Про що йдеться у матеріалі:
Сили оборони України продовжують розвивати наступальні дії на Лиманському напрямку в межах операції «Вівальді». Українські військові заявили про звільнення Нового, Рідкодуба та Катеринівки, відновлення контролю над низкою позицій, знищення понад двох тисяч російських військових та захоплення в полон понад 250 окупантів. За оцінками військових і аналітиків, український контрудар уже має не лише тактичне, а й оперативне значення, оскільки створює проблеми для російських планів щодо Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Главред з'ясував, як операція «Вівальді» змінила ситуацію на Лиманському напрямку та яку тактику ЗСУ застосували проти російських військ.
Моніторинговий проєкт DeepState повідомив про подальше просування українських Сил оборони на Лиманському напрямку. За його даними, під час операції «Вівальді» українські військові звільнили одразу три населені пункти в Донецькій області - Рідкодуб, Нове та Катеринівку.
«Сили оборони України звільнили Рідкодуб, Нове та Катеринівку, а також відновили контроль поблизу Новомихайлівки та Липового», - зазначили аналітики DeepState.
Йдеться про населені пункти, розташовані неподалік один від одного на північ від Лимана. Рідкодуб, Нове та Катеринівка, а також Новомихайлівка і Липове адміністративно належать до Краматорського району Донецької області. Саме ця ділянка стала одним із районів активізації українських дій у межах операції «Вівальді».
Командир Третього армійського корпусу бригадний генерал Андрій Білецький заявив про завершення третього етапу операції «Вівальді». За його словами, підрозділи корпусу не лише звільнили низку населених пунктів, а й повернули контроль над важливими позиціями, які мають значення для подальшого розвитку бойових дій.
«3-й корпус визволив Нове, Рідкодуб і Катеринівку та відновив контроль над Карпівкою і Новомихайлівкою. Втрати РФ - 2000 окупантів, понад 250 захоплені в полон», - повідомив Білецький.
За його словами, під час третього етапу українські військові повністю відновили контроль над Карпівкою та Новомихайлівкою, звільнили Рідкодуб і Катеринівку, а також взяли під контроль Нове. Білецький назвав цей населений пункт ключовим хабом російських військ на плацдармі. Загалом, за його оцінкою, українські сили повернули 51 квадратний кілометр території.
«Цей етап мав переломне значення для всієї операції. Логіка боїв на плацдармі полягала в тому, що той, хто контролює висоти навколо Нового, той і тримає ініціативу», - наголосив командир Третього армійського корпусу.
Окремо Білецький розповів про застосування безпілотних наземних платформ, створених на основі старих радянських БТР. За його словами, ці машини були перетворені на наземні роботизовані комплекси «Камікадзе» та використовувалися для ураження ключових позицій російських військ.
За оцінкою Білецького, російська сторона за цей етап втратила понад дві тисячі військових. Понад 250 російських військовослужбовців, за його словами, потрапили в український полон, причому йдеться не лише про рядових бійців, а й про представників різних військових спеціальностей.
«Кіношне “Русские не сдаются” на практиці перетворилося на здачу в полон цілих підрозділів у повному складі. Включно з офіцерами, пілотами, артилеристами», - заявив Білецький.
Командир також розповів про інформаційно-тактичну складову операції. За його словами, українські сили проводили оманні дії, через які російське командування вважало основним напрямком українського удару район Шандриголового та «Зеленої Долини». Це, як стверджується, змусило російську сторону витратити резерви на контратаки саме там.
Фактичний головний удар, за словами Білецького, був спрямований на Нове. Таким чином, російські підрозділи, які очікували українських дій в іншій зоні, не змогли своєчасно відреагувати на основний напрямок наступу.
«Фактично противник проспав основний удар, який був направлений на взяття Нового», - заявив Білецький.
За його словами, основну роль у штурмових діях відіграли підрозділи 3-ї штурмової бригади. Водночас бійці 3-го прикордонного загону, як зазначив командир корпусу, відновили контроль над Рідкодубом і швидко організували оборону на новозайнятих рубежах.
Президент України Володимир Зеленський також заявив про результати українських військ на Лиманському напрямку. За його словами, операція «Вівальді» триває одночасно з іншими діями Сил оборони України на фронті.
«Є важливі результати наших військ на Лиманському напрямку на Донеччині в рамках операції “Вівальді” та угруповання військ ДШВ в рамках ще однієї нашої операції активної оборони», - заявив Зеленський.
Президент повідомив, що отримав доповідь від Головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого. За його словами, українські військові продовжують завдавати втрат російській армії, а визначені командуванням цілі досягаються.
Зеленський також навів загальну статистику втрат російських військ за тиждень на всіх ділянках активних бойових дій. За його словами, українські підрозділи знешкодили 10 660 російських військових убитими та пораненими. Він окремо зазначив, що, за даними української сторони, кожна така втрата супроводжується відеопідтвердженням.
«Триває знищення окупанта, визначені цілі досягаються», - сказав президент.
Найбільш інтенсивні бої, за словами Зеленського, відбуваються на Покровському, Костянтинівському та Лиманському напрямках. Водночас бойові завдання виконуються також на Запорізькому, Харківському та Сумському напрямках.
Президент окремо відзначив результати 3-го армійського корпусу та 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша 8-го корпусу ДШВ. За його словами, українське командування вже визначило подальші активні кроки.
«Кожен такий тиждень на фронті, який стає нашим, українським за характером загальної ситуації, не дозволяє Росії розгорнути більшу наступальну активність проти України», - заявив Зеленський.
Військовий аналітик та OSINT-дослідник Tte.Dan описав ситуацію на Лиманському напрямку як суттєву зміну обстановки. За його даними, українські підрозділи просунулися майже на дев’ять кілометрів на схід від Лимана, після чого російські сили почали відходити в напрямку Кремінної та Рубіжного.
«На цій ділянці фронт фактично впав, а російські війська перебувають у складному становищі», - йдеться в оцінці аналітика.
На південь від Лимана, за його даними, українські сили просунулися приблизно на вісім кілометрів та встановили контроль майже над усією лісовою зоною в напрямку Торського. Також він повідомив про повернення українського контролю над Дібровою та Піскунівкою.
Окремо Tte.Dan звернув увагу на Діброву, де, за його оцінкою, бої тривали близько десяти місяців. У Ямполі, за його інформацією, українські військові повернули контроль над південною частиною населеного пункту та почали розвивати наступ у напрямку Торського з кількох боків.
За оцінкою аналітика, внаслідок українських дій російські війська відійшли з більшої частини великого виступу на південний схід від Лимана. Російська сторона, за його даними, намагається втримати лише невеликий плацдарм на захід від річки Жеребець.
«Українські підрозділи атакують Зарічне відразу з трьох напрямків, прагнучи витіснити сили окупантів із частини плацдарму, що залишилася», - зазначається в оцінці Tte.Dan.
За його інформацією, українські дії поширилися також на південну частину району. Штурмові групи, за його словами, форсували Сіверський Донець, повернули Піскунівку та закріпилися в Кривій Луці. Це, як стверджує аналітик, створює додаткову загрозу флангам російських позицій.
Важливим елементом наступу Tte.Dan називає удари FPV-дронів по російській логістиці. За його даними, українські безпілотники уражають транспортні засоби, які забезпечують російські війська, на значній відстані від безпосередньої лінії зіткнення.
«На Лиманському напрямку удари по транспортних засобах, що забезпечують постачання російських військ, фіксуються на відстані до 150 кілометрів від лінії фронту», - зазначається в його оцінці.
Ветеран російсько-української війни, колишній командир роти батальйону «Айдар» Євген Дикий звернув увагу в ефірі Radio NV не лише на територіальні результати операції, а й на метод ведення бойових дій. На його думку, значення «Вівальді» полягає в тому, що українські сили відпрацьовують нову модель наступальних операцій в умовах сучасної війни, де величезну роль відіграють дрони, інфільтрація та постійне спостереження.
«Набагато важливіше, як це відбулося. Фактично відбулось відпрацювання нових методів», - зазначив Дикий.
Він пов’язав ці зміни з реформами та підходами, які, за його словами, розвиваються в українській армії за участю Михайла Драпатого, Андрія Білецького та «Редіса». Йдеться про перебудову способів взаємодії між підрозділами, зміну пріоритетів під час ураження противника та використання різних засобів на різних етапах операції.
За словами Дикого, ключовим стало те, що українські військові не намагалися одразу проводити масштабні штурмові дії піхотою. Спочатку уражали російські тили та логістичні можливості, після чого застосовували хвилі дронів для різних завдань і лише потім вводили штурмові групи на територію, де російські сили вже були витіснені або послаблені.
«Ворогів спершу витисняли дистанційно, а далі заходили вже зачищати території», - пояснив Дикий.
Він також наголосив на інформаційній складовій війни та необхідності критично ставитися до повідомлень, які поширюються в інформаційному просторі. За його словами, Україна як відкрите суспільство не має тієї централізованої системи контролю інформації, яка існує в Росії, тому відповідальність за оцінку інформації значною мірою лежить на самих громадянах.
Дикий зазначив, що це одночасно створює певну вразливість і перевагу. Українське суспільство, на його думку, має самостійно відокремлювати достовірну інформацію від повідомлень, які можуть бути спрямовані на формування певного сприйняття війни.
«Це і слабке наше місце, але з другого боку і сильне. От в залежності від того, як ми поведемося», - сказав ветеран.
Окремо Дикий підкреслив, що результати «Вівальді» він розглядає як такі, що виходять за межі звичайного локального успіху. Він вважає, що йдеться вже про оперативний рівень, оскільки українські сили, за його оцінкою, перехопили ініціативу на цій ділянці.
Видання The Telegraph окремо описало застосування українськими військовими безпілотних наземних транспортних засобів у межах операції «Вівальді». За описом журналістів, одним із епізодів стала доставка наземного робота в тил російських позицій за допомогою великого безпілотника-носія.
Йшлося про дрон, який перетнув лінію фронту, маючи під собою невеликий роботизований апарат на колесах із вибуховим зарядом. За даними видання, безпілотник проник щонайменше на десять миль углиб території, контрольованої Росією, після чого скинув роботизовану платформу.
«Цей дрон не знає страху, і, на відміну від людей, ми не боїмося його втратити. Це робить війну безпечнішою для наших солдатів», - розповів виданню командир 2-го механізованого батальйону 3-го армійського корпусу Дарвін.
The Telegraph зазначає, що безпілотні наземні транспортні засоби можуть використовуватися для перевезення боєприпасів, продовольства, акумуляторів та евакуації поранених. Окремі моделі можуть оснащуватися кулеметами або вибухівкою та використовуватися проти позицій російських військ.
За словами Дарвіна, особливо складним завданням було доставити через лінію фронту роботизовану платформу «Грифон». Великий дрон, здатний підняти такий апарат, сам стає помітною ціллю для російських засобів ураження.
Українські військові, як описує видання, використовували радіоелектронну боротьбу для придушення російських розвідувальних дронів. Одночасно українська артилерія та ударні безпілотники атакували позиції російської піхоти.
«Найскладніше - дістатися до точки, де потрібно підняти дрон у повітря. Ми використовуємо радіоелектронну боротьбу, щоб засліпити їхні дрони, і вони ні на мить не бачать, що ми робимо», - пояснив Дарвін.
За його словами, над позиціями батальйону постійно перебувають російські безпілотники, а протягом дня їхня кількість може сягати близько сотні.
«Людина не може зникнути з поля бою за жодних обставин», - зазначив командир.
Українська сторона відповідає на це радіоелектронною боротьбою, ураженням операторів дронів, роботою власних безпілотників та артилерією. За словами Дарвіна, роботизовані платформи в окремих випадках просувалися до 12 миль за лінію фронту.
Після роботи роботизованих систем українська піхота, за описом The Telegraph, просувалася вперед, займала позицію та чекала, поки артилерія, безпілотники й інші роботи оброблятимуть наступну ділянку.
«Ми просуваємося вперед, створюючи лінію оборони, потім чекаємо, поки артилерія, безпілотники та роботи виконають свою роботу, а потім знову йдемо вперед», - пояснив Дарвін.
Він зазначив, що через насиченість фронту безпілотниками великі механізовані підрозділи дедалі частіше замінюються невеликими групами.
«Якщо раніше ми рухалися великими батальйонними групами з механізованими підрозділами, то тепер через дрони мусимо використовувати лише невеликі групи», - сказав він.
Водночас командир вважає, що тактику використання UGV можна масштабувати на інші ділянки фронту. За його словами, Третій армійський корпус уже навчає інші бригади застосовувати такі системи. Для цього необхідні великі безпілотники-носії, підготовлені оператори та командна структура, здатна координувати одночасно велику кількість різних елементів операції.
«Я пам’ятаю, з чого ми починали, і бачу, що маємо зараз. Можливо, ми проведемо в цій війні багато років, а може й ні, можливо, кілька місяців, але перемога України неминуча», - заявив Дарвін.
Військовий експерт, пілот-інструктор та полковник запасу ЗСУ Роман Світан оцінює операцію Третього армійського корпусу як тактичну за безпосереднім масштабом, але таку, що має наслідки для російського стратегічного планування. За його словами, корпус отримав одну з найскладніших ділянок - північно-східну частину Слов’янського оборонного угруповання.
«“Трійці” дісталася найважча ділянка фронту на даному етапі - північно-східна частина Слов’янського оборонного угруповання», - заявив Світан.
За його оцінкою, російські сили розглядали район Лимана як один із напрямків для наступальної операції з виходом на Барвенкове. Потенційною метою такого розвитку подій він називає перерізання логістичного зв’язку Слов’янського угруповання з постачанням через район Ізюма.
Світан стверджує, що український контрудар готувався близько пів року. Його суть, за словами експерта, полягала в тому, щоб створити для російських військ певний коридор між українськими фланговими частинами та завдати удару в момент, коли російська сторона вже вважала себе близькою до успіху.
«Удар завдали тоді, коли росіяни вже почали святкувати перемогу. До речі, час обрали дуже влучно», - сказав експерт.
На його думку, головний результат операції полягає не лише в поверненні конкретних населених пунктів. Українські дії, за його оцінкою, зруйнували один із можливих сценаріїв російського наступу на Слов’янсько-Краматорську агломерацію.
Світан вважає, що без північного напрямку російському командуванню складніше реалізовувати задум щодо напівоточення Слов’янська та Краматорська. За його словами, тоді російським військам залишається значно складніший варіант прямого наступу на укріплену агломерацію.
«Можна сказати, що “трійка” зруйнувала один із варіантів захоплення Слов’янсько-Краматорської “цитаделі” для Росії», - заявив Світан.
Експерт припускає, що російські сили можуть переорієнтувати частину своїх дій та намагатися рухатися безпосередньо в напрямку Краматорська. Він звертає увагу на район Добропілля та гряду висот, де перепад висот, за його оцінкою, становить близько 200 метрів.
Для реалізації такого задуму, за словами Світана, росіянам знадобляться додаткові сили та засоби. Водночас він зазначає, що російські війська вже зазнали значних втрат на цій ділянці.
«Але для цього росіянам потрібні додаткові сили та засоби, а людей вони там втратили дуже багато», - зазначив Світан.
Окремо експерт наголосив на стані російської оборони. За його словами, російські війська готувалися передусім до наступальних дій, тому на окремих ділянках не створили повноцінної оборонної структури.
Світан вважає, що цим намагаються скористатися українські сили, які продовжують діяти в російському тилу та намагаються знищувати його елементи.
«Росіяни не замислювалися про оборону - це дуже важливо. Вони планували наступ», - сказав експерт.
Він також пов’язує успіх Третього армійського корпусу з організаційними факторами. Серед них Світан називає планування, інформаційну тишу, професійний рівень командирів та високу укомплектованість корпусу.
За його словами, важливим фактором є можливість діяти повноцінним корпусом, а не окремими недостатньо укомплектованими підрозділами. Світан також навів як приклад інший корпус, який, за його словами, діє північніше, у районі Куп’янська.
«По-перше, гарне планування. Операцію справді спланували й розгортали в умовах суворої інформаційної тиші. По-друге, професійні командири оперативно-тактичного рівня. І найголовніше - повноцінний корпус зі стовідсотковим укомплектуванням», - наголосив Світан.
Окрему увагу експерт приділив питанню комплектування української армії. Він вважає, що для виконання подібних завдань на всій лінії фронту необхідна достатня кількість підготовлених військовослужбовців.
За оцінкою Світана, українській армії потрібно близько 150 тисяч підготовлених та мотивованих військових. Він пов’язує це з можливістю повноцінного функціонування всіх 16 корпусів та утримання російських військ на різних напрямках.
«Нам зараз потрібно близько 150 тисяч підготовлених, мотивованих бійців», - заявив військовий експерт.
Світан також очікує, що Росія продовжить намагатися розгортати наступальні операції, а з погіршенням погодних умов може збільшити застосування техніки. Саме тому, на його думку, щільність українських військ і рівень укомплектованості корпусів матимуть значення для подальшої оборони.
«Тому дуже важлива щільність військ, як у “трійки”», - підкреслив Світан.
Французький OSINT-аналітик Клеман Молен звернув увагу на розбіжності між російськими картами та фактичним розташуванням сил. За його оцінкою, у 2026 році російські війська майже не просунулися на фронті в масштабах, які відповідають їхнім заявам, а розбіжність між заявленим та фактичним контролем на окремих напрямках уже перевищує 5000 квадратних кілометрів.
«РФ “домалювала” собі 5000 зайвих кілометрів захопленої території», - зазначає Молен у своїй оцінці.
На Лиманському напрямку, за його даними, російські карти можуть показувати контроль над Святогірськом та Лиманом. Водночас фактична лінія фронту, за оцінкою Молена, розташована значно далі від заявленої російською стороною зони контролю.
Аналітик зауважує, що карти різних OSINT-проєктів можуть оновлюватися із затримкою. Зокрема, DeepState на момент наведеної оцінки ще міг не відобразити повністю останні результати українських дій на Лиманському напрямку.
Окремо Молен наводить приклади з інших ділянок фронту. У районі Вовчанська російські карти можуть показувати значне просування та оточення українських сил, хоча фактичне розташування російських військ, за його даними, відрізняється від заявленого.
«Жодних підтверджень успіхів росіян чи оточення українських захисників немає», - зазначає аналітик у своїй оцінці.
Подібну ситуацію Молен описує і в районі Куп’янська, де російські карти продовжують показувати контроль над містом. На Донеччині, за його даними, російська сторона також заявляє про контроль над Костянтинівкою та Добропіллям і про просування на захід від Краматорська.
Водночас Молен посилається на відеоматеріали українських військових, які демонструють присутність Сил оборони в північній частині Костянтинівки. За його оцінкою, твердження про захоплення або оточення Добропілля також не відповідають фактичній ситуації.
Окремий приклад аналітик наводить із Запорізького напрямку. За його словами, російські карти в окремих районах показують додаткове просування приблизно на 16 кілометрів, якого, на його оцінку, фактично немає. Крім того, російська сторона не відображає на своїх картах результати українських контратак та заявляє про нібито оточення й захоплення частини Оріхова.
Молен називає кілька можливих причин появи таких розбіжностей: використання інформації для внутрішньої російської аудиторії, прагнення продемонструвати зовнішньому світу нібито значні успіхи російської армії, а також варіант, за якого частина російських військових або чиновників справді сприймає заявлені території як контрольовані.
«Може бути три причини: пропаганда для внутрішньої аудиторії, спроба показати світові нібито успіхи на фронті, а також, можливо, росіяни справді вважають, що вони досі контролюють ці території», - зазначає аналітик.
Читайте також:
3-й армійський корпус (3 АК) - оперативно-тактичне об'єднання Сухопутних військ Збройних сил України. Корпус створений 2025 року на базі 3 ОШБр, пише Вікіпедія.