Кабінет Міністрів України затвердив національну економічну стратегію до 2030 року. З плюсів - добре, що вона з'явилася, бо в країні з'являється дискурс про те, яку економіку ми будуємо і які цілі перед собою ставимо, розповів співзасновник аналітичного центру "Український інститут майбутнього", директор програми "Економіка" Анатолій Амелін у коментарі Главреду.
«З мінусів - державні органи працюють у межах своїх бюрократичних процедур, за якими базовий проєкт Стратегії відправили по всіх міністерствах і запропонували внести в нього коригування. У підсумку на виході документ вийшов таким, який враховує ініціативи, узгоджені робочими групами, але не містить в собі особливої конкретики», - сказав експерт.
За його словами, з тієї конкретики, яка залишилася – цільові індикатори, такі як, наприклад, очікувані темпи зростання української економіки не менш ніж удвічі.
"Тобто, якщо у 2020 році ми маємо ВВП $142 млрд, то у 2030 році чиновники збираються отримати не менш як $282 млрд, при тому, що ВВП польської економіки у цьому ж 2030 році буде більш ніж $1,0 трлн. Відповідно, виникає питання - як багато українців залишиться в країні? Те ж саме і зі зростанням доходів на душу населення не менш ніж до 10 тисяч доларів. Виходить, що уряд ставить собі завдання у 2030 році наздогнати Екваторіальну Гвінею сьогоднішнього дня (при тому, що на місці вона теж не стоятиме)», - пояснив Амелін.
Він зазначив, що якщо зростуть доходи населення, відповідно, має вирости й експорт. Але незрозуміло, як можна буде досягти зростання до заявлених 150 мільярдів доларів, оскільки експорт тоді виросте в три рази, а економіка - тільки у два.
"Іншими словами, все це - неамбіційні цілі, які не дозволять Україні до 2030 року конкурувати з сусідніми країнами», - додав експерт.