Ви дізнаєтеся:
У радянські часи багато українських міст зазнавали спроб перейменування відповідно до ідеології СРСР. Не оминуло це і Миколаїв. У 1924 році влада пропонувала назвати місто Верхньоленінськ на честь радянського лідера Володимира Леніна.
Главред з’ясував, як Миколаїв ледь не став Верхньоленінськом і чому ця назва так і не прижилася.
Історія назви Миколаєва сягає корінням у 1788 рік. Населений пункт отримав своє ім’я на честь Святого Миколая, якого здавна вважають покровителем моряків та мандрівників.
Цікаво, що вибір назви мав і символічне військове значення. Закладення міста збіглося з датою взяття османської фортеці Очаків. З того часу, вже понад 230 років, місто гордо несе своє ім’я, залишаючись одним із небагатьох великих центрів України, назву якого не змогли змінити ні війни, ні зміна режимів.
Після смерті Володимира Леніна у 1924 році СРСР охопила хвиля "ленінізації". Більшовики прагнули викарбувати пам’ять про свого вождя в топонімах. Окрім ідеологічного вихваляння революціонера, була ще одна прихована мета - релігійна боротьба.
Миколаїв, названий на честь святого, був прямою протилежністю радянському атеїзму. Стерти релігійний підтекст із назви міста було для тогочасної влади принциповим завданням у межах кампанії зі знищення впливу церкви на суспільство.
У 1924 році було висунуто офіційну пропозицію перейменувати Миколаїв у Верхньоленінськ, розповів голова Інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров. Ця назва мала стати географічним та ідеологічним маркером "нової ери".
Іронія ситуації полягала в тому, що радянська бюрократична машина спрацювала швидше, ніж отримала офіційну згоду. Назву "Верхньоленінськ" встигли нанести на деякі радянські карти того періоду та внести до певних реєстрів, фактично видаючи бажане за дійсне.
Попри тиск згори, ініціатива зазнала краху. Головною перешкодою став спротив на місцях. Ані мешканці міста, ані тодішня місцева влада не підтримали перейменування.
Для мешканців міста назва Миколаїв була не просто словом, а частиною морської ідентичності та історії, яку вони не готові були проміняти на штучний ідеологічний новотвір. Зрештою, практичного значення перейменування не мало, а зусилля, витрачені на боротьбу з народним небажанням, виявилися марними.
Вас також може зацікавити:
Олександр Анатолійович Алфьоров (нар. 30 листопада 1983, Київ) — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, Голова Інституту національної пам’яті України, майор запасу ЗСУ, передає Вікіпедія.