовляв, їм-то шлюпки вистачить. Усі егоцентрики вважають себе незамінними і весь час виходять із принципу "а нас за що". І це те, що сильно зміцнює еліту.

Якби міжнародне співтовариство (і Україна насамперед, тому що вона задає правила гри з погляду санкційної та іншої політики) діяло б у цьому сенсі гнучкіше, ми могли б багатьох людей вибити з цієї обойми і переманити на бік добра. Але оскільки, з одного боку, на них усіх зараз тиснуть, а з іншого боку, цей тиск не дуже небезпечний, то зрештою ніхто нікуди не відвалюється – усі прагнуть виконувати вказівки, не бути "кращими учнями", щоб не вибитися на кримінальні міжнародні суди, але водночас залишатися в тій самій колії.

Яким ви бачите розвиток ситуації найближчим часом після цих перестановок? Що може робити Путін і наскільки він готовий підвищувати ставки в плані розширення війни за межі України?

До президентських виборів у США нічого відбуватися не буде. До того моменту головна ставка Путіна буде зроблена на максимальне збільшення зони контролю на території Донецької області. Тому що Путін налаштований на торгівлю – він вважає, що до влади прийде Трамп і буде саджати Україну за стіл переговорів. Отже, потрібно буде торгуватися і забезпечити собі максимальну переговорну позицію.

Я не вірю, що нинішній наступ у Харківській області спрямований на захоплення Харкова – у РФ неодноразово говорили про те, що хочуть створити "санітарну зону" вздовж кордону, щоб ускладнити обстріл Бєлгорода. Насправді, це ні на що не вплине, тому що дрони ЗСУ дістають уже на 1500 кілометрів. Можливо, росіяни намагатимуться відсунути від кордону інші види озброєння, але навіть це завдання вони навряд чи виконають.

Призначення Бєлоусова нам підказує, що в РФ думають не про яскраві кавалерійські атаки, а про тривалу стратегію мілітаризації.

Якщо відбудеться якесь перемир'я або зупинка бойових дій в Україні, то, звичайно, після цього росіяни займатимуться перегрупуванням, переоснащенням військ. Найімовірніше, це буде недовго, і наступний напрямок досить зрозумілий – країни Балтії та Польща.