Лідери Німеччини, Франції та Російської Федерації провели переговори без участі України, в тому числі – і з питання врегулювання ситуації на Донбасі. І, незважаючи на те, що жодних принципових рішень під час цих переговорів не ухвалено, сам факт їх проведення для нашої держави небезпечний. Адже існує принципова позиція, якої дотримувався Порошенко і яку займає Зеленський – про неприпустимість будь-яких переговорів про Україну без України.
Якби в ці переговори виявилися втягнуті США, і відбулася б комунікація Вашингтона й Москви за нашою спиною, це було б більш ніж тривожно. Однак після розмови лідерів Німеччини, Франції та Росії поки що збережеться статус-кво.
Якщо проаналізувати офіційні повідомлення Парижа, Берліна і Москви за підсумками цієї розмови, то ми побачимо, що кожен із них говорив про своє. Принципово в ситуації на Донбасі нічого не зміниться. Путін вкотре виклав свої аргументи, спробувавши донести до Меркель і Макрона своє бачення проблеми: ключ до миру на Донбасі знаходиться не в Москві, а в Києві. Макрон нагадав про відповідальність Росії за ситуацію на Донбасі. А Меркель традиційно закликала до виконання "Мінська". Тобто кожен на-гора видав своє.
Читати такожМосква буде мстити за санкції. Але чи готова Україна?
Києву не можна залишати це без уваги, інакше нашу країну чекають нерадужні перспективи: вона опиниться вже не за столом переговорів, а під столом або на столі – її долю вирішуватимуть без неї. Потрібна реакція української влади, причому, не тільки у вигляді традиційних «ритуальних» заяв МЗС.
На таку активність Кремля ми повинні відповісти своєю активністю і провести подібні зустрічі з Меркель і Макроном, нехай навіть в онлайн режимі, без участі вже Путіна.
Тішить те, що жодних українських інтересів під час цих переговорів французька і німецька сторона не здали. Та й взагалі, враховуючи, що Меркель цього року залишає свою посаду, а на Макрона тисне Марін Ле Пен, і у нього зберігаються серйозні політичні проблеми, лідери Франції і Німеччини навряд чи стрімголов кинуться тиснути на Україну, щоб та пішла на поступки і виконала Паризькі домовленості.
Однак те, що така комунікація – про Україну без України – відбувається, є негативним сигналом. І далі буде більше. Путін буде й далі піднімати питання Донбасу і в бесідах з керівництвом США, прекрасно розуміючи, що сьогодні вплив Вашингтона і Лондона на вулицю Банкову набагато сильніший, аніж вплив Парижа і Берліна.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру «Третій сектор», спеціально для Главреда