На сайті Главред відбувся чат із політологом, директором аналітичного центру "Третій сектор" Андрієм Золотарьовим. Спілкуючись із читачами, він розповів, на що Росія робить ставку у своєму літньому наступі, чому захоплення чотирьох українських областей – нездійсненне завдання для російських військ, коли стане можливим перемир'я, що буде найвагомішим аргументом Києва на переговорах, а також чим Україна "робить нерви" Кремлю.
Подаємо другу частину стенограми чату з Андрієм Золотарьовим.
Першу частину розмови з Андрієм Золотарьовим про те, як Путін грає Трампом, через що назріває конфлікт у лавах республіканців, чому Путін заговорив про наступника, а також чи можливий крах Росії, читайте, перейшовши за посиланням.
cat: Яка ймовірність перемир'я у 2025 році, на ваш погляд? Чи хоче припинення вогню Росія?
Андрій Золотарьов: Імовірність перемир'я не нульова, враховуючи, що для США вкрай важливо піти з "війни Байдена", як каже Трамп, і закрити це питання.
А от Путін не поспішає з перемир'ям, бо в Кремлі переконані, що військова удача на їхньому боці, що Росія перемагає, що ще кілька місяців – і, можливо, вдасться взяти Покровськ і Костянтинівку, а потім із сильнішої переговорної позиції диктувати умови миру.
Найімовірніше, російський наступ, який розпочався, буде тривати й надалі. Також триватимуть масовані ракетно-дронові удари Росії не тільки по військових, а й по цивільних об'єктах.
А ось восени ситуація може змінитися. Частина експертів вважає, що восени, можливо, вдасться укласти перемир'я. Зверніть увагу, біржа прогнозів Polymarket, яка точно передбачила результати президентських виборів у США, менш оптимістично оцінює можливість укладення перемир'я найближчим часом. Так, там, як і раніше, ставлять понад 50% на те, що у 2025 році вдасться укласти перемир'я, але, тим не менш, ця цифра зменшилася.
Марина К.: Як ви оцінюєте заяву Путіна про створення буферної зони вздовж кордону з Україною? ЗМІ повідомляють, що йдеться про 15-20-кілометрову зону в Сумській і Харківській областях. Якщо це вдасться Росії, якими будуть наслідки для нас, зокрема, для жителів цих областей? А також чи може все піти не за планом – і буферна зона буде створена на російській, а не українській території?
Андрій Золотарьов: Для створення буферної зони на російській території ЗСУ мають бути в дещо кращій кондиції в плані резервів, мотивації, підготовленості та забезпеченості боєприпасами. І найсильнішим аргументом у переговорах якраз і була б стабілізація фронту, але, на жаль, зараз криза під Костянтинівською: ворог вклинився між нею і Покровськом, що становить загрозу для обох міст, а в Сумській області противник уже за 20 км від Сум (якщо туди зайде Росія, звідти вона вже не піде). Усе це дасть Росії можливість диктувати умови миру. А умови миру в кремлівському прочитанні – це капітуляція України.
Nemo: Як ви вважаєте, наскільки реалістичним і вірогідним є захоплення Росією чотирьох областей України 2025 року, у чому, судячи з повідомлення Bloomberg, упевнений Путін?
Андрій Золотарьов: Йдеться про території Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей в їхніх адміністративних кордонах. Якщо в Луганській області ми контролюємо трохи менше 1% території області, то значна частина Донецької області – це Слов'янсько-Краматорська агломерація, Покровськ і Мирноград, і все це контролюють ЗСУ. Що стосується Запорізької та Херсонської областей, то більша їхня частина, а саме лівобережжя, окуповані.
Так, великий ризик, що ми можемо втратити Покровськ і Костянтинівку. Однак, з огляду на темпи російського наступу, для захоплення цих чотирьох областей Росії потрібно або ще кілька сотень тисяч бійців (можливо, Кім Чен Ин надішле 200 тисяч, як пишуть "зет-патріоти"), або має статися обвал нашого фронту. Поки цього обвалу немає, завдання, яке ставить перед своїми військами Путін, наразі нездійсненне.
Далі все залежатиме від ЗСУ: якщо ми втримаємо фронт, якщо не допустимо каскадного його обвалення, то це завдання для російської армії з розряду важко здійсненних.
Главред: До чого, на ваш погляд, зводяться цілі російського наступу, запланованого на літо? Якими будуть основні завдання, якщо врахувати, що ви стверджуєте, що чотири області захопити у Росії не вийде?
Андрій Золотарьов: Грандіозного наступу а-ля Вісло-Одерська операція з проривом на глибину 500 км точно не буде. Швидше за все, російські війська будуть хитати фронт, вишукуючи слабкі місця. Так сталося і під Костянтинівкою: противник намацав слабке місце і вдарив там, і тепер нам однією-двома бригадами заткнути дірку, що утворилася, буде складно. Як рік тому було з Очеретиним, після якого почалися наші проблеми на південному фланзі, так і зараз російські війська шукають слабке місце.
А далі у Росії розрахунок на те, що фронт почне сипатися, як шашечки доміно. До цього і зводиться суть літнього наступу російських військ. Стратегічно це потрібно Росії для того, щоб розтягнути резерви українських військ. Кремль робить ставку на те, що зрештою знайдеться слабке місце, на яке не вистачить останнього батальйону або останньої бригади, щоб купірувати кризу. Це і є війна на виснаження.
Зараз у військовій справі відбулася революція. І тепер будь-яка бронетанкова і колісна техніка, яка з'являється на відстані 5-10 км від лінії фронту, – це потенційна мішень, і її тут же спалюють. З обох сторін. І сконцентрувати велику кількість техніки для оперативного прориву на велику глибину – нереальне завдання. Це може статися, тільки якщо впаде фронт, але поки що, слава Богу, цього вдається уникнути.
Тому й далі буде йти планомірне розхитування фронту противником у розрахунку на те, що резерви ЗСУ все-таки закінчаться.
Andrew_57: На ваш погляд, чи можлива нелінійна і несподівана відповідь України на підготовку Росією наступу? Свого часу вона приголомшила Москву Курською операцією і сплутала противнику карти – чим Україна може завадити Росії зараз?
Андрій Золотарьов: Так, дійсно, Курська операція вдарила по міфологемі про те, що "ЗСУ на межі, а фронт ось-ось завалиться". Тоді всі побачили, що у ЗСУ є ще й резерви, і боєздатні частини, які можуть завдати серйозного удару. Якби це була рейдова операція, під час якої ми б ударили, зайшли і відійшли, можна було б аплодувати, але оскільки все затягнулося і трансформувалося в дев'ятимісячне сидіння в Курській області, не маючи нормальних фортифікацій і достатньої кількості резервів, це перетворилося на авантюру.
Я наводив приклад кризи під Костянтинівкою. У нас не вистачає резервів, щоб там купірувати наші неприємності, але водночас ми штурмуємо Тьоткіне, яке не має жодного стратегічного значення.
Я поки що не бачу перспективи кардинального перевороту дошки, який міг би змінити стратегічний баланс сил.
У війні на виснаження у нас слабші позиції, незважаючи на санкційний режим і допомогу партнерів. Адже стан економіки і демографії від самого початку говорив про те, що до війни на виснаження Україна не готова. Але три роки ми протрималися. Добре, що надходила військова і фінансова допомога. Але всьому приходить кінець. На жаль, зміна політичної кон'юнктури в США і криза в економіці країн Євросоюзу ставлять нас у вкрай вразливу позицію.
Безумовно, контратакувати Україна може. Але це, швидше, будуть бої місцевого значення. А ось бої оперативно-тактичного рівня навряд чи будуть: для цього потрібні десятки тисяч військовослужбовців і сотні одиниць техніки, а такого вільного ресурсу зараз немає. А так, контратаки – це найкращий засіб оборони. Усе це ми бачимо, наприклад, у районі Серебрянського лісу, але це бої місцевого значення, які кардинально стратегічний баланс не змінюють. На жаль, фронт рухається зі сходу на захід, а не навпаки.
Главред: Тобто ви вважаєте, що Україна зараз не в силах піднести якісь неприємні сюрпризи Росії?
Андрій Золотарьов: Україна може створити неприємності Росії, але домогтися стратегічного перелому за нинішнього рівня можливостей і підтримки – ні.
Omega: Який ваш прогноз щодо подальшого перебігу війни і перспектив переговорів? За якою траєкторією ми будемо рухатися найближчим часом?
Андрій Золотарьов: Сподіваюся, що нам вдасться утримати фронт і не допустити там великих проблем у найближчі місяць-два. Це стане найсильнішим аргументом і спонукальним мотивом для ведення продуктивних переговорів. Не таких, як у Стамбулі, куди і російська, і українська сторона приїжджали з політичними цілями. 15 травня 2022 року припинила працювати переговорна група, і тоді був Мединський на чолі делегації. Тому Росія це використовувала як натяк – мовляв, дивіться, втративши території, втративши половину енергетики, втративши сотні тисяч людських життів, через три роки ми повернулися в ту саму точку. Плюс практично незмінним залишився пакет вимог Москви. Україна відповіла взаємно, жодних компромісних точок не було. А такі позиції унеможливлюють продуктивний діалог.
Якщо вдасться утримати фронт, позиція Росії стане більш компромісною. Поки що в Кремлі переконані, що військова удача на їхньому боці, а це не сприяє поступкам і жестам доброї волі.
І зараз, судячи з усього, Банкова просто тягнутиме час, хоча й перечити Трампу теж не буде.
Borysenko: У Росії заявляли, що можуть вести цю війну вічно, експерти кажуть – один-два роки, інші експерти – що проблеми будуть уже цього року. А як вважаєте ви, скільки РФ може вести війну такої інтенсивності, що й зараз?
Андрій Золотарьов: На один-два роки в Росії ресурси є. Про це, до речі, говорив і Залужний.
Joker: Як ви вважаєте, яких можливостей, козирів, сюрпризів із боку України в Кремлі зараз бояться найбільше?
Андрій Золотарьов: У Кремлі адаптувалися, хоча був період, коли там боялися натовської техніки та українського наступу. Особливо після Харківської операції, яка для Кремля стала шоком: тоді ЗСУ звільнили велику територію, а російські війська втратили велику кількість техніки. Власне кажучи, найбільшим постачальником танків для ЗСУ виявилася російська армія – понад 300 російських танків надійшло на озброєння наших Збройних сил у вигляді трофеїв.
Однак, коли наш розрекламований контрнаступ перетворився на "кидання склянок у бетонну стіну", Росія адаптувалася, вирішивши, що не такі страшні ЗСУ.
Зараз Кремлю найбільше "роблять нерви" наші дронові удари російською територією та диверсійні акції. Але загалом Росія адаптувалася до затяжної війни.
Тому що російський обиватель цю війну практично не відчуває і не помічає. У 2022 році, коли в нас поставили під рушницю майже мільйон осіб, а в Росії було менше ніж 400 тисяч восени 2022-го, і виник дефіцит резервів, тому що контрактна російська армія тоді сточилася за весну-літо. Тоді в Росії почалася мобілізація – і ми побачили півтора мільйона чоловіків, які тікали з РФ. Згадайте хоча б сцени на кордоні з Грузією. Тоді на авансцену вийшов Пригожин, і, незважаючи ні на що, це дало свій ефект. А далі Росія перейшла на контрактну службу, почавши використовувати замість батога пряник. Для багатьох російських громадян 20 тисяч доларів, які отримують при підписанні контракту, – це серйозний аргумент. А в Росії тих, для кого своє життя копійка, а чуже полушка, завжди вистачало. Тому 30-40 тисяч осіб на місяць у РФ, як і раніше, набирають.
Андрій Володимирович Золотарьов (нар. 15 травня 1965, Дніпропетровськ) – український політолог, керівник Центру "Третій сектор". Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996-97), повідомляє Вікіпедія.