Про що йдеться у матеріалі:
Історія України та Росії має спільні точки дотику лише на ранньому етапі розвитку Русі, однак подальший шлях двох держав був принципово різним. За словами українського історика та голови Інституту національної пам'яті Олександра Алфьорова, саме особливості формування Київської держави та подальший розвиток Московського князівства заклали ті відмінності, які визначають історичну спадщину й сьогодні. Про це він розповів в інтерв'ю 24 каналу.
Главред з'ясував, у чому полягає ментальна та історична прірва між українцями й росіянами.
Історик наголошує, що сучасна Україна успадкувала традицію державотворення, яка виникла ще понад тисячу років тому. Саме тоді на наших землях сформувалася політична й культурна спільнота, яка об'єднала різні території навколо Києва.
«Ми сформовані світоглядно на межі X–XII століть, коли величезна імперія Русь спромаглася завдяки економічним та політичним факторам об'єднати різні землі. Як наслідок — на цих теренах з'явився народ, спільнота, яка називалася Русь, русини, руський народ. І ця спільнота була маркована територією сучасної України», — зазначив Олександр Алфьоров.
За його словами, саме Київ став осередком політичного життя, навколо якого поступово вибудовувалася єдина система управління та міська цивілізація.
«У IX–X століттях, коли Київ став потужним економічним та політичним центром, ми об'єднали різні тогочасні утворення військовим шляхом. Те, що російські історики називають "племінними союзами", насправді були слов'янськими державами. І ми об'єднали їх спільною політичною, релігійною складовою та міською культурою», — пояснив історик.
Дивіться відео інтерв'ю Алфьорова:
Окрему увагу експерт приділив географічному чиннику, який мав визначальне значення для розвитку української державності. На відміну від багатьох європейських країн, де великі річки слугували природними межами між народами, в Україні Дніпро виконав протилежну місію.
«Міська культура, яка розвинулася на наших теренах, дозволила нам сьогодні говорити про монолітність: у нас не існує окремих країн Галичина, Сіверщина чи Волинь — ми сформовані як єдине ціле в межах Русі. І в тому наша сила. При цьому ми спромоглися об'єднати природні кордони, які за інших обставин ніколи б не опинилися всередині однієї держави», — підкреслив Алфьоров.
Історик зауважив, що саме головна водна артерія України стала природною віссю, навколо якої кристалізувалася нація.
«У будь-якій іншій частині Європи Дніпро став би природним кордоном між різними державами. У нас же навпаки — це річка, навколо якої організувалася країна. Назві "Дніпро" понад дві тисячі років, вона має скіфське коріння. Ми завдячуємо Дніпру тим, що він нас зшив і організував. Це Київ і Дніпро — наша національна пам'ять», — наголосив експерт.
Натомість історичні процеси на північно-східних окраїнах після розпаду єдиної держави розвивалися за абсолютно іншим, азійським сценарієм. На думку Алфьорова, ключову роль у становленні майбутнього Московського князівства відіграла тотальна залежність від Золотої Орди.
«Щодо їхньої національної ідеї та свідомості, то російської свідомості як такої досі не існує. Якби вони її мали, то, можливо, демонстрували б зовсім інший політичний рівень розвитку», — вважає історик.
Він пояснив, що цей державний організм — теперішній «Мордор» — формувався під прямим і деструктивним впливом ординської політичної системи.
«Вони активно росли у XIV столітті. Коли Московське князівство перебувало в складі Золотої Орди, воно отримало від хана право збирати податки з усіх інших земель — колишніх колоній Русі. Користуючись безпосереднім патронатом ординського правителя, московити просто підло знищували сусідні держави, які там існували — наприклад, Тверське чи Рязанське князівства. Згодом, у XV столітті, вони вирізали Новгород, який ніколи не був складовою Москви», — розповів Алфьоров.
Після розпаду Золотої Орди Московія продовжила розвиватися на загарбаних територіях, проте її політична культура вже не мала нічого спільного з європейськими традиціями Русі.
«Наприкінці XV століття утворилася московська держава — у тому вигляді, який вони називають незалежним. І відтоді наша колишня колонія, яка перебувала в складі Русі всього два століття, пішла зовсім іншим шляхом. За ті перші двісті років ми дали їм мову, писемність, міську культуру і навіть молодшу гілку династії наших князів. Але наступні два століття під батогом Золотої Орди сформували у них абсолютно інший спосіб життя», — зазначив експерт.
Підсумовуючи, Алфьоров наголосив, що навіть архітектурна та побутова спадщина сучасної Росії є прямим відображенням цього історичного перекосу.
«Їхнє сьогоднішнє буття та архітектура — це не що інше, як золотоординський устрій життя, нашвидкуруч натягнутий на старі підмурки колишньої колонії Русі», — резюмував історик.
Вам також може бути цікаво:
Олександр Анатолійович Алфьоров (нар. 30 листопада 1983, Київ) — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, Голова Інституту національної пам’яті України, майор запасу ЗСУ, передає Вікіпедія.