Перший парадокс в тому, що у Росії не вистачає ні сил, ні часу освоювати свою власну, величезну територію. Через західні санкції Росія гостро потребує нових технологій для зростання економіки і розвитку своїх територій.
Всі галузі економіки Росії і соціальна сфера починають відчувати гострий дефіцит фінансових коштів, перш за все - західних кредитів та інвестицій, у міру того, як буде наростати агресивність Росії в світі. Але найгірше становище складається з людськими, трудовими ресурсами, які можна взяти тільки або в Україні, або в Середній Азії.
І в цій ситуації путінська Росія намагається розв'язати чергову війну з Україною, лякає всіх сусідів і свариться з усім світом.
Читати такожПутін вже багато чому навчив українців. Тепер пора його ліквідуватиДругий парадокс у тому, що, з одного боку, Росія хоче бути світовою державою, відкрито висловлювати свою геополітичну суб'єктність, брати активну участь у всіх міжнародних справах і вимагає принципового визнання від світової спільноти своєї глобальної ролі. З іншого боку, Росія наполегливо і стрімко самоізолюється від світу. "Деглобалізація" Росії веде до втрати союзників і партнерів у міжнародних відносинах. Всі країни потай будуть використовувати Росію, але не визнавати дружби з нею. У цій ситуації навіть Китаю важко буде підтримувати рівноправні відносини з РФ.
Кремль заявляє про те, що Росія, «піднявшись з колін», готова взяти на себе роль «обложеної фортеці» і відокремиться від решти світу високою стіною. Але проблема в тому, що геополітична роль Кремля, роль «обложеної фортеці», з одного боку вимагає "виробництва ворогів" і регулярної облоги, що робить Росію вкрай небезпечною для навколишнього світу. З іншого боку, стратегія "геополітичного аутизму", добровільної закритості від світу веде в принциповій відсталості Росії, що позбавляє її реальної державної суб'єктності.