Очільник Генштабу Збройних сил РФ Валерій Герасимов доповів російському диктатору Володимиру Путіну про те, що Покровськ захоплений, а в покровсько-мирноградській «кишені» війська РФ оточили 31 український батальйон (більше 5 тисяч українських оборонців). Але ця доповідь виявилася брехнею. Генштаб Збройних сил України спростував повне захоплення Покровська і наголосив, що бої за місто тривають, хоча ситуація там складна.
Ба більше, ця казка Герасимова для Путіна обурила своєю зухвалою брехнею навіть так званих зет-блогерів, які запевнили, що ніякого оточення українських військ немає, а коридор між російськими угрупованнями на заході і півночі Покровська становить декілька кілометрів.
Військово-політичний аналітик, співзасновник громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгирьов розповів Главреду, чи зможуть російські війська захопити Покровськ до нового року, в чому полягає секрет стійкості міста, бої за яке точаться вже 14 місяців, чому Росія вчепилася в Покровськ, і чим він настільки важливий для неї, чим небезпечна для України окупація цього міста, і куди після Покровська путінська орда попре далі, які міста стануть новими цілями росіян, а також чого після захоплення Покровська остерігатися Дніпру та Запоріжжю.
Наскільки збрехав Герасимов, коли доповідав Путіну, що Покровськ повністю захоплений? Як ви оцінюєте ситуацію в Покровську на даний момент?
Ситуація в Покровську складна, але сказане Герасимовим про захоплення Покровська, як і Куп’янська, не відповідає дійсності. Наразі тривають бої в районі промзони Покровська: м’ясокомбінату, комбікормового комбінату, мікрорайону Динас. Окупанти шляхом інфільтрації малих штурмових груп намагаються створити передумови для взяття під контроль логістики наших підрозділів. Вони прориваються в напрямку Гришиного, щоб заблокувати логістику Сил оборони України та позбавити нас можливості проводити ротацію особового складу.
І так напружена ситуація ускладнюється несприятливими погодними умовами. Наші оборонці активно використовують тактику «стіни дронів», тобто масового застосування FPV-дронів задля нейтралізації особового складу військ противника та російських авто- й мототехніки. А туман стає на заваді цьому. Саме тому окупанти активізувалися і в Покровську, і вздовж усієї лінії фронту.
Бої точаться в районі багатоповерхівок. Спецпідрозділи Сил спеціальних операцій ГУР МО України тримають цей надважливий район оборони, адже багатоповерхівки – це фактично панівні висоти, які в разі їх захоплення дадуть можливість окупантам тримати під вогневим контролем наші позиції та пункти тимчасової дислокації особового складу.
В Покровську противник використовує малі штурмові групи чисельністю 2-12 осіб. І, за оцінками самих росіян, оперативного оточення українських підрозділів у Покровську немає. Тож попереднє повідомлення Герасимова про блокування 31 українського батальйону не відповідає дійсності. Ба більше, навіть російські пропагандисти, зокрема Максим Калашников, визнали той факт, що оперативного оточення українських військ у Покровську немає. Тож окупанти змінили тактику і намагаються видавлювати Сили оборони України з Покровська. Тривають вуличні бої, а це бої високої інтенсивності, які характеризуються великими втратами особового складу російських окупаційних військ.
Разом із тим, Росія використовує і тактику «м’ясних штурмів». Російськими пабліками шириться звернення матерів бійців 76-ї мотострілецької бригади, де зазначається, що російське командування застосовує тактику сточування штурмових груп. Так, наприклад, мати одного з російських військовослужбовців повідомила, що зі штурмової групи чисельністю 14 осіб залишився живим тільки її син, який вийшов до пунктів тимчасової дислокації своїх підрозділів, подолавши пішки 12 км, але… отримав наказ командування повернутися до Покровська, інакше його «обнулять», тобто ліквідують самі ж російські військовослужбовці.
Тут характерні два моменти: перший – сточування російських штурмових груп, другий – те, що росіяни змушені пішки долати великі відстані, проходячи українські «кілл-зони» (а наші безпілотники працюють навіть попри густий туман).
До речі, важкі погодні умови дали змогу і Силам оборони України завести оперативні резерви та бронетехніку не тільки в Покровськ, але й у Мирноград. Це констатували навіть росіяни, зокрема, вони повідомили, що українські танки відпрацювали по багатоповерхівках, які утримуються російськими військами, що унеможливило подальше просування окупантів у Мирнограді.
Також слід додати, що на Покровський напрямок з ідеологічних і політичних міркувань передислоковані «українські батальйони», тобто сформовані з числа місцевих колаборантів та українських військовополонених. Зокрема йдеться про батальйон Олександра Матросова, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса тощо. Взагалі, там чотири «українські батальйони», але їхня загальна чисельність складає до 70 осіб, хоча навіть за російською класифікацією один батальйон має налічувати 800-1000 осіб. Тобто це виключно пропагандистський момент.
За інформацією Сирського, Сили оборони України провели ударно-пошукові дії зі знищення малих штурмових груп противника в Покровську на площі близько 12 квадратних кілометрів. Тож у наших військ є серйозні тактичні успіхи.
Загалом, усі заяви Путіна спрямовані на дві цільові аудиторії. По-перше, на російську – щоб показати тактичні успіхи російських окупаційних військ і, таким чином, мінімізувати негативний ефект від повідомлень про чисельні втрати росіян. А втрати Росії на Покровському напрямку лише за два місяці сягнули 18 тисяч осіб, за даними ГУР. По-друге, на американську аудиторію, адже активізація бойових дій на Покровському напрямку пов’язана з активізацією переговорного процесу. Путіну конче потрібно показати Трампу тактичні успіхи військ РФ, щоб унеможливити закінчення війни на інших, не російських, умовах. При цьому Путін намагається просунути свою тезу про те, що, якщо Сили оборони України не виводять свої підрозділи з Донецької області, то план захоплення Донецької області Росія реалізує військовим шляхом. Зауважте, що бої активізувалися суттєво: якщо минулого тижня було 150-170 боєзіткнень, то наразі їх близько 270.
І кілька слів про Покровський напрямок взагалі. Сили оборони України контратакують в районі населеного пункту Шахове (це так званий Добропільський виступ), а це створює загрозу для локацій окупантів. Плюс є успішні дії по флангах, зокрема в районі Родинського – ключового транспортного хабу (саме повз Родинське проходить автомобільна дорога, якою здійснюється логістика Сил оборони України, які перебувають і в Мирнограді, і в Покровську).
Тож ситуація в Покровську складна, але не така, як говорить російське командування й Путін.
Ще місяць тому навіть українські військові аналітики говорили, що Покровськ протримається ще два-три дні і буде взятий, втім, попри все російські війська продовжили ламати зуби об це місто. В чому секрет стійкості Покровська? Чому російські війська буксують і не можуть подужати цю військову ціль уже 14 місяців?
Передусім в інженерному сенсі в Покровську були дуже добре підготовані позиції наших оборонців. Так було і на підступах до Покровська, і в самому місті. До того ж Покровськ є великим промисловим містом із розвинутою міською забудовою та промзоною, що дозволяє Силам оборони України проводити активні бойові дії в умовах міської забудови, що уповільнює темпи просування росіян та збільшує їхні втрати як атакуючої сторони.
Крім того, за час перебування на посаді Драпатого, який відповідав за Покровський напрямок, вдалося провести низку успішних контрнаступів Сил оборони України. Окупанти це називали «контрнаступом Драпатого». Тоді нашим оборонцям вдалося серйозно просунутися в напрямку населених пунктів Шевченко та Котлине. Була звільнена низка населених пунктів, що унеможливило подальше просування російських військ і значно стабілізувало ситуацію на Покровському напрямку. При цьому ми контролювали основні транспортні локації, зокрема і трасу через Родинське.
Яка ймовірність, що Покровськ не буде взятий до нового року?
Давайте будемо об’єктивні: можливості відновити контроль над Покровськом у нас немає через нестачу оперативних резервів та чисельність російського угруповання на Покровському напрямку, яке налічує 150 тисяч осіб. До того ж нещодавно на Покровський напрямок із Запорізького, з-під Гуляйполя, були перекинуті підрозділи 76-ї повітряно-десантної дивізії противника, що свідчить про те, що Покровський напрямок є більш пріоритетним для Росії.
Наразі наше завдання – якомога довше тримати Покровськ, принаймні допоки триває переговорний процес, щоб не дати росіянам використати цю карту для посилення їхніх позицій. Але й заяви про те, що Покровськ уже захоплений, не відповідають дійсності.
Давати прогнози складно, втім, думаю, Покровськ не буде взятий повністю окупантами ні до нового року, ні навіть певний час після нового року.
Багато в чому це буде залежати від перемовин. Адже армія є заручником політичних домовленостей, тому, якщо будуть ухвалені відповідні політичні рішення, війська відійдуть з міста. Так, ЗМІ пишуть, що військові не вийдуть з Покровська, навіть якщо буде відповідний наказ, але це так, белетристика, маячня. Якщо буде наказ, війська відійдуть із будь-якої займаної позиції.
Тому утримання не тільки Покровська, але й решти підконтрольної нам частини Донецької області залежить зараз виключно від політичного рішення та переговорів.
Чим важливий Покровськ для росіян, які можливості подальшого просування перед ними відкриє його захоплення? І чим небезпечна втрата Покровська для нас?
Покровськ – це великий логістичний хаб, який важливий і для нас, і для росіян. Втім, Покровськ і цей регіон взагалі для Росії важливі не тільки з військової і політичної точок зору, а передусім з економічної. Росіянам потрібні тамтешні родовища коксівного вугілля та найбільші в Європі поклади рідкісноземельних металів. Зокрема, літій – в районі н.п. Шевченко, коксівне вугілля – поблизу н.п. Котлине. На жаль, ці території ми вже втратили.
З військової точки зору, Покровськ привабливий для Росії перспективою виходу на адміністративні кордони Дніпропетровської області. Там далі пласка рівнина, і стримати росіян нам буде досить складно. Ми тримаємо ситуацію під контролем уже чотири роки саме завдяки тому, що Луганська і Донецька області – це агломерація великих і малих міст зі щільною міською забудовою і промисловою зоною. Якщо російські війська вирвуться на оперативний простір, нам буде складно втримати їх, як свідчать події в Запорізькій області. Тому і ми, і росіяни розуміємо значення Покровська та Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Як, по-вашому, Росія діятиме після захоплення Покровська, куди рушить далі, які міста стануть її наступною ціллю?
Костянтинівка. Тому що росіяни будуть прориватися до Слов’янсько-Краматорської агломерації. А загалом, уся агломерація буде ціллю росіян, тому окремі міста виокремлювати немає сенсу.
Передусім під ударом буде Костянтинівка, тому що це місто розташоване в низині, а росіяни контролюють панівні висоти в Торецьку і Часовому Яру. Це створить великі проблеми для нас: передусім із логістикою, але й з утриманням позиції взагалі. Тобто Костянтинівка під потужним вогневим контролем ворога, тому її важко буде втримати.
Також під загрозою буде Сіверськ, і бої вже точаться на околицях міста. Росіяни будуть намагатися прорватися з флангу, щоб оточити наші підрозділи в агломерації.
І третє місто, яке росіяни точно далі намагатимуться взяти, – це Лиман.
Хочу наголосити, що передусім Росія намагатиметься встановити контроль над Донецькою областю. Не Запорізькою, не Сумською і не Харківською – активізація підрозділів ворога там є відволіканням наших резервів і застосуванням «тактики тисячі порізів». А основний напрямок – Костянтинівка, Сіверськ, Лиман.
До Лимана всього 2,5 км, і це ключовий автологістичний хаб. До того ж для росіян встановлення контролю над Лиманом матиме велике політично-ідеологічне значення, оскільки місто було деокуповане внаслідок успішного контрнаступу наших військ.
Тому російські війська намагатимуться прориватися до цієї агломерації, це конче потрібно Росії.
До речі, а Слов’янськ – це великі поклади сланцевого газу. І Росія збирається встановити контроль над цими родовищами. Ці родовища найбільші в Європі і дають змогу отримання енергетичної незалежності. Тож, як на мене, росіяни передусім вирішують для себе питання контролю над корисними копалинами. Чому американці і запропонували 200 мільярдів доларів в обмін: це фактично ціна тих корисних копалин, які вже контролюються або невдовзі можуть потрапити піді контроль окупантів.
Щодо Костянтинівки ви зазначили, що її буде складно втримати через специфіку розташування. А яка перспектива оборони Сіверська та Лиману, чи можуть росіяни там зав’язнути в міських боях більш ніж на рік, як у Покровську?
Навряд чи. Сіверськ нам теж буде складно втримати, оскільки там Росія зосередила 90-тисячне угруповання військ. За останні два тижні ситуація там значно ускладнилася, але все одно немає підстав говорити і про те, що місто буде захоплено в короткостроковій перспективі.
Паралельно з боями за Покровськ, що тривають, росіяни намагаються просуватися в Дніпропетровській та Запорізькій областях. Дніпро і Запоріжжя можуть стати наступними цілями для росіян? Яка загроза для обласних центрів, чи є, по-вашому, у росіян амбіції захопити і їх?
Ні, на обласні центри вони не підуть. У них немає оперативних резервів. І цього немає в стратегічних планах Москви. Завдання росіян на Запорізькому напрямку – це прорватися до Комишувахи, щоб вийти до Запоріжжя на відстань артилерійського вогню (10-15 км), щоб тримати під вогневим контролем житлові мікрорайони міста. Це потрібно Росії, щоб створити штучний хаос, спровокувати паніку та внутрішні міграційні процеси.
А що стосується Дніпра, то прорив росіян до міста не є реальним взагалі. Тільки до Павлограда там 75 км, а для подолання такої відстані у росіян оперативних резервів немає. Тож фактор боїв у Дніпропетровській області буде використовуватися виключно як політичний елемент військово-політичного тиску на Україну, аби створити загрозу масштабування театру бойових дій за рахунок нових територій.
З огляду на те, скільки людського і технічного ресурсу Росія поклала в боях за Покровськ, яку ціну платить за намагання окупувати це місто, чи буде захоплення Покровська великою перемогою для ворога?
Ні, це буде «піррова перемога». Росіяни вже самі проводять паралелі і аналогії з Бахмутом та наголошують, що кількість їхніх втрат неспівставна з тим, що вони здобувають у підсумку. Адже тільки за останні два місяці Росія поклала на Покровському напрямку більше 20 тисяч особового складу. Для розуміння: під час Другої світової війни війська Вермахту на момент окупації Польщі мали таку саму кількість втрат – 20 тисяч.
Росія поклала в боях за одне місто, за Покровськ, стільки ж людей, скільки німецькі війська – в боях за всю територію Польщі.
Крім того, наразі кількість втрат Росії перевищує можливості її мобілізаційних заходів. За даними екс-президента країни-окупанта, в січні-листопаді контракт підписали 330 тисяч росіян, а втрати РФ за цей же період, за даними британської розвідки, склали 353 тисячі осіб. Тож втрати перевищують можливості мобілізаційних заходів. Тобто з людським ресурсом у Росії проблеми, причому великі.
Дмитро Снєгирьов (11 жовтня 1971, Луганськ) – експерт з військових питань, блогер. Історик та юрист. Співголова громадської ініціативи "Права справа". Виступає на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах у якості експерта з військової та політичної тематики.