Низка ЗМІ та експертів стали писати про виплати Україною неустойки за невикористані кредити від МВФ.
Ситуація з МВФ сьогодні проста - їх кредит зараз Україні не потрібен. Зазвичай його беруть або для поповнення резервів Національного банку, або для покриття дефіциту бюджету.
Резерви НБУ за останні 7 років знаходяться на історичному максимумі і становлять близько 28 мільярдів доларів. Гривня теж зміцнюється - НБУ проводить інтервенції з купівлі валюти на міжбанку і в день іноді купує по 100 мільйонів доларів. Відповідно, сенсу брати гроші з резерву, щоб вони лежали там мертвим вантажем, та ще й платити за них відсотки – немає. Оскільки це абсолютно недоцільно з точки зору високих витрат на обслуговування наших боргів і додаткове процентне навантаження на державу.
З точки зору дефіциту бюджету це також невигідно. Тому що брати в борг валютні кошти на зміцнення гривні неефективно – це потрібно робити, коли гривня девальвує. Адже тоді, продаючи транш, можна частково збити девальваційну хвилю і загальмувати падіння курсу гривні.
Уявіть, що ми взяли в борг 1 мільярд доларів. Всі ці гроші лежали б на валютному рахунку Мінфіну і витрачати ці гроші зараз особливо нікуди – всі інвестиційні витрати підуть з весни-літа, коли гривня, наприклад, зміцниться до 26 за долар. І, якщо почати продаж валюти, то Україна отримає не 28 мільярдів, а тільки 26, а віддавати вже доведеться через два роки, коли курс буде 30.
Виходить, що на одному помилковому залученні траншу Україна може втратити 4 мільярди гривень.
Іншими словами, коли гривня зміцнюється, то зовнішні борги краще віддавати, а не брати. В іншому випадку ми ще більше підстьобнемо зміцнення гривні і повторимо 2019 рік, коли промисловість потрапила в кризу, що послужило приводом для падіння промвиробництва на 2%.
Читати такожМВФ вимагає здерти з українців останній шар шкіриЯкщо не потрібен транш, то і не варто домагатися його залучення за всяку ціну. Але замість цього Україна дожила до абсурду і весь час намагається чинити навпаки і бере транші, навіть якщо вони нам не потрібні. У зв'язку з цим Зеленський вибрав прагматичний шлях-тимчасово поставити співпрацю на паузу (що, в принципі, не заважає йому почати її знову ближче до літа). І це, відповідно, не сподобалося зовнішнім кредиторам, для яких якраз вигідно підсаджувати Україну на голку співпраці з МВФ, щоб ми діяли в їхніх інтересах, а не в своїх. І саме тому зараз стали з'являтися різні чутки про процентні платежі неустойки за невикористані кредити.
Варто зазначити, що програма МВФ дійсно включає в себе цілу низку комісійних платежів. Кредитний договір - це якийсь депозит, який МВФ розміщує в Нацбанку. І коли підписують меморандум, країна платить одноразову комісію, яка нараховується на суму всієї програми. Наприклад, при підписанні "Stand-by" на 5 мільярдів ми сплатили одноразову комісію в розмірі сотої або десятої частки відсотка. Після цього Україна платить відсоток за взятий транш, тобто на два взятих мільярди і додатково, поки не обраний ліміт, ми платимо комісію за решту грошей-такий же відсоток у розмірі сотої або десятої частки відсотка. Але це незначні суми в порівнянні з сумою кредиту.
І найцікавіше, що про ці відсотки чомусь ніхто не згадував, коли Україна підписувала програму розширеного фінансування на 14 мільярдів доларів за часів Порошенка, яку ми використали лише наполовину.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для Главреду