Про що ви дізнаєтесь:
Суперечки навколо шкільного щоденника щоосені стають темою №1 у батьківських чатах. Поки одні педагоги вважають його «основним документом учня», юристи та прогресивні освітні експерти наголошують: ведення щоденника — справа добровільна.
Главред пояснює, де закінчуються повноваження школи й починаються права дитини у питанні ведення записів.
Ситуації, коли дитину сварять або карають за відсутність щоденника, — класика української школи. Проте, за словами юристки Лілії Орел, більшість вимог педагогів щодо щоденників не мають жодного законного підґрунтя.
У сучасному освітньому просторі паперовий щоденник дедалі частіше використовується як інструмент тиску або маніпуляції. Водночас нормативні акти малюють зовсім іншу картину, ніж ту, до якої звикли на батьківських зборах.
Ключова теза Лілії Орел проста: шкільний щоденник не входить до переліку обов’язкової шкільної документації.
Оскільки щоденник купується за кошти батьків, він є приватною власністю учня. Учитель не має права:
Такі дії порушують право дитини на повагу до її власності.
Згідно з наказами МОН, школи поступово переходять на електронний документообіг. Якщо в закладі вже впроваджено електронний журнал або електронний щоденник, вимога вести паперовий варіант є неправомірним дублюванням.
Юристка наголошує: вчитель зобов’язаний виставляти оцінки в електронну систему або надавати батькам офіційну виписку. Водночас він не має права змушувати учня переписувати розклад і домашні завдання, аби просто було де поставити підпис.
Відео про те, чи потрібно вести щоденник, можна переглянути тут:
У щоденниках досі можна побачити записи на кшталт «Прийшов без форми» або «Розмовляв на уроці». Проте такі зауваження не мають жодної юридичної сили.
Оцінки за поведінку скасовані. Вони не можуть впливати на успішність учня.
Щоденник — не засіб покарання. Якщо є проблема, вчитель має право зв’язатися з батьками телефоном або через месенджер, але не використовувати щоденник як «дошку ганьби».
Це одне з найсерйозніших порушень прав дитини. Лілія Орел пояснює однозначно: недопуск до уроку або вигнання з класу через відсутність щоденника є незаконним.
Учитель, який виганяє учня за поріг, автоматично несе відповідальність за його безпеку та життя під час уроку. Жоден внутрішній статут школи не може стояти вище за Конституцію України та Закон «Про освіту».
Ведення щоденника — це вибір дитини та її батьків. Він може бути корисним для планування й самоорганізації, але його відсутність не є порушенням правил і не може бути підставою для покарання.
Вас може зацікавити:
Лілія Орел — українська правознавиця, докторка юридичних наук, професорка та завідувачка кафедри приватного права в Університеті Грінченка. Вона є дипломованою юристкою та практикуючою психологинею, що дозволяє їй фахово розбирати конфлікти в освіті. Лілія здобула широку популярність як блогерка-просвітниця, яка простою мовою пояснює права учнів, батьків та вчителів. У своїх відео вона розвінчує радянські шкільні міфи, зокрема про обов’язковість щоденників, форми чи примусове чергування. Її роз’яснення базуються суворо на чинному законодавстві України та наказах МОН. Сьогодні вона є одним із найвпливовіших голосів у боротьбі за дотримання законності та гідності в українських школах.