Про що ви дізнаєтесь:
У книжках часто можна зустріти вираз «кисейная барышня». Так кажуть про людей, які не пристосовані до життя і губляться перед найменшими труднощами. Проте мало хто знає, звідки пішов цей вислів і чому в українській мові немає його точного відповідника. Главред розповість про це детальніше.
Наукова співробітниця Інституту енциклопедичних досліджень НАН України Олеся Сулима пояснила, що цей вислів з'явився в Російській імперії ще у ХІХ столітті. Спочатку слово «кисея» (українською — серпанок) означало тонку прозору тканину, яку використовували для фіранок та елементів одягу. Згодом із неї почали шити сукні, а сам матеріал став асоціюватися з тендітністю та витонченістю.
У словниках «кисейная барышня» — це розбещена й вередлива дівчина, яка виросла в тепличних умовах і не звикла до самостійного життя. Згодом цей вислів почали вживати не лише щодо жінок, а й щодо чоловіків, які уникають труднощів або бояться відповідальності.
Мовознавиця зазначає, що фразеологізм не набув поширення в Україні через історичні та культурні відмінності. Українські традиції, побут і соціальний устрій формувалися інакше, тому образ «кисейної панянки» не став частиною української мовної картини світу. Крім того, слово «кисея» не було поширеним у народному мовленні.
Відео про те, як сказати українською "високосний рік", можна переглянути тут:
Оскільки точного українського відповідника немає, філологи радять використовувати слова, близькі за значенням:
У сучасній українській мові цей російський вислів зазвичай не перекладають дослівно, а передають його зміст за допомогою зрозумілих українських слів і виразів.
Вас може зацікавити:
Олеся Петрівна Сулима — українська мовознавиця, кандидатка філологічних наук та доцентка кафедри української мови Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Вона є випускницею цього ж навчального закладу, де наразі викладає дисципліни, пов'язані з культурою мовлення, практичною граматикою та стилістикою української мови. До кола її наукових інтересів належать дослідження граматичної системи сучасної української мови, лінгводидактика, а також популяризація автентичних мовних форм, фразеологізмів і викорінення русизмів. Окрім викладацької та дослідницької роботи, вона виступає мовною експерткою у засобах масової інформації та є авторкою низки статей в «Енциклопедії сучасної України».