Де зберігали гроші в радянські часи: незвичні методи захисту сімейних капіталів

Про що ви дізнаєтесь

• Де зберігали гроші у радянські часи
• Чому такі схованки були не надійними

Сьогодні ми звикли тримати заощадження на банківських картках, але ще кілька десятиліть тому все було зовсім по-іншому. У Радянському Союзі люди не довіряли державним банкам, а вільні кошти тримали вдома. Професійні сейфи були розкішшю, тому кожна радянська квартира перетворювалася на справжній лабіринт із секретами - детальніше розповість Главред.

Як розповідає видання "Телеграф", винахідливість людей у Радянському Союзі іноді вражала навіть досвідчених детективів.

Рекомендуємо:

Геніально чи помилка: чому у "Запорожця" двигун ззаду

Чому гроші ховали в книгах

Майже в кожній родині тоді була велика бібліотека: зібрання творів класиків, енциклопедії та журнали. Це було ідеальне місце для зберігання грошей. Купюри просто вкладали між сторінками. Якщо вдома стояло кілька сотень книг, знайти потрібну "заначку" сторонній людині було майже нереально.

Втім, інколи і самі господарі забували, куди саме поклали гроші. Бували випадки, коли "особливу" книжку давали почитати сусідам або родичам разом із грошима всередині.

Відео про те, як в СРСР ставилися до грошей, можна переглянути тут:

Штори і килими: найнепомітніші схованки в квартирі

Інтер’єр радянської квартири важко уявити без важких портьєр і килимів на стінах. Вони виконували не лише декоративну функцію, а й слугували сховищем.

Гроші часто загортали у клаптик паперу або тканини та приколювали шпилькою до внутрішньої сторони штори, ближче до підлоги. Влітку, коли вікна рідко завішували, це була одна з найнепомітніших схованок.

Килими взагалі були справжнім "хітом". Купюри розкладали на підлозі або ховали під масивним вовняним килимом на стіні. Головне — не забути про схованку під час прибирання або коли килим виносили надвір вибивати пил.

Побутова техніка як тайник: секрети всередині приладів

Задні стінки телевізорів, радіол чи холодильників були популярним місцем для тих, хто вмів користуватися викруткою. Люди знімали панелі, загортали гроші в поліетилен (щоб захистити від перегріву чи вологи) і приклеювали їх усередині корпусу звичайним лейкопластиром.

Ще одним популярним місцем був зливний бачок унітаза. Гроші герметично пакували в кілька пакетів і підвішували всередині на дроті.

Схованки для "майстрів": фальшиві розетки і труби

Були й особливо винахідливі господарі, які створювали схованки, що їх майже неможливо було знайти без спеціального обладнання.

У стіні робили отвір і встановлювали корпус розетки. Зовні вона нічим не відрізнялася від звичайної, але струму в ній не було — всередині зберігали гроші.

Під час ремонту у ванній іноді встановлювали "зайву" трубу, яка не була під’єднана до системи. Усередині було сухо і безпечно для паперових купюр.

Чим ризикували люди: недоліки домашніх схованок

Попри всю винахідливість, такі методи мали суттєві мінуси. По-перше, гроші могли зіпсуватися: папір пліснявів у вологих місцях або пересихав біля техніки. По-друге, досвідчені крадії добре знали ці хитрощі й перевіряли книги та килими насамперед.

Сьогодні ці способи здаються кумедними, але для багатьох це була єдина можливість зберегти зароблене.

Вас може зацікавити:

• Шлях через океан у 214 ящиках: маловідома історія появи Статуї Свободи
• Таємниця слова картопля: як помилкова назва стала звичною для всього світу
• Бухалово та Деньги: справжня історія найдивніших назв українських сіл та міст

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред