Коли і якими будуть нові ракетні удари по Україні: Коваленко – про масовану атаку Росії

Точність російських ракет суттєво знизилася, але, якщо вони влучають у багатоповерхівку, а не ціль, для Росії це теж результат, зазначив Олександр Коваленко.

У ніч на 6 липня Росія завдала чергового масованого удару по Україні, який забрав життя щонайменше 15 українців. Під час атаки ворог застосував 23 балістичні ракети, і українській ППО не вдалося перехопити жодну з них. Особливе занепокоєння викликає й те, що цей удар відбувся лише через три доби після попередньої, ще масштабнішої та кривавішої атаки, під час якої Росія вбила 30 українців. Це породило закономірні запитання: чи означає таке скорочення пауз між обстрілами зміну тактики Кремля, чи вистачить Росії запасів ракет, аби підтримувати такий темп терору, і коли українцям чекати нової масованої атаки.

Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко в інтерв’ю Главреду розповів, чи здатна Росія найближчим часом повторити масштабний ракетний удар, чому Кремль різко скоротив інтервали між атаками, як Україна може посилити захист від російської балістики, чи вистачить РФ запасів ракет для ударів кожні три-чотири доби, а також чому навіть промахи російських ракет, які влучають у житлові будинки замість військових цілей, у Кремлі вважають цілком прийнятним результатом.

Як ви оцінюєте російську атаку на Україну в ніч на 6 липня? Чим ця атака була відмінною від попередніх?

Єдиною особливістю цієї атаки Росії було те, що відбулася вона всього через три доби після попередньої, яка була 2 липня. Досить швидко, адже раніше Росія витримувала паузу тиждень-півтора. Наприклад, атаці 2 липня передував масований удар 15 червня.

Найімовірніше, масований удар 2 липня РФ завдала напередодні Дня незалежності США 4 липня, а удар 6 липня – перед 36-м самітом НАТО в Анкарі, який відбудеться 7-8 липня. Таким чином Москва намагалася продемонструвати свою силу та показати, що продовжує діяти як терорист, незважаючи на підтримку України Заходом. Тож це були демонстративні удари.

Найбільшою проблемою для України наразі є російська балістика: під час атаки 6 липня нам не вдалося перехопити жодної балістичної ракети РФ. Що нам робити з балістикою, які є варіанти протидії таким ударам ворога?

З перехопленням російської балістики справді серйозна проблема. Нам не вистачає ракет для систем ПВО, і про це постійно говорить президент. Наші країни-партнери гальмують процес передачі Україні потрібних для відбиття балістики ракет. У них є необхідні протиракети, але вони не поспішають їх передавати, пояснюючи це наявністю загрози вторгнення Росії в європейські країни. Вони залишають запас ракет для власного захисту. Однак, за моїми оцінками, таких запасів у них більше, ніж їм реально потрібно. Натомість для України ці ракети зараз значно важливіші. Тим більше саме Україна сьогодні стримує Росію від можливого нападу на країни Європи, що є головним елементом захисту європейців сьогодні.

Що нам робити в такій ситуації?

1. По-перше, продовжувати дипломатичну роботу щодо прискорення постачання ракет зі Сполучених Штатів Америки за програмою PURL.
2. По-друге, диверсифікувати постачання та шукати нові джерела отримання цих ракет. Наприклад, варто працювати з країнами Близького Сходу, які також є операторами ЗРК Patriot і з якими можна спробувати домовитися про відповідні постачання. Потрібно шукати нових партнерів.
   Наприклад, Японія серйозно підтримує Україну і з 2014 року є одним із ключових донорів гуманітарної допомоги. Японія виробляє ракети PAC-3. Але США мають надати дозвіл Японії на продаж цих ракет, а також потрібно знайти механізм, як це реалізувати, адже японське законодавство забороняє продавати зброю країнам, що перебувають у стані війни. Тому має бути багатокроковий реекспорт. Наприклад, Японія продає ракети Саудівській Аравії, Саудівська Аравія – Італії, Італія – Німеччині, Німеччина – Польщі, а Польща вже передає їх Україні. Та знов-таки такий механізм має бути погоджений зі Штатами. Також Японія повинна дати згоду на те, що її ракети врешті-решт через реекспорт потраплять до України.
3. По-третє, створювати власну систему протидії балістичним ракетам. Це необхідно робити, але це довготривалий процес. Навіть за найоптимістичнішого сценарію, якщо ми матимемо всю необхідну підтримку партнерів, готову протибалістичну ракету та успішно пройдемо всі етапи випробувань (а вони зазвичай не завершуються успіхом із першого разу), на це знадобиться близько року.
4. По-четверте, завдавати ударів по території Російської Федерації, а саме – по підприємствах, які задіяні у виробництві балістичних ракет. Такі удари вже завдавалися, але вони поки що не стали критичними для Росії. Зокрема, це удари по Воткінському заводу, «Кремній Ел», заводу «Прогрес», «Сборці» та інших об’єктах, які так чи інакше залучені до виробництва балістичного озброєння. Необхідно продовжувати удари по таких підприємствах і змушувати Росію скорочувати виробництво.
   Повністю знищити все російське виробництво балістичних ракет ми наразі не можемо, принаймні поки що. Але ми можемо його загальмувати, скоротити й мінімізувати можливості Росії застосовувати ці засоби ураження. Поступово, крок за кроком, можна зменшити кількість ракет, які Росія здатна виробляти щомісяця.

Чи має Росія потенціал для того, щоб нарощувати виробництво балістики та збільшувати кількість балістичних ракет, яку вона використовує за атаку? А, відповідно, чи слід очікувати, що нові атаки росіян ставатимуть більш руйнівними та кривавими?

Ні, такого потенціалу Росія не має. Її потенціал зав’язаний на виробництві і накопиченні. Зараз РФ стабільно виробляє три балістичні ракети на добу, тобто за місяць вона здатна виробити 90 таких ракет. Якщо все добре з постачанням необхідних елементів, то за місяць може бути вироблено й більше сотні балістичних ракет.

Протягом останнього місяця Росія запустила по України 70 балістичних ракет. Тобто накопичити за цей час вдалося 20 ракет, які пішли на склади. Якщо за місяць РФ виробила 90 ракет, а запустила 100, то, відповідно, 10 вона взяла з запасів, сформованих раніше. Такі запаси у Росії є. ГУР нещодавно надавало статику, скільки яких ракет Росія накопичила на даний момент.

Удар в ніч на 6 липня не був забезпечений виключно внутрішнім виробництвом за три дні від дати попередньої атаки. Адже по Україні прилетіло не 12 ракет, а 23. Росія не могла за цей проміжок часу виробити 23 балістичні ракети, тобто під час цієї атаки використовувалися НЗ, тобто накопичувальні запаси.

Якщо Росія буде підтримувати такий високий рівень інтенсивності ударів, як зараз, тобто кожні три доби, то за місяць її запаси балістики можуть закінчитися взагалі. Але це не означає, що у неї закінчаться ракети взагалі, адже виробництво працює. Тож росіяни вироблятимуть нові ракети далі, але водночас просто перейдуть на більш жорстку економію.

Я думаю, що цього разу Росія завдала удару всього через три доби після попередньої атаки лише з однієї причини – вона прагнула спричинити паніку серед українців через здатність росіян атакувати кожні три-чотири доби. Та насправді Росії надовго не вистачить, якщо вона здійснюватиме масовані атаки кожні три-чотири доби, і дуже скоро повернеться до традиційних інтервалів між ударами – тиждень-два.

Чи може Росія завдати нового масованого удару по Україні завтра-післязавтра, щоб вони стали тлом для саміту НАТО та зустрічі Зеленського і Трампа?

Цілком можливо, що атаки відбудуться вже в ці дні, але вони не будуть настільки руйнівними і масштабними, як 2 і 6 липня.

Якщо порівнювати удари 2 і 6 липня, то цієї ночі атака була менш потужною за кількістю застосованих засобів ураження. А наступний удар, якщо він відбудеться через 24 чи 48 годин, буде ще менш масштабним. Росіяни просто не встигнуть провести післяпольотне обслуговування авіації, зарядити пускові установки та підготувати нові польотні завдання.

Тому, якщо такий удар і відбудеться, він буде ще більш обмеженим за масштабом. Але задля підтримання атмосфери паніки й терору РФ може на це піти.

Крім того, росіяни можуть спробувати здійснити удар уже після завершення саміту НАТО, після 8 липня, щоб демонстративно відповісти на підсумкову резолюцію черговим актом терору проти України. Мовляв, ваші резолюції нас не лякають – ми як діяли, так і будемо діяти.

Наскільки останні руйнівні і криваві атаки Росії на Україну вплинуть на наших партнерів, наскільки підштовхнуть до надання ракет для протидії балістиці? Чого лише вартий кадр, який тепер побачить увесь світ – вбитої у Києві 6 липня цілої родини.

Будемо сподіватися, що це прискорить процеси, але навряд чи. Таких натуралістичних кадрів було дуже багато. Російських злочинів, убивств українських родин і свідчень звірств, які чинять російські окупанти, вже накопичилося чимало. Але, якщо говорити відверто, це не надто прискорило бюрократичні процеси в Європі.

Проте я все-таки сподіваюся, що ці удари стануть викликом для Північноатлантичного альянсу і змусять його пришвидшити ухвалення потрібних рішень. Бо це справді серйозний виклик. Але якихось особливо оптимістичних прогнозів із цього приводу я давати не буду.

Як ви думаєте, чи привезе Зеленський із зустрічі з Трампом якісь позитивні для України новини?

Трампу зараз дуже потрібна якась перемога. Після провалу операції Epic Fury проти Ірану йому потрібно бути на боці того, хто перемагає. А Україна зараз демонструє, що, попри терористичні атаки на наші міста й цивільне населення, у військовому сенсі вона домінує над Росією.

Чи прогнозуєте ви, що Росія переглядатиме цілі, по яких запускатиме ракети, зокрема балістичні? Чи збережеться тенденція до збільшення кількості ударів по густонаселених районах Києва та інших міст, де розташовані багатоповерхівки?

Ризики лише зростатимуть. Росія, окрім завдань із ураження військово-промислових об’єктів, складів, логістичних вузлів, залізничної інфраструктури чи інших цілей, ставить перед собою й інше завдання – терор цивільного населення, який є невід’ємною частиною російських ударів. РФ б’є по житлових будинках із метою залякування населення та здійснення морально-психологічного тиску.

Але є ще один важливий момент. Уже давно фіксується суттєве погіршення характеристик російських ракет, насамперед їхньої точності. Навіть якщо росіяни закладають координати військового об’єкта чи об’єкта критичної інфраструктури, імовірність того, що ракета відхилиться від цілі на 50-100 метрів, дуже висока.

Тобто, окрім свідомої терористичної складової, є ще доповнення – погіршення якості російських ракет. Навіть там, де Росія має на меті ураження військового чи промислового об’єкта, імовірність успішного влучання знижується. Відтак, зростає ризик того, що ракета просто влучить у багатоповерхівки, які розташовані поруч. Росіяни прекрасно знають про цю проблему. Але їм байдуже, їх це не цікавить. Якщо ракета не влучить у підприємство, а влучить у багатоповерхівку, для росіян це також результат.

Так було, наприклад, у Дніпрі 14 січня 2023 року, коли ракета Х-22 влучила в 9-багатоповерховий будинок на Набережній Перемоги і повністю зруйнувала один із під’їздів. Це дуже показовий приклад. Росія запустила по великому місту ракету, для якої підтверджене відхилення від цілі може становити до кілометра. При цьому там чудово розуміли, що ракета може влучити будь-куди – у житловий район, у багатоповерхівки. Та росіянам було плювати, куди вона влучить. Вони знають про проблеми своїх ракет і все одно продовжують їх застосовувати, бо для них убивство українців – це також результат.