З 16 січня вся сфера обслуговування в Україні в обов'язковому порядку повинна перейти на українську мову. І з цього ж дня на порушників цієї норми можна буде офіційно скаржитися мовному омбудсмену.
Хтось вважає такий підхід нав'язування української мови в усіх сферах життя правильним, хтось – навпаки. Бізнес часто вважає, що питання про те, якою мовою спілкуватися, повинен вирішувати він сам разом із клієнтом, а не держава.
Однак закон, який змушує сферу обслуговування перейти на українську мову, прийнятий. І після 16 січня, коли почне діяти ця норма, ми станемо свідками не тільки безлічі спекуляцій на цій темі, але й спроб чинити тиск на бізнес. Причому робити це будуть не тільки активісти-захисники української мови – мовне питання стане інструментом у боротьбі з конкурентами, який буде широко використовуватися в бізнес-конфліктах.
Читати такожСтрашна зрада: чи скасує Рада закон про мовуЦілком очевидно, що у російськомовних громадян в російськомовних регіонах України реакція на це нововведення буде негативною. Адже, по суті, їм відтепер заборонено розмовляти в побуті рідною мовою: коли ти йдеш в магазин, щоб купити собі хліба – це суто побутовий момент. Звісно, коли держава намагається врегулювати цю сферу, подібне втручання викличе тільки відторгнення.
Ні продавці в магазинах, ні, тим більше, покупці не стануть вивчати мову, щоб говорити чистою і правильною українською. Тому в підсумку ми отримаємо ще більше поширення суржику – саме він формально закриє питання і буде задовольняти всі сторони. Закон же не передбачає жодної оцінки якості української мови...
Тож російськомовні продавці стануть говорити на "мові Азірова", і матимуть на це повне право – закон не забороняє говорити на суржику. В результаті в Україні відбудеться популяризація не української мови, а "азірівки".
Крім того, в законі міститься норма, що дозволяє бізнесу спілкуватися з клієнтом тією мовою, яка влаштовує обидві сторони. Тому, швидше за все, в південно-східних, північних і центральних регіонах України тепер буде застосовуватися та ж практика, якої вже дотримуються в Києві: при першому контакті з клієнтом вітатимуться українською мовою, але, отримуючи відповідь російською, будуть переходити на російську мову. У цих регіонах більшість населення – російськомовне, тому всі будуть продовжувати говорити російською, крім першої пропозиції – а раптом перед тобою стоїть черговий «мовний активіст».
Читати такожБитва за мову: навіщо "слуги" вирішили станцювати на граблях " папєрєдніков»Цілком очікувано, що після 16 січня конфліктних ситуацій на ґрунті мови стане більше, тому що з'явився інструмент впливу – закон, на який будуть спиратися такі «активісти». В першу чергу, постраждають ті співробітники, які безпосередньо спілкуються з клієнтами: в найближчі пару місяців ми отримаємо масу історій у соцмережах і відео, які будуть розповідати про те, як продавців, водіїв, кондукторів тощо будуть принижувати і ображати, тому що вони недостатньо добре володіють українською мовою або не володіють нею зовсім.
До речі, прогляньте сторінки "мовних активістів" у соцмережах – дуже часто вони самі доволі поганенько володіють мовою, яку так завзято захищають (використовують масу русизмів або говорять суржиком). Але їх це не бентежить, адже для них це суто політичне питання: вони не прагнуть змусити всіх говорити українською, їхня мета – самореалізуватися за рахунок знущання над іншими, і сьогодні держава дала їм таке право.
Історія із введенням квот на українську музику і останні рейтинги найпопулярніших в Україні виконавців і кліпів (в основному це російські виконавці або українські артисти, але з російськомовними піснями) – це чудовий приклад того, що система примусу не працює. А тому потрібно шукати інші шляхи популяризації української мови.
Денис Гороховський, політичний експерт, спеціально для Главреду