Не чекаючи закінчення десятиденного терміну, який Трамп давав Путіну на припинення війни з Україною, США почали діяти і вводити санкції проти покупців російських енергоресурсів. Так, першою під удар потрапила Індія – другий за величиною покупець російської нафти після Китаю: для неї Трамп ввів високі мита. Незважаючи на повідомлення західних ЗМІ про те, що Індія, недовго думаючи, нібито перестала закуповувати російську нафту, жодних офіційних повідомлень такого змісту з боку індійської влади не було. Однак якщо США зуміють змусити Індію відмовитися від російських енергоресурсів, грошей на війну з Україною у Росії стане відчутно менше.
Політичний та економічний експерт Тарас Загородній розповів Главреду, чому відмова Індії та Китаю від російської нафти – не фантастичний сценарій, чому США можуть змусити Росію консервувати нафтові свердловини, які політичні та економічні процеси почнуться в РФ, якщо завдяки Трампу вона позбудеться нафтогазових доходів, а також як Україна може запустити в Росії катастрофу.
Як ви оцінюєте значення і можливі наслідки першої санкційної ластівки Трампа для покупців російських енергоресурсів, тобто мита США для Індії? Чи змусить це Індію відмовитися від російської нафти?
Усе почалося задовго до введення мит для Індії, коли американці домовилися з європейцями щодо принципових питань – про нафту і газ, зброю, а також мита. Все інше, в тому числі сьогоднішні події – це наслідок тих домовленостей.
Тепер європейський ринок нафти і газу закритий для Росії приблизно назавжди, адже американці вже не злізуть. А втрата ринку Європи для РФ – це ключова втрата. Індія і Китай купують російські енергоресурси далеко не за тими цінами, за якими їх купували європейські країни.
До речі, на Індію тиснуть не тільки американці, а й європейці: вони теж влупили санкції проти індійського нафтопереробного заводу Nayara Energy, контрольний пакет акцій якого належить Роснафті.
Крім того, спочатку США запровадили мита для Бразилії, а потім уже для Індії. Також Трамп знімає санкції з Венесуели. Плюс ОПЕК заворушився – готовий закрити потреби в нафті. Загалом, мита для Індії – це вже наступний етап.
Багато чого змінилося за останні півроку.
По-перше, американці вже говорять відкрито, що Росія є проксі Китаю, і ніхто не хоче, щоб вона отримувала додаткові доходи. Це дуже добре для нас, тому що виходить, що війна України з Росією – це війна проти Китаю, а це значить, що Україна вплетена в контекст. Хоча Росія поки що заперечує це, запевняючи, що залишається суверенною державою.
По-друге, європейці завжди говорили, що грошей на оборону в них немає. Однак Трамп провів з Європою класичну розмову, яка лунала на вулицях у 90-х: "Гроші є? Ні? А якщо знайду?". І гроші у Європи дійсно знайшлися.
І ось тепер Трамп взявся вже за Індію. А наступний на черзі Китай. Адже той самий Ліндсі Грем, готуючи і просуваючи свій відомий законопроєкт, завжди говорив, що він передбачений насамперед для Китаю.
США дуже важливо розірвати нафтову зв'язку Китаю і Росії, але не через Україну. Для Трампа війна Росії проти України і бомбардування росіянами українських міст – це лише привід. До того ж цим Трамп піднімає свої рейтинги, оскільки, згідно з даними, опублікованими Маркаровою, його виборці вкрай позитивно поставилися до додаткового тиску на Росію. Зараз Штати вирішують інше питання: американці готуються до війни з Китаєм, і вона буде.
У Китаї криза перевиробництва, і його "щемлять" по всіх ринках. Коли європейці домовилися з американцями з принципових питань, якраз був саміт у ЄС, який намагалися провести китайці: і цей захід дуже мляво пройшов, вклалися в день, і китайці поїхали ні з чим. Натомість європейці невдовзі запровадили санкції проти двох китайських банків, що викликало писк і виття "А нас за що!".
Дивіться відео, в якому Тарас Загородній розповів, що чекає на Росію після відмови Індії купувати російську нафту, і чому початок кошмару для РФ залежить від України:
Тож на дії США щодо Індії потрібно дивитися в глобальному контексті. Індію дотиснуть до відмови від російської нафти, а вона сьогодні закуповує третину нафти, яку продає РФ. Коли Індія почне розповідати, що їй ніде купувати нафту, їй подарують карту з червоними крапками: де Саудівська Аравія, в якої Індія до 2022 року купувала нафту, де Венесуела, де Гайана, де, врешті-решт, США. Тому Індію дотиснуть, та й немає в неї іншого виходу, оскільки готується війна з Китаєм, з яким в Індії, м'яко кажучи, не дуже добрі стосунки, оскільки вони конкуренти в багатьох сенсах.
Втім, головне не це. Найефективніші санкції проти Росії здатна запроваджувати виключно Україна. Наприклад, Україна здатна перебити порти в Балтійському морі – і питання імпорту російської нафти в Індію буде знято як ідіотське, оскільки цього імпорту просто не буде. І Трамп задоволений, і ми.
Ми повинні фокусуватися на виробництві власного озброєння, ударах по слабких місцях Росії, а це насамперед Балтійське море. Тому питання в тому, скільки озброєння ми виробляємо, чому досі не відкрили ринок для експорту зброї, щоб залучати більше грошей у нашу оборонку, вибудовувати ВПК і довбати по Росії.
Зараз, якщо ви помітили, інтенсивність наших ударів по російській території різко зросла. Йде активна робота по залізниці, причому, судячи з географії, вибивається та залізниця, яка забезпечує війська РФ в Україні. А це може бути заділом на майбутнє, адже навіть дестабілізація однієї гілки викликає дестабілізацію всієї системи. Залізниця – це теж слабке місце Росії: якщо вибити залізницю, в РФ буде просто економічна катастрофа.
Загалом, Трамп не обманув моїх очікувань. Він робить те, про що я говорив спочатку. У Трампа фундаментальні протиріччя з Росією щодо нафти і газу. І всі ці протиріччя зараз вилазять і реалізовуються на практиці.
Пригадуються ваші слова з попередніх інтерв'ю про те, що Росії час вчитися "пити свою нафту і нюхати свій газ". Схоже, все до того і йде.
Так. Підозрюю, що американці хочуть домогтися того, щоб Китай припинив купувати російську нафту, і Росія була змушена консервувати свої свердловини. Чому? Це знову-таки потрібно в контексті майбутньої війни з Китаєм. Якщо у Китаю не буде можливості швидко відновити викачування нафти з Росії, яка б йшла суходолом, то США швидше його задушать. Оскільки все інше постачається морем. Вони змушують Китай та інші країни купувати нафту в Саудівської Аравії, а це доставки морем, а море й океан контролюють США. Тобто начебто води під охороною, але в потрібний момент охорона різко стає конвоєм.
Якщо все, що відбувається, розглядати в цьому контексті, то політика Трампа абсолютно логічна. І для нас це дуже хороша новина, тому що в цій конфігурації Росії немає.
Зараз США поставлять перед Китаєм питання – або ми, або Росія. І китайці ухвалять правильне і мудре рішення, про яке писали стародавні філософи: Росію вже можна закривати як проєкт. Адже, по суті, кому потрібна цілісна Росія? Нафту й газ і так можна качати. Ба більше, є великий шанс хапнути російську ядерну зброю. І тут усе залежить від європейців.
Виходить, що США і Європа можуть змусити Китай відмовитися від російської нафти? Це зараз не фантастичний сценарій?
Звичайно, не фантастичний.
Але знову-таки ми маємо дивитися на ситуацію з іншого боку – ми маємо думати про те, що має зробити Україна, щоб Китай відмовився від російських нафти і газу. Наприклад, хто сказав, що не можна підірвати газопровід "Сила Сибіру" або газові родовища в Уренгої, звідки йде газ на Китай? Китай у нас теж не питав дозволу на постачання нафти і газу з Росії. А успішна операція СБУ, під час якої було знищено російські стратегічні бомбардувальники, показала, що все це можна зробити, і ракети для цього не потрібні. А далі, як десерт, прокинулися європейці – мовляв, виявляється, і так можна діяти. Тож насамперед працювати потрібно самим.
Перебіг війни, перемога в ній і швидкість досягнення перемоги залежать виключно від України.
Згадайте абсолютно дикі історії з Байденом. Коли Україна почала бити по російських НПЗ, американці почали нам розповідати, що це цивільна інфраструктура. Бодай хтось в адміністрації Трампа хоч раз публічно щось сказав Україні з приводу ударів по російській енергетиці? Ні слова, ніхто нічого не говорив.
Показово й те, що Білий дім не заперечував того, що Трамп заговорив із Зеленським про удари по Москві і Пітеру. У Трампа підтвердили, що таку фразу було сказано американським президентом, але уточнили, що це говорилося в іншому контексті. А який тут ще може бути контекст?
Командувач силами США в Європі Донах'ю взагалі сказав, що в разі потреби вони можуть заблокувати Калінінградську область і зробити все, що потрібно. Ви собі уявляєте таку розмову за Байдена? Там би зомліли від однієї думки про те, що з Росією можна так розмовляти.
Тож процес рухається в правильному напрямку, але ми маємо його прискорювати, а не розслаблятися. Тому що все це стало можливим завдяки конкретним діям української армії та українського народу. Це змусило США діяти так, як потрібно.
Які економічні, а, можливо, й політичні наслідки для Росії матимуть дії Трампа щодо партнерів Москви? Навіть тієї ж Індії. Якщо країни стануть відмовлятися від російської нафти, які процеси це запустить у Росії?
Відкривайте спогади тих людей, які жили в Радянському Союзі. Я трохи застав СРСР – коли він розпався, мені було 12. Але я був політично активною дитиною, батьки привчили мене читати "Огоньок", тож пам'ятаю процеси, що відбувалися тоді.
Радянський Союз розпався через те, що закінчилися гроші на утримання імперії. Не було грошей на купівлю місцевих еліт у республіках, щоб вони залишалися у складі Союзу. А коли грошей немає, у магазинах немає продуктів, громадський транспорт не ходить, люди починають бити морду місцевій владі, а не їдуть по це в Москву. І тоді у місцевих еліт виникає питання, навіщо їм усе це треба.
У СРСР це набувало таких форм. Багато областей і республік забороняли вивозити продукти зі своєї території, і Україна забороняла. Коли так відбувається, починається руйнування економічних зв'язків. Чим менше грошей буде у Москви на утримання регіонів, тим більше запитань ставитимуть і регіони, які перебувають на дотаціях, і регіони-донори, які спитають, з якого дива вони мають заробляти й годувати інших за власний кошт, коли водночас їм самим стає дедалі гірше.
Крім того, Росія залежить від нафтогазових доходів. До кінця 2025 року дефіцит бюджету РФ буде в сім разів більшим, ніж планувалося – зросте з 1,3 трильйона рублів до 8 трильйонів. А все тому що трохи просіла ціна на нафту, на 15%, але в Росії вже все посипалося. Машинобудівні підприємства йдуть у відпустку, а це відразу мінус 20% зарплат людей, менше податків, іпотека і будівництво застопорилися. Падає важка металургія.
Також у Радянському Союзі була криза платежів. Грошей не стало, тому почалися бартерні схеми. Нічого неможливо було зібрати разом.
Усе це чекає і на Росію, тільки в гіршому варіанті. Ніхто не хотів розпаду Радянського Союзу, і американці тоді метушилися, рятували його. А ось в існуванні Росії в її нинішньому вигляді особливо не бачу зацікавлених. Ніхто не плакатиме, якщо в Росії почнеться хороша громадянська війна, ще й допоможуть: Україна (нам сам Бог велів допомогти росіянам у цьому), Туреччина (зі своїм "тюркським світом"), Китай за певних обставин теж допоможе. Єдиний, хто ще любить Росію – Північна Корея, але там усе за гроші. А любов за гроші буває тільки погодинна: грошей не буде – любов закінчиться.
У Росії проблеми з урожаєм цього року, і нещодавно там придумали дуже цікавий термін – навіть не "від'ємне зростання", яке не раз у нас ставало приводом для сміху, а "компактний урожай". "Компактний урожай" – це наслідок накопичених проблем, наприклад, наших ударів по НПЗ, через що в Росії не можуть нормально працювати ті ж аграрії, палива не вистачає (те, що залишається, все йде на потреби армії).
Крім того, Україна почала потужно бити по хімічних підприємствах, зокрема, по виробництву азотної кислоти, аміаку тощо. А це добрива і вибухівка, тобто це товари подвійного призначення. Цей процес уже почався. Адже інтенсивність ударів України по Росії збільшилася в 10 разів, порівняно з минулим роком.
Також у РФ зупиняються аеропорти, що створює проблеми не тільки для пасажирів, а й з доставкою, наприклад, важливих деталей, щоб полагодити якесь обладнання. У Росії постійно відключається інтернет, а це означає, що бізнес втрачає гроші, а компенсувати нікому. А якщо ще й Індію відрубають, то для Росії все стає дуже сумно. І ці процеси вже стають незворотними.
Коли розпадався СРСР, він не був під санкціями: можна було нафту продавати, щось везти в Європу, різати підприємства на металобрухт і кудись вивозити, тобто можна було крутитися. А зараз у Російської Федерації такого немає: для неї немає ринку Європи, тим паче, преміального, немає можливості амортизувати кризу, ба більше, ціни на нафту будуть досить низькими. Усе це створює для Росії нерадісну картину.
Проблема в тому, що Путіну все одно, і він не припинить воювати, поки залишається при владі. А посилити кризові явища в Росії може виключно Україна, тими ж ударами по залізниці. Зараз, наприклад, удари по залізниці завдаються в районі Ростова, Волгограда, вражаються тягові підстанції і залізничні вузли. У Краснодарському краї прилітає по заводах. Щодня ми вражаємо по кілька цілей. Рік тому це було просто немислимо, ми тішилися з того, що раз на тиждень СБУ або ГУР щось у Росії змушували вибухати і палати, тобто технічні можливості дозволяли діяти так, не частіше. А зараз ураження цілей у Росії йде потоком.
Чим активнішим буде потік ураження цілей у Росії, тим краще буде для нас. Адже тоді розмова з росіянами буде йти не про лінію розмежування, а про те, як швидко російські війська будуть драпати з території України.
Так було і з Афганістаном: коли були високі ціни на нафту, радянські війська зайшли в Афганістан, а драпали вони звідти 1989 року, коли ціни на нафту були на мінімумі. Зараз ціна на нафту просіла до 50 доларів за барель, але подивіться, які проблеми в економіці Росії почалися! Нещодавно дізнався, що навіть бюджет Москви дефіцитний. Що тоді говорити про інші регіони?
А в якій часовій перспективі російські регіони можуть почати ставити неприємні запитання центру, тобто Москві? Коли можуть початися процеси, що ведуть до розпаду Росії?
Ми повинні ставити питання інакше: скільки ще ракет потрібно нам випустити, щоб цей процес почався вже цієї зими. Без наших зусиль за нинішньої моделі все може тягнутися довго для нас, тому що кожен день війни для нас – це життя українців і знищені міста. Тобто ми маємо діяти так, щоб ці неприємні питання в російських регіонах лунали вже цієї зими.
Достатньо перебити газорозподільні мережі Москви в хороший мороз, а далі купувати попкорн і дивитися, що там відбуватиметься. Блекаут у Москві залишається дієвим інструментом. Якщо якісь процеси почнуться в столиці, в Москві, то все, це вже кошмар. Тому Путін завжди оберігає Москву від колотнечі.
Ми повинні мислити так. А то в нас часто інфантильне ставлення, наприклад, ми гадаємо, чи зупинить Трамп війну. До чого тут Трамп? Потрібно думати про себе. Україна здатна змусити США та інші країни діяти в наших інтересах. Якщо ми просто чекатимемо дій інших, то це буде довго.
Чи є у Росії джерела, за допомогою яких вона може насичувати бюджет війни, якщо позбудеться доходів від нафти?
Хіба що вона почне продавати за кордон "бояришнік" у промислових масштабах. А так, ні. Крім нафти і газу, у РФ є ще одне джерело доходів – добрива. Але по хімічній промисловості Україна стала активно бити, тому з добривами теж виникнуть питання. Тому, по суті, у Росії немає інших джерел доходів, вона жила з продажу нафти і газу. Але ключовий для РФ ринок – ринок Європи – втрачено, там уже американці.
Скільки Росія зможе воювати за нових умов? Закінчується десятиденний термін, який Трамп давав Путіну, а до припинення війни ми не наблизилися, а, отже, від США ще будуть сюрпризи для Росії і Путіна. Що далі чекає на Росію?
Удари по Росії продовжаться, ціна на нафту падатиме далі – це вже очевидно. Після приходу Трампа до влади для Росії все різко стало погіршуватися. У принципі, я завжди говорив, що з Трампом у Росії нічого не вийде, стане тільки гірше. А далі все залежить від багатьох факторів. Якщо, наприклад, Україна завтра на тиждень зупинить російську залізницю, вважайте, що катастрофа в РФ уже починається. А потім Україна раптом може провести наступ там, де російські війська нічого не зможуть зробити. Тож чинників багато, і вони насамперед залежать від України.
Тарас Загородній (народився 7 лютого 1979 року в м. Миколаїв) – політтехнолог, блогер, політичний та економічний експерт. Понад 20 років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях як політтехнолог, веде блоги в українських ЗМІ та є частим гостем політичних ток-шоу.