Українців люблять лякати двома країнами: Аргентиною і Туреччиною. Першу, у зв'язку з дефолтами, другу - в контексті монетарної політики тамтешнього Центробанку.
Виглядають ці лякалки смішно. Адже Аргентина входить у велику двадцятку країн з приблизно такою ж чисельністю населення як у нас і проводить саміти G20 у своїй столиці. Коли Україна зможе провести щось подібне? Ми поки чекаємо дзвінка Байдена - оцініть масштаб.
ВВП Аргентини в кілька разів більше, ніж у нас і це не аграрна країна, адже там є розвинена промисловість, наука і освіта. Знаменитий Індекс Хірша названий на честь аргентинського Фізика Хосе Хірша, а наші наукові досягнення - в основному радянська спадщина
І оцініть красу гри двох міністрів фінансів минулого року.
Читати такожВ очікуванні "дзвінка від бога": як Україна посварилася з усіма партнерами і чим це загрожуєАргентинський, скористався пандемією і домігся списання 55% боргу країни перед пулом кредиторів, а його український колега Марченко в липні 2020-го достроково виплатив кредиторам борг за нашими єврооблігації з терміном погашення в 2021-2022 роках на 800 млн.дол. за 105% від номіналу, тобто з премією в 5%.
При цьому, лікарні без кисню, лікарі з боргами за "ковидними" надбавками....
Зараз нас лякають Туреччиною. Там проводиться суверенна монетарна політика, яка не подобається фінансовим спекулянтам. Адже в Туреччині відбувається не бум з випуску ОВДП, а кредитний бум зі стимулювання зростання національної економіки.
Так, там інфляція в 14%, але при цьому ВВП в 2020-му виріс на 1,8%, поки весь світ падав, в тому числі і ми на мінус 4%.
До речі, в Туреччині ріс і експорт, на відміну від нас, так як вони експортують не сировину, а товари з високим рівнем додаткової вартості: Туреччина найбільший експортер телевізорів на ринок ЄС, а не зерна і залізної руди. І займає 2% на світовому ринку кондиціонерів.
Туреччина будує через Дарданелли найбільший міст у світі, а ми не можемо добудувати в столиці один міст через не найширшу річку. А назвали свій міст турки «Чанаккале 1915» на честь перемоги над західними інтервентами і їм все одно, що британці і французи образяться...
І відпочивати українці їдуть в Кемер, а не турки в Залізний порт.
У Туреччині зуміли запустити широкомасштабну програму кредитування малого і середнього бізнесу за допомогою Державного фонду компенсації процентної ставки, а в Україні калічна програма 5-7-9 ніяк не вийде на істотний обсяг і більше 80% кредитів - рефінансування старих боргів, а не видача нових позик (і я знаю чому).
Читати такожУкраїну чекає перспектива двох "в": виїжджаємо і вимираємоТому, коли у нас надувають щоки і критикують Аргентину з Туреччиною, то набагато корисніше купити дзеркало і подивитися на себе.
В одній казці дядечка Римуса розказана історія про те, як братик Лис зловив братика Кролика, а той благав: "тільки не кидай мене в терновий кущ". "А, боїшся, відповів братик Лис", - і кинув кролика саме туди, де була кроляча нора.
І коли нас лякають, тим, що кинуть в "терновий кущ" у вигляді Аргентини і Туреччини, так і хочеться сказати: Так зробіть вже, нарешті, в Україні щось подібне: почніть експортувати що-небудь складніше кукурудзи, побудуйте хоча б один новий міст, увійдіть в топ-20 країн.
Але очевидно ж, що з нинішньою економічною і монетарною політикою, це неможливо.
І що жахливіше - не дають шансу іншим економістам з альтернативними моделями розвитку. Самі не можуть і іншим не дають.
Та хоча б повторіть успіх Болівії, яка "з метою відновлення економічного суверенітету держави" днями повернула МВФ отриманий кредит і ціна облігацій якої одразу ж пішла вгору, на відміну від наших бондів (хоч нас переконували в зворотному).
Пред'явіть хоч якісь результати успішності реалізованої в Україні моделі (економічної, монетарної) або дайте шанс іншим.
Досить повзти вгору сходами, що ведуть вниз.