Ви дізнаєтеся:
Виявляється, нецензурна лексика — зовсім не винахід сучасності. Українці лаялися ще тисячу років тому, а докази цього досі можна побачити на стінах стародавнього храму — Софії Київської.
Історики стверджують: серед старовинних графіті XI століття зустрічаються не тільки молитви, а й справжні прокляття, пише 1+1.
Тема стародавньої лайки звучить провокаційно, але факти говорять самі за себе. Люди Київської Русі висловлювали емоції так само щиро, як і ми сьогодні — просто робили це по-своєму.
Про стародавні написи розповіли історики в рубриці «Код: Софія». За їхніми словами, серед сотень графіті можна знайти не тільки імена паломників, дати або релігійні тексти, а й емоційні звернення до кривдників.
«Люди лаялися завжди — це факт. Питання лише в тому, як саме вони це робили», — пояснює історик і археолог В'ячеслав Корнієнко.
І дійсно, деякі написи можуть здивувати навіть сучасного читача.
Один з написів розповідає історію, гідну середньовічного трилера. У тексті згадується якийсь Кузьма, якого прямо називають злодієм. Уточнюється, що він вкрав м'ясо.
У проклятті використовуються слова церковнослов'янського походження. Наприклад, «кокош» буквально означає півня, але в розмовному сенсі могло означати лапи. А слово «село» трактується як «сильце» — петля для лову птиці.
Якщо перекласти зміст напису сучасною мовою, він звучить приблизно як побажання: «щоб тобі сплутало ноги» або «щоб тебе спіймали». По суті, це стародавній варіант жорсткого прокляття на адресу шахрая. Завершується текст словом «Амінь» — щоб сказане збулося.
Цікаво, що в написі простежується говір Чернігівщини. Це дало підстави припустити, що автором графіті міг бути купець з тих земель.
У XI столітті неподалік від Софії Київської розташовувався ринок — в районі нинішньої Львівської площі. Торговці продавали м'ясо, солонину та інші товари, але зобов'язані були платити мита через посередників.
За версією дослідників, автор напису довірив товар Кузьмі, який зник разом з м'ясом. Розгніваний купець і залишив своє прокляття прямо на стіні храму.
У Софії Київській виявлено ще один напис із згадкою про Кузьму — і знову в негативному контексті. Хронологічно тексти збігаються, тому історики припускають, що мова може йти про одну й ту саму людину.
Не виключено, що Кузьма був відомим «кримінальним елементом» Києва другої половини XI століття. Якщо це так, перед нами майже тисячолітня історія про шахрайство.