Мало хто знає, що вибух на Чорнобильській АЕС є не єдиною ядерною катастрофою, яка сталася на території України. У двох областях за часів СРСР сталося два ядерні вибухи, які тодішня влада тримала у суворій таємниці. Люди, які жили у небезпечній зоні, не знали, що вони перебувають під впливом високого рівня радіації. Про страшні наслідки секретних ядерних експериментів розповідає YouTube-канал "Історії на ніч".
Якщо вам подобаються такі матеріали, то пропонуємо прочитати: Дивні імена в СРСР, які зараз викликають тільки сміх.
Всі знають про те, ядерна зброя раніше використовувалася у військових цілях. Однак виявляється, що ще у середині 20-го року США намагалися підлаштувати її для мирних цілей. Проект був запущений у 1957 році. Тоді американці хотіли побудувати Панамський канал, використовуючи атомні бомби. США провели 27 експериментальних вибухів, після чого вирішили закрити проект, відмовившись від будівництва каналу у такий спосіб.
У серпні 1963 року США, Великобританія та СРСР уклали Московський договір, який забороняв ядерні випробування в атмосфері, в космосі і під водою. Однак вже через 2 роки Радянський Союз почав програму підземних ядерних вибухів в інтересах народного господарства.
Атомними бомбами будували канали, створювали водойми та розширювали нафтові чи газові свердловини. Програму закрили у 1988 році. Було проведено 124 вибухи, 2 з яких на території України.
Перша ядерна катастрофа сталася на території України 9 липня 1972 року поблизу села Хрестище на Харківщині. Поблизу села у 1968 році виявили велике газоконденсантне родовище, запаси якого оцінювалися у 700 мільярдів кубометрів природного газу. До кінця 1971 року на його території діяло вже 17 свердловин. Однак у липні при бурінні нової свердловини стався викид газоконденсату, тиск якого був аномальним і досягав близько 400 атмосфер. Витік стався через незадовільне цементування на глибині 20 метрів. Більшість свердловин продовжувала працювати в умовах аномального внутрішньопластового тиску.
Газ розсіювався на великі відстані. Місцевих жителів просили не вмикати світло та не розпалювати печі, щоб не спричинити вибух іскрою. Згодом інженери вирішили підпалити газ і на декілька десятків метрів у повітря піднявся величезний стовп вогню, який назвали "Факелом". Місцеві жителі вночі не бачили темряви, а зелена трава росла навіть взимку в радіусі 300 метрів через високу температуру.
Пожежа тривала цілий рік, після чого московські інженери вирішили підірвати ядерну бомбу, щоб загасити полум'я. Відповідну постанову підписав сам Леонід Брежнєв. Всім учасникам експерименту давали підписку про нерозголошення на 15 років. Підготовка до вибуху тривала 4 місяці в умовах суворої таємничості.
Збоку аварійної колони пробурили похилу свердловину завдовжки 2400 метрів і помістили ядерний вибуховий пристрій. Прилеглу територію розділили на 3 зони: 3, 5 і 8 км. Радіус 400 метрів від місця вибуху обгородили як особливу зону і засипали шаром річкового піску. На межі кожної зони розмістили піддослідних тварин - курей, кіз і вулики з бджолами.
Перед експериментом жителів найближчих сіл вивезли за межі 8-кілометрової зони. Вибух відбувся 9 липня 1972 року о 10:00. Вже через 20 секунд з аварійної свердловини на висоту 1 кілометру вирвався потужний газовий фонтан, змішаний з породою, утворилася хмара у вигляді гриба.
Влада приховала все від людей, не розповівши про небезпеку й радіацію. Місцеві жителі повернулись до своїх домівок вже через 30 хвилин після вибуху. У багатьох будинках були вибиті шибки та зруйновані стіни. Піддослідні тварини у спецзонах померли. Але при цьому ядерний експеримент не мав успіху і не зміг заглушити "Факел". Московські інженери не знали що робити далі і повернулись на територію РФ.
Тоді вже українські інженери приступили до роботи і робили все те, що планували раніше. Ліквідація тривала ще рік. Навколо свердловини розрили яму і добрались до пошкодженої труби. Тоді, використавши спеціальний пристрій, вдалось розвести газові потоки у сторони та залити трубу бетоном. У такий спосіб вдалося загасити полум'я. Однак люди лише згодом відчули всі наслідки застосування ядерної зброї. Через декілька років місцеві жителі масово почали хворіти на онкологію та помирали. Вони намагалися змусити владу визнати їх постраждалими, однак звернення залишались проігнорованими.
Другий ядерний вибух відбувся 16 вересня 1979 року на Донеччині. На шахті "Юнком", яка розміщена у кількох кілометрах від Єнакієво, фіксувалася велика частота раптових викидів вугілля, породи та газу. Влада СРСР захотіла знизити напругу у гірничому масиві, використавши атомну бомбу.
Ядерний заряд потужністю 300 тонн тротилу розмістили на глибині у шахті. Вже через кілька секунд жителі міста відчули сильні підземні поштовхи, а по стінах пішли тріщини. На території радіусом 5-6 метрів утворилася порожнина.
Місцева влада приховувала всі подробиці щодо цього вибуху і навіть продовжила роботу шахти попри те, що там був високий рівень радіації. Гірники спустились у шахту вже на наступний ранок після вибуху. Після цього шахта пропрацювала ще 23 роки, однак вже відомо, що у живих не залишилося нікого з тих, хто працював там у 1979 році.
Нині шахта перебуває на окупованій території. Вона функціонувала у режимі відкачування води, але у 2018 році окупаційна влада вирішила затопити шахту. Це може призвести до масштабної екологічної катастрофи, оскільки там досі є радіоактивні речовини. У випадку витоку води з шахти заражена радіацією вода може забруднити басейни річок Сіверський Донець, Кальміус, а також Азовське море.
Український YouTube-канал "Історії на ніч" налічує понад 80 тисяч підписників. Автори каналу публікують відео, де розповідають про таємничі, кримінальні та містичні історії, які відбулися на території України чи світу.
Вас також зацікавить: