Польща більше не може говорити Україні «ми вирішили за вас» – Огризко

Полякам попри їхні геополітичні ревнощі доведеться звикати до того, що на східному кордоні Польщі з’явився дуже потужний гравець – Україна, наголосив Огризко.

Українсько-польські відносини опинилися перед черговим випробуванням. Причиною став дипломатичний скандал, який вже охрестили «війною орденів». На різкі заяви президента Польщі Кароля Навроцького щодо української історичної політики та присвоєння імені героїв УПА підрозділу Сил спеціальних операцій Україна відповіла безпрецедентним кроком: четверо українських президентів, серед яких і Володимир Зеленський, повернули польські державні нагороди. Деякі польські політики, наприклад, Дональд Туск і Радослав Сікорський, закликають припинити суперечку, але дискусія про історичну пам’ять і межі втручання однієї держави у внутрішні справи іншої лише набирає обертів.

Керівник Центру досліджень Росії, дипломат і колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в інтерв’ю Главреду розповів, як польська політична еліта, зокрема й Навроцький, використовує українську тему у власній передвиборчій боротьбі, чи загрожує Україні втрата підтримки Польщі, чому полякам доведеться вгамувати свої геополітичні ревнощі та звикати до нової ролі України в Європі, а також пояснив, як швидко Київ і Варшава вийдуть із нинішньої кризи.

Наскільки виправданою і коректною, на вашу думку, є поведінка Варшави? Чому Польща взагалі дозволяє собі диктувати Україні, чиїми іменами називати наші військові підрозділи чи вулиці, особливо під час повномасштабної війни? Україна, наскільки я пам’ятаю, ніколи не втручалася в подібні внутрішні польські дискусії щодо їхніх історичних постатей і не намагалася щось диктувати. Чому поляки вважають, що мають право так чинити?

Відповідь лежить на поверхні. Це не про історію, не про УПА і не про Армію Крайову – це про політику. Насправді Навроцький націлився на майбутні вибори і саме на антиукраїнській істерії планує будувати свою майбутню політичну кар’єру. Вибори в Польщі наступного року, тож нинішня ситуація – це своєрідний старт політичної кампанії, яку Навроцький розпочинає вже зараз.

Качинський навряд чи претендуватиме на роль головного політичного лідера. А от Навроцький вважає, що може використати всі свої нинішні політичні та публічні майданчики для такого старту.

Тому я бачу тут виключно підготовку до майбутніх політичних баталій у Польщі у 2027 році.

Присвоєння імені героїв УПА підрозділу ССО відбулося на тлі війни за виживання України, яка при цьому залишається щитом для Європи, зокрема й для Польщі. За таких умов чи варто нам озиратися на історичні травми наших сусідів? Де межа між дипломатичним компромісом і втратою суверенітету?

Позиція Навроцького є просто антиісторичною і позбавленою здорового глузду. Мені здається, це зрозуміли навіть його прихильники. Адже керувати нашою історією не буде ні він, ні будь-хто з польських праворадикалів. Це абсолютно очевидно.

Четверо президентів одночасно відмовилися від польських нагород, не кажучи вже про інших політиків і дипломатів. Як правильно зазначив Зеленський: ми будемо дзеркально відповідати на всі антиукраїнські прояви.

Зараз нашим польським партнерам, особливо з праворадикального крила, варто зрозуміти: в такий спосіб вони нічого практичного і корисного для себе не здобудуть. Хіба що налаштують проти себе ту частину польського суспільства, яка залишається адекватною і правильно реагує на всі ці події.

Тому я переконаний, що після цього обміну політичними ударами та орденами ситуація вгамовується. І я би запропонував замість подальшої політизації цього процесу провести великий авторитетний форум за участю політологів, політиків і науковців. У спокійній атмосфері потрібно дійти висновку, що з історією слід розбиратися тихо, чесно і справедливо, але не робити з історії майбутнього, тому що тоді майбутнього не буде ні в нас, ні в поляків.

Ви згадали про «адекватну частину» польського суспільства. Водночас нещодавня соціологія показала, що негативне ставлення поляків до українців зросло до 43%. Це дуже високий показник. Як ви оцінюєте такі дані?

Є й інші соціологічні дослідження, які свідчать про те, що близько 35% поляків не підтримують таку позицію. Звичайно, це менше, ніж 43%, але це свідчить про те, що польське суспільство розділене. До речі, це підтверджують і результати виборів: Польща фактично поділена майже навпіл. Чи в інтересах Навроцького ще більше поглиблення цього розколу в польському суспільстві? Не знаю. Особисто мені здається, що жоден адекватний політик не повинен дозволяти собі таких речей.

Давайте повернемося до кроку Зеленського та інших українських політиків. Наскільки це була правильна відповідь на такий політичний ляпас з боку Варшави? Чи не було це емоційним рішенням, яке тепер суттєво ускладнить вихід із ситуації?

Я думаю, що це був єдино правильний і адекватний крок. Якби ми все це спустили на гальмах, завтра поляки почали б нам розповідати, які пам’ятники ставити і кого вважати героями. І далі це пішло б по висхідній. Саме так і потрібно ставити на місце людей на кшталт Навроцького.

Вважаю, що це було абсолютно правильне рішення. Тим більше, що його підтримали найвищі посадові особи України, хоча і з приставкою «екс».

Польські праві сили вже закликають блокувати вступ України до ЄС та обмежувати військову допомогу. Як цей скандал між Україною і Польщею може вплинути на співпрацю між нашими країнами, зокрема військову? Чи є загроза, що почнуться збої в транзиті зброї, логістиці чи роботі ремонтних хабів у Польщі?

Теоретично можливо все.

Якщо бути цинічним, то слід зазначити, що Польща заробляє на війні в Україні. Зокрема завдяки сотням тисяч українських працівників, які не віднімають, а додають польській економіці. Крім того, значна частина того, що Польща передає Україні, компенсується їй через фонди Євросоюзу. Тому навряд чи знайдуться політики, які після підрахунку всіх плюсів і мінусів захочуть вжити подібних заходів щодо України.

А те, що в Польщу будуть такі люди, які кричатимуть, що Україну не треба брати до ЄС, – це не новина. Такі люди серед поляків і зараз є. Хіба блокування кордонів поляками торік і позаторік відбувалося через подібні історичні суперечки? Ні. З українського боку не було жодних неадекватних дій, а з польського боку ми бачили блокування кордону та висипання українського зерна прямо на дорогу. Це суто політичні речі, які розігруються певними силами. Нічого принципово нового тут немає.

Раніше Польщу часто називали «адвокатом України в Європі». Сьогодні Україна має власний голос, до якого прислухаються і у Вашингтоні, і в Брюсселі. Чи не бачите ви в діях Варшави геополітичних ревнощів через те, що Україна здобуває реальний вплив у світі?

У цьому є логіка і смисл. Згадайте хоча б заяву Туска про те, що, якщо Варшава не буде допущена до переговорів з Росією, Польща не братиме на себе жодних зобов’язань. Тож ревнощі є і, безумовно, будуть. Це очевидно.

Але ми маємо дивитися на ситуацію насамперед із точки зору українських інтересів. Адже зараз ми захищаємо не лише себе, а й Польщу. Тому Польща також повинна враховувати інтереси України, а не лише власні.

Виходить, поляки поки не готові сприймати Україну як рівноправного сильного партнера – тільки як «молодшого брата»? І в цьому поляки, на жаль, уподібнюються до росіян.

У мене тут одна відповідь: доведеться звикати.

Полякам доведеться звикати до того, що на східному кордоні Польщі з’явився дуже потужний гравець. І більше не можна буде ігнорувати його інтереси. Не вийде діяти за принципом: «Ми тут порадилися і вирішили, а ви будете виконувати». Так уже не буде.

Дональд Туск і Радослав Сікорський закликають припинити цю «війну орденів», зазначаючи, що від неї виграє лише Москва. Які вигоди від цього конфлікту отримує Росія?

Росія вже їх отримує. Адже «медведєви» та решта російської публіки відверто аплодують тому, що відбувається. Тому очевидно, що цей конфлікт потрібно завершувати. Але – завершувати на засадах взаємної поваги та з розумінням того, що ніхто не має права диктувати Україні, кого їй вважати героями і які пам’ятники встановлювати.

Чи вдасться швидко врегулювати цю польсько-українську кризу, чи вона може призвести до тривалого охолодження відносин між Україною та Польщею?

Я думаю, що вже найближчим часом почнеться серйозна робота на дипломатичному рівні, тож питання бодай на рівні урядів буде врегульовано. І йдетьсяпро найближчі дні.