Українська сержантка Наталія Стребкова із позивним "Зоряна" перебувала на "Азовсталі" до останнього подиху. Хоч вона була діловодом і ще до загострення подій могла евакуюватися з Маріуполя, вирішила залишитися і допомагати українським воїнам. На "Азовсталі" вона була і кухарем, і медиком, і навіть подавала патрони бійцям.
Тепер іменем сержантки "Зоряни" у її рідній Полтаві планують назвати вулицю. Історію героїчної захисниці України розповіла її донька Ірина місцевому виданню "Зміст".
Наталя була перукаркою і переїхала до Маріуполя після того, як вийшла заміж на вітчима Ірини. Там вона вирішила стати до лав полку "Азов" і взяла позивний "Зоряна".
У сфері відповідальності жінки була документація на базі полку в Маріуполі від 2017 року. Саме тому "Зоряну" знали чимало людей, адже саме з нею практично першою зустрічався кожен, хто приєднувався до полку.
Жінка розуміла, що може відбутися щось страшне, тому завчасно почала готувати до цього своїх рідних, а також вивезла з Маріуполя собаку й документи.
"Батьки поїхали у відпустку і за тиждень повернулися. З моїм чоловіком спілкувалися, казали, що не треба їхати на схід, робили усе, щоб тільки він не приїхав", – розповідає Ірина, чоловік якої теж служить в "Азові" і зараз продовжує обороняти Україну.
У Наталії декілька разів була можливість поїхати з Маріуполя й уникнути усіх страшних подій, які відбувалися там далі. Проте вона кожного разу все одно поверталася туди.
"Мама до початку війни вивозила друзів, батько сказав їй сидіти вдома, коли вивіз уже її, але вона за ним поїхала. Потім батько її вивіз знову уже після 24 лютого. Вона ж поїхала назад. На третій раз був наказ вивезти дівчат-діловодів, але вона знала, що її допомога потрібна у бомбосховищах Маріуполя", – розповідає донька героїні.
"Зоряна" знала основи медицини, тому допомагала пораненим бійцям на "Азовсталі". Також вона була і кухаркою, і патрони подавала.
З донькою Іриною намагалася зв’язуватися якнайчастіше, і завжди розповідала про жахи, які творилися у Маріуполі.
"Вона розповідала про свої жахи. Як вона за тиждень поспала 4 години. Вона казала, що неможливо спати через постійні літаки", – згадує Ірина.
Востаннє у Наталії була можливість покинути Маріуполь у перших числах квітня. У той час гелікоптером евакуювали її пораненого хрещеника. Проте коли залишалося останнє місце для евакуації, то "Зоряна" замість себе відправила іншу молоду дівчину.
"Вона була зламана й фізично виснажена, але удавала, що цього не відбувається, бо перетворилася на сталь. Мама дуже змінилася… Вона страшенно боялася війни. І тепер людина, яка в 2014 році боялася всього, що пов’язане з війною, опинилася у самому пеклі й щоразу туди поверталася. Це однозначно була трансформація", – наголошує донька Ірина.
Донька Ірина згадує, що востаннє спілкувалися з матір’ю у Telegram у ніч на 15 квітня. Тоді жінка записала голосове повідомлення, яке виявилося останнім.
"Вони (росіяни, – ред.) знали, де ховаються дівчата "Азову" і били туди. Ми з мамою поговорили тоді, як в останнє. Уже зранку я відчула, що з мамою щось сталося, бо не було почуття, що вона поряд", – згадує донька.
Декілька днів вона не знала, що з її мамою і чому вона не виходить на зв'язок. І лише 20 квітня їй написав батько, що мами уже немає, і просив пробачення, що не зміг її вберегти.
Ірина зізнається, що важко було про це дізнатися, але потрапити у полон її мама боялася більше.
Батько Ірини потрапив у полон до російських окупантів і досі перебуває в Оленівці.
Тепер ім’ям загиблої на "Азовсталі" Наталії "Зоряни" Стребкової планують назвати вулицю у її рідній Полтаві.
Нагадаємо, ввечері 21 вересня Україна і Росія провели обмін полоненими, в результаті чого додому повернулися захисники Маріуполя. З полону повернулися в тому числі бійці Азову. Обмін полоненими відбувся у Чернігівській області.
Пізніше стало відомо, що з 215 українських захисників, які повернулися додому, 200 осіб обміняли на кума російського диктатора Володимира Путіна Віктора Медведчука. Про це заявив в.о. голови Служби безпеки України Василь Малюк.
Зазначається, що обмін Віктора Медведчука на українських захисників не перешкоджає розгляду його справ у суді. Проведення обміну стало можливим завдяки змінам до чинного законодавства, які врегулювали відповідні правові механізми.