Відмова США від санкцій проти оператора Північного потоку-2 - це, перш за все, поступка Німеччині. Безумовно, від цього виграє і російська сторона як один з бенефіціарів проекту, але тут вся суть цього рішення пов'язана саме з Німеччиною.
Зупинити Північний потік-2 на нинішньому етапі, коли він завершений на 95%, можна було тільки одним способом – запровадити санкції не просто проти кораблів або російської керуючої компанії Nord Stream 2, але і проти їх партнерів у самій Німеччині. Але це був би небезпечний крок, адже він би погіршив відносини США і Німеччини.
Саме тому в адміністрації Байдена вирішили не йти на конфронтацію з Берліном і спробувати вирішити це питання мирно. Тому і вирішили не запроваджувати санкції проти керуючої компанії, але запровадити їх проти кораблів і тим самим показати, що Штати не зовсім зливають це питання.
У той же час у Штатів залишився люфт до кінця року, щоб обговорити з Німеччиною умови компромісу і дати їй час розібратися в тому, як добудувати цей трубопровід (бо це може статися саме до кінця поточного - початку наступного року).
Читати такожСША вимагатимуть "бонусів" від РФ за відмову від санкцій проти Північного потоку-2Насправді, таке рішення було очікуваним - було очевидно, що у Джо Байдена не було впевненості щодо того, чи потрібно вбивати цей трубопровід, приносячи в жертву свої відносини з Німеччиною (з урахуванням того, що для нього відносини з союзниками у Європі стали однією з опор зовнішньої політики). Тим більше, робити це під завісу епохи Меркель, для якої Північний потік по суті став дітищем.
Для України це певним чином хороші новини, тому що ми нарешті побачили, що не можна довго не займатися якимось питанням, а потім в режимі пожежної команди його вирішувати, використовуючи для цього наївні аргументи, і сподіваючись на удачу. Але це так не працює. Потрібно або займатися проблематикою від самого початку, або більш чітко артикулювати свою позицію і вибудовувати її на основі принципів примітивної дипломатії і шукати альтернативні шляхи - наприклад, переосмислити свою енергетичну безпеку, чого у нас дуже довго не робили.
Якщо його і добудують, то це може розвіяти міфи про те, що Джо Байден буде всіма силами захищати позицію, яка перегукується з українською. Адже цього не станеться, бо він виходитиме з американських інтересів, особливо, якщо в США будуть бачити, що компроміс з Німеччиною для них більш вигідний, ніж конфронтація на користь українських інтересів.
У цій історії Путін, по суті, отримав те, чого хотів. Якщо Північний потік-2 добудують, то для Росії ситуація складеться більш ніж сприятливо.
Тим більше, що в самій Росії вже давно було розуміння складності відносин США з Німеччиною і цей компроміс там передбачали ще пару місяців тому.
Оскільки питання санкцій знаходиться в прерогативі президента США, їх впровадження теж здебільшого залежить від нього. Конгрес, звичайно, може ввести нові санкції, але це досить складна процедура, адже невідомо, чи будуть за це голоси. Тому що республіканці, хоч і критикують Байдена і вважають це слабкістю і поступкою РФ, але це лише частина їх політичної бравади. З іншого боку, механізм введення санкцій - це ручний і досить гнучкий процес, і тому президент може запровадити їх у будь-який момент. Власне, це і повинно заспокоїти критиків.
Швидше за все, надалі питання ПП-2 буде пов'язуватися з питанням безпеки України або гарантіями транзитних поставок через ГТС України під час переговорів Байдена і Путіна. Тим більше, що про це вже йшла мова - в адміністрації Байдена вже говорили тому що вони готові обговорювати надання нам додаткових гарантій.
Однак є ризик того, що РФ не піде на це. Їх переговорна позиція по Північному потоку-2 сильніша.
Якби будівництво газопроводу тільки починалося або було завершене лише наполовину, то США було б простіше говорити з Росією і погрожувати їй закрити цей проект. Але зараз, коли він закінчений практично повністю, в нього вкладено багато грошей і за нього горою стоять Німеччина і низка великих європейських енергетичних компаній, навіть якщо санкції введуть, є припущення, що Росія все одно добудує ПП-2 (просто це може бути повільніше).
Виходячи з цього, Росія ще не загнана в кут і може торгуватися. І вже тим більше вона не погодиться давати юридичні гарантії і підписувати будь-які документи. Можуть бути хіба що якісь усні домовленості, після яких питання ПП-2 взагалі «замнуть».
Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреду