На сайті Главред відбувся чат з економістом, старшим науковим співробітником Центру політики безпеки у Вашингтоні, президентом Інституту економічного аналізу Андрієм Ілларіоновим. Спілкуючись із читачами, він розповів, від яких двох факторів залежатиме тривалість війни в Україні, і коли вона може закінчитися відновленням контролю над Донбасом і Кримом, чому загроза для Києва не знята з відведенням російських військ від столиці, чим пояснюються звірства російської армії в Бучі, а також як зміниться роль нашої країни в результаті війни з Росією.
Крім того, гість Главреда розповів, як санкції Заходу вплинуть на здатність Росії продовжувати війну проти України, наскільки близький дефолт РФ, і яким буде життя пересічного росіянина після нього.
Представляємо стенограму чату з Андрієм Ілларіоновим.
Міккі: Чому, на вашу думку, Путін наважився розв'язати війну з Україною і її продовжувати, навіть коли бліцкриг провалився і стала очевидна помилковість тієї інформації, ґрунтуючись на якій він ухвалював рішення про початок операції?
Андрій Ілларіонов: Підготовку до цієї війни Путін почав приблизно два десятиліття тому, коли в 2003 році здійснив першу спробу захоплення української території – коси Тузла в Керченській протоці. Але коса була захищена українськими прикордонниками і президентом України Леонідом Кучмою, який був змушений перервати свій візит до Латинської Америки і повернутися, ледь його почавши. Тоді Кучма прилетів до Криму і організував дії з оборони коси Тузла.
Відтоді сталося чимало інших подій, які підтверджували наміри Путіна по відношенню до України, українців та української території.
Найважливіший етап на цьому шляху – 3 квітня 2008 рік, Бухарестський саміт НАТО, під час якого Путін пояснював Джорджу Бушу-молодшому і присутнім лідерам держав, що Україна, з його точки зору, є державою, що не відбулася, а половина території країни – «Новоросія» – нібито належить Росії і повинна бути їй передана. По суті, тоді були публічно заявлені територіальні претензії Росії до України.
Далі були добре відомі події 2014 року: окупація Криму і розв'язана війна на Донбасі.
2022 рік приніс зовсім інший рівень дій спочатку у вигляді "спеціальної військової операції" Росії, після спробу ведення повномасштабної війни проти України, а потім і спробу ведення військових дій на одному, хоча й великому, напрямку.
Всі ці дії вказують на те, що Путін самостійно ухвалив рішення про початок наступу на Україну. Це рішення не нав'язане кимось ззовні. Це частина його світогляду, який цілком можна назвати імперським, і особливий психологічний стан.
Мету Путіна можна звести до прагнення відтворити «історичну Росію».
Все це говорить про те, що для Путіна існування незалежної української держави, незалежної української нації, незалежного українського етносу, людей української національності є неприйнятним. Саме цьому присвячені його виступи, статті та доповіді: українців, як, власне, і білорусів, як окремих націй, не існує, і всі вони – лише частина російського народу.
Незважаючи на те, що було представлено безліч спростувань цих слів, а також пояснення на рівні історії, етнічних досліджень, лінгвістики і реального існування незалежної держави Україна, Путін продовжує дотримуватися своєї думки. Причому востаннє він це стверджував пару днів тому під час зустрічі з Лукашенком на Далекому Сході.
Все це говорить про те, що концепція Путіна, якою б помилковою, хибною і безпідставною вона не була, з точки зору будь-якої нормальної людини, як і раніше живе в ньому. Путін, як і раніше, нею керується і, базуючись саме на цій концепції, він віддавав накази про початок і ведення військових дій. Навіть після всього того, що сталося, після загибелі десятків тисяч людей з обох сторін…
Вже зараз очевидно, що кількість загиблих російських військових на території України протягом останніх 50 днів перевалила за 20 тисяч осіб, 50-60 тисяч поранені. Але, незважаючи на це, Путін продовжує дотримуватися цієї глибоко помилкової концепції.
Незважаючи на те, що бойові дії майже не торкнулися російської території, Росії завдано колосальних збитків – економічних, політичних, іміджевих, репутаційних, а збитки особисто для Путіна, російської держави і російських громадян просто жахливі. Тим не менш, Путін зберігає безпідставну концепцію і продовжує віддавати накази по знищенню людей, як мінімум, у двох країнах.
Багато інших речей, наприклад, членство України в НАТО, не є для Путіна дуже принциповим питанням. Це – лише привід, який використовується ним, один з аргументів для частини російської публіки, за допомогою якого Путін намагається обґрунтувати свої дії проти України. Але це не реальна причина. Реальна причина – це наявність тієї самої концепції, складовими частинами якої є концепція про «єдиний народ» і «історичну Росію».
Ми маємо справу з чимось абсолютно безпрецедентним, з точки зору впливу на світогляд.
Читати такожВійна в Україні затягнеться на два-три роки, добре, якщо не на довше - Георгій Тука
Terentij: Якщо говорити про підсумки 50 днів війни в Україні, то що в глобальному сенсі ці 50 днів змінили для Росії, що – для України?
Андрій Ілларіонов: Ці 50 днів війни змінили дуже багато. Найголовнішим є те, що повернення до колишньої ситуації в Росії, Україні, російсько-українських відносинах і у відносинах у всьому світі в найближчі, як мінімум, два десятиліття неможливо.
Військові дії на новому високому рівні тривають вже 50 днів і невідомо, коли вони закінчаться.
Є два найважливіших фактори, що дозволяють пролити світло на можливу тривалість війни в Україні.
Перший фактор – той, про який ми вже говорили – ідеологічний стан Путіна, його світогляд, який не дає жодних підстав вважати, що війна в Україні закінчиться скоро. Незважаючи ні на які жертви, Путін продовжує кидати в цю топку тисячі і тисячі нових людей.
Другий фактор, який дозволив Путіну почати цю війну 24 лютого 2022 року, – це наявність у Сполучених Штатах Америки нинішнього президента Джозефа Байдена, якого Путін вважає слабким, нездатним на реальний опір, неготовим і небажаючим відправити американські війська в тому чи іншому вигляді на допомогу Україні. Відмова Байдена і від направлення військ США для захисту України, і від використання сил НАТО у справі протидії російській агресії – це "зелене світло" для путінської агресії проти України. Якби на посаді президента США перебував будь-який інший президент, який був в історії цієї країни (Рейган, Буш, Трамп), то такої агресії, яку ми бачимо протягом останніх 50 днів, швидше за все, не було б. А навіть якби вона почалася, вона була б припинена протягом декількох годин.
Євген: Чи вважаєте ви, що нова фаза російсько-української війни, яка ось-ось повинна початися на сході і півдні України, стане Рубіконом цієї війни? Так чи ні – чому?
Андрій Ілларіонов: По-перше, судячи з оцінок військових експертів, операція на сході України вже йде, як мінімум, тиждень. І бої там вельми запеклі. Дані про втрати бойової техніки це підтверджують. Однак бойові дії ще не досягли того рівня інтенсивності, про який попереджали неодноразово і який очікується.
По-друге, ця військова операція не стане останньою, вона не вирішить долю війни в Україні. Навіть якщо ЗСУ вдасться відбити з великими втратами новий наступ російських військ під Ізюмом і Гуляйполем, війна на цьому не закінчиться.
Враховуючи світоглядний стан Путіна, з моєї точки зору, слід очікувати інших кампаній і нових наступів, а також інших технологій атак. Немає перспектив того, що війна в Україні закінчиться в найближчі тижні – все це триватиме набагато довше.
Читати такожВійна в Україні та люта шизофренія Росії
Omega: Чим новий етап війни на сході, півдні та Донбасі буде, на вашу думку, відрізнятися від першого? Ваші відчуття – чим закінчиться битва за ці території? Росії вдасться розширити "ЛДНР" до адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей, прокласти сухопутний коридор до Криму, захопити обласні центри?
Андрій Ілларіонов: Все це повністю залежить від Збройних сил України. Сподіваюся, що нічого з перерахованого вище не відбудеться, але війна є війна, і багатощо з того, що відбувається в ході військових дій, є погано передбачуваним або непередбачуваним.
Rika: Чи остаточно знята загроза для Києва після відведення російських військ із київського і чернігівського напрямків? Наскільки можлива друга спроба взяти Київ і за яких обставин?
Андрій Ілларіонов: Загроза для Києва не знята, як і загроза для всієї України. Ця загроза зберігатиметься доти, доки при владі в Росії перебуває Путін.
Ймовірно, ця загроза не реалізується в найближчий тиждень, але це не означає, що Путін не спробує щось подібне здійснити через місяць або два, після перемир'я або укладеного мирного договору. Адже всі договори, які були укладені між Росією і Україною протягом останніх 30 років, Путін порушив. Якщо він так ставиться до документів, укладених Росією і Україною, ніщо не завадить йому порушити будь-який інший документ, який може бути підписаний за підсумками військових дій. Будь-який із документів буде легко порушений Путіним для того, щоб вкотре вчинити новий напад на Україну.
Загроза для Києва і всієї України може бути усунена тільки з ліквідацією путінського режиму.
Petro: Поділіться, будь ласка, вашим баченням того, за якими сценаріями далі може розвиватися ситуація і чим може закінчитися війна, умовно кажучи, який тут оптимістичний сценарій, який – песимістичний, а який виглядає найбільш вірогідним і реалістичним?
Андрій Ілларіонов: Найбільш песимістичний сценарій полягає в тому, що, володіючи чисельною, якісною, вогневою та іншою перевагою, російські війська завдадуть поразки українським і встановлять контроль над значною частиною території, насамперед, лівобережної України.
Не думаю, що у нинішньої Росії і путінського режиму достатньо сил для фізичної окупації правобережної України. Але для окупації лівобережної і південної України теоретично у Росії є ресурси і засоби, але при проведенні мобілізації.
У цьому сенсі умовою реалізації песимістичного сценарію є проведення загальної мобілізації в Росії і збільшення Збройних сил РФ у рази – до чисельності в кілька мільйонів осіб.
Оптимістичний сценарій передбачає військовий розгром Збройними силами України агресора, який вторгся на українську територію. Причому не тільки на територіях, окупованих із 24 лютого 2022 року, а й на всіх інших територіях, включаючи Донбас і Крим.
Звісно, таке завдання не може бути вирішено протягом найближчих тижнів або місяців – його рішення розтягнеться на роки.
Реалістичнийсценарій полягає в реалізації оптимістичного сценарію, але термін його здійснення буде розтягнутий на більш тривалий час.
Я абсолютно переконаний, що вся територія України рано чи пізно буде звільнена від російської окупації. Україна відновить політичний, адміністративний та інший контроль над усіма територіями, що юридично належать їй, однак термін для здійснення цього проекту може бути розтягнутий на роки або десятиліття, наприклад, по відношенню до Криму.
Але я не бачу в стратегічній перспективі іншого варіанту, окрім як варіанту відновлення Україною контролю над усією юридично належною їй територією.
Ася: Андрію Миколайовичу, як ви думаєте, коли закінчиться війна? Дуже лякають прогнози, які говорять про те, що вона затягнеться на рік-два-три…
Андрій Ілларіонов: Прогноз, який говорить, що війна в Україні закінчиться через три роки – це не страшний прогноз, а мінімальний. Для цього прогнозу є досить точна дата – 20 січня 2025 року, дата інавгурації нового президента США, який буде дотримуватися іншої позиції щодо порушника міжнародного права. Ми не знаємо ні імені людини, ні партії, до якої він буде належати. Але поява нового президента на посаді президента Сполучених Штатів Америки практично гарантовано означатиме припинення військових дій путінського режиму проти України.
Тому три роки – це мінімальні терміни.
Якщо ж при владі залишиться Джозеф Байден, або ж у Білий Дім прийде нехай і інший президент США, але такий, що дотримуватиметься такого самого підходу, як і нинішній, то в такому випадку військові дії можуть розтягнутися на більш тривалий термін.
Тому трирічний горизонт є мінімальним і оптимістичним сценарієм для нинішньої війни.
Читати такожРосія починає пожинати перші плоди своїх військових злочинів у Бучі
gf_43: Вас, як російську людину, громадянина РФ, здивувала звіряча жорсткість ваших співвітчизників у Бучі? Ви знали, що російський солдат здатний на таку бійню? Для чого взагалі, по-вашому, була різанина в Бучі? Щоби що?
Андрій Ілларіонов: Події в Бучі – це жахлива історія і жахливі злочини, які були скоєні російськими військовослужбовцями. Та й не тільки в Бучі, а по всій території України. Будь-яка нормальна людина перебуває в стані шоку після того, що сталося.
Втім, при всіх звірствах, які були вчинені, такого роду підхід із боку російських військовослужбовців ми бачимо не тільки по відношенню до українців під час нинішньої війни – те саме було на Донбасі протягом восьми років, у Криму по відношенню до кримських татар, до сирійців у Сирії, до грузинів під час Російсько-грузинської війни, до грузинів під час Абхазько-грузинської війни 1992-1993 років з активною участю російських збройних сил, під час обох Чеченських воєн, які тривають досі на Північному Кавказі, під час Афганської війни, Другої світової війни по відношенню до населення Німеччини, Польщі, України, Білорусі і країн Балтії, коли Радянська армія зайняла і окупувала ці території. Більше того, саме таку поведінку ми бачили в масовому порядку з боку солдатів Червоної Армії під час Громадянської війни на території колишньої Російської імперії 1918-1922 років.
Тому все те, що ми бачимо в Україні, має ознаки продовження якихось традицій, «культури» російських військовослужбовців – не важливо, чи належать вони Російській імперії, Радянського Союзу або Російської Федерації.
Прочитайте хоча б повість Льва Толстого "Хаджі-Мурат", що описує безчинства російських військ на Кавказі під час завоювання Північного Кавказу. Це мало чим відрізняється від того, що ми бачимо зараз.
Але до того, що спостерігалося протягом, принаймні, декількох століть із боку дій російських військових слід додати деякі елементи, які привніс радянський тоталітарний режим. Ці елементи повністю відтворюються в поведінці нинішніх російських військових і спецслужб. Якщо до появи радянського тоталітарного режиму ці дії здійснювалися з неймовірною жорстокістю, але були відносно несистемними і стосувалися тільки тих осіб, які опинялися поза межами досяжності військових, то з появою тоталітарного режиму особлива жорстокість і міра фізичного знищення застосовується по відношенню до тих, кого цей тоталітарний режим вважає елітами завойованих країн: вчителів, лікарів, представників державної влади та військової еліти, поліцейських, духовних осіб, професорів, тобто до тих людей, які являють собою інтелектуальну, політичну, адміністративну, державну, військову еліту країни і є скріплюючою структурою того чи іншого суспільства. Радянський тоталітарний режим розробив спеціальну технологію по знищенню таких осіб, що становлять структурну решітку кожного суспільства, і заміну їх особами, які привозяться в обозі або кооптуються з місцевого люмпен-населення для того, щоб здійснювати контроль над цією територією.
Читати такожСтратегічна помилка Путіна: чому російська армія загрузла в українських степах, як оса в сиропі
Duke: Ви знаєте про життя в Росії більше, знаєте його краще... Поясніть, будь ласка, навіщо російські військові крали унітази, собачі будки і труси? Взагалі, масштаби мародерства ЗС РФ в Україні – це як, що? З якої діри виповзли ці солдати, які покусилися навіть на такі речі?!
Андрій Ілларіонов: У 2014 році в своєму ЖЖ я почав вести рубрику «Що не так із росіянами». Під цим тегом я розміщую тексти, які присвячені поведінці російських громадян, які абсолютно вивалюються з уявлень про поведінку в цивілізованому суспільстві. На превеликий жаль, тексти під цим тегом розміщуються регулярно і все більш інтенсивно.
Все це свідчить про світоглядний, психологічний і поведінковий стан величезної частини російського суспільства. Мова не йде про все російське суспільство, але про величезну його частину, яка не має ніяких уявлень ні про право, ні про поведінку в цивілізованому суспільстві. Причому ця відсутність уявлень є не випадковою – вона виховується і підтримується нинішнім російським керівництвом.
Поведінка російських військових, яку ми спостерігали в Україні, була і в Грузії в 2008 році, в Сирії, Чечні і в Європі під час Другої світової війни.
Така поведінка з боку військовослужбовців інших країн, як правило, найжорстокішим чином карається. Покаранням мародерів у більшості цивілізованих країн є негайна смерть. А от у російських збройних силах таке не тільки дозволяється і допускається, але й винагороджується, стимулюється.
Це говорить про колосальну девіацію в правовому уявленні мільйонів людей на території нинішньої Російської Федерації, про їх масову кримінальну поведінку, а, відповідно, і про абсолютну необхідність ліквідації політичного режиму, існуючого сьогодні в Росії, який не тільки допускає таку поведінку, але і стимулює його, намагаючись поширити кримінальні практики на тих представників російського суспільства, які ще не користуються ними.
Марк: Хочу запитати у вас про Маріуполь... Чому для Росії так важливо його взяти, причому за будь-яку ціну, навіть зрівнявши його з землею? Очевидно, що завдання – не люди, а територія, саме місце... І як так, що друга армія світу вже більше місяця не може взяти одне невелике місто?
Андрій Ілларіонов: Мета Росії зрозуміла – взяти друге за величиною місто Донецької області, найбільший порт на Азовському морі. Місто, яке є символом протистояння і опору. Маріуполь брали в 2014 році, а потім його звільняли. Нарешті, Маріуполь – це місто, в якому базується полк «Азов», який міжнародними військовими експертами визнаний кращим військовим з'єднанням у світі.
Тому для путінського режиму взяття Маріуполя і знищення «Азова» є виключно важливим символічним завданням. Не кажучи вже про те, що Маріуполь дозволив би замкнути сухопутний коридор між окупованим Донбасом і окупованим Кримом.
Чому вони цього не можуть зробити стільки часу? Тому що ЗСУ і той же "Азов" демонструють високу якість ведення бойових дій.
Що стосується того, як поводяться ЗС РФ по відношенню до Маріуполя, то вони інакше поводитися не можуть. А по відношенню до Маріуполя вони поводяться точно так само, як по відношенню до Харкова, Сум та інших українських міст. Точно так само вони поводилися по відношенню до Алеппо, Грозного, Кенігсбергу, Берліну. Це єдиний тип військових дій, які радянська, а тепер російська армія вміє вести. Цей вид військових дій передбачає знищення всього живого, будь-яких укриттів, повне руйнування міст і захоплення території безвідносно до людей, які там коли-небудь були.
Путіну не потрібні люди, які не є частиною путінського народу. Йому потрібна територія. І він вже неодноразово заявляв, що претендує на «Новоросію». Він хоче отримати її, незалежно від того, будуть там люди чи ні. Якщо там виявляться люди, які не поділяють його точку зору, на них чекатиме або вигнання, або знищення, або насильницьке перевиховання, документи про яке вже багаторазово публікувалися. Вони показують, яку долю путінський режим підготував для українців, які зберігають свою українську ідентичність, не кажучи вже про свої політичні погляди.
Читати такожРосія загине, вже гине: Чому Україна вціліє у війні і посилиться як держава
Byron: Різні джерела повідомляють, що Путін встановив дедлайн своїм воякам – 9-10 травня, щоб ті взяли низку українських міст. Наскільки реалістичні ці хотілки, і чому такі терміни, звідки така пристрасть до символічних дат?
Андрій Ілларіонов: Символічною датою є не 9-10 травня, а 7 травня. Ця дата носить особливий міфологічний характер для Путіна, тому що перша його інавгурація пройшла в цей день в 2000 році. Відтоді всі інавгурації Путіна відбувалися 7 травня. От він і віддав наказ, щоб до 7 травня, до його особливого дня були доставлені якісь «подарунки» з українського фронту.
Чи зможе Путін їх отримати – залежить від опору українців і дій Збройних сил України. Сподіваюся, що йому це не вдасться.
Ігор, Дніпро: Як ви оцінюєте ймовірність того, що результатом цієї війни стане повернення Україною Донбасу і Криму?
Андрій Ілларіонов: Якщо розглядати цю війну, як велику війну, яка почалася ще в 2003 році спробою захоплення коси Тузла і завершиться поверненням контролю України над усією територією країни, то так, це можливо.
Однак ця війна не закінчиться через кілька тижнів або місяців. Це – довга війна, на роки. Але в результаті цієї війни, яка може складатися з декількох епізодів військових дій різного ступеня інтенсивності, вся територія України буде звільнена від окупації.
Читати такожВійна в Україні ненадовго, російська армія протримається ще два-три місяці - Юрій Касьянов
Linda: Гаразд, Путін збожеволів, але невже в його оточенні, а також люди в Росії теж втратили розум на ґрунті ненависті до України... Чому цей божевільний жах став можливий? Чому росіяни підтримують дії своєї людожерської влади? Тільки не треба про пропаганду, адже 21 століття на дворі, у всіх був інтернет і доступ до будь-якої інформації... Які «брати», який «один народ»?! Адже Росія зараз поводиться щодо українців, як Гітлер поводився щодо євреїв!
Андрій Ілларіонов: Можу лише розділити ваш емоційний стан. Але відповідь на це питання буде складатися з відповідей фахівців в області психології та психіатрії. Адже це дійсно особливий стан суспільства.
Порівняння поведінки Росії з поведінкою частини німців по відношенню до євреїв в рамках здійснення Голокосту невипадкове. Однак і німецьким нацизмом, і путінським рашизмом (це, дійсно, окреме явище, що має характеристики певної ідеології) охоплено не все суспільство, а велика його частина.
Втім, сам факт перебування суспільства в такому стані є результатом і пропаганди (хоч ви і закликаєте про неї не говорити, але вона може дуже багато: якщо пропаганда змогла зробити неймовірне з вельми високорозвиненим цивілізованим і культурним німецьким суспільством, то чого дивуватися тому, що зробила 20-річна путінська пропаганда в Росії), і державної ідеології, і заохочення неправової, кримінальної поведінки з боку влади.
Тобто це – програма ідеологічного і морального розбещення власної нації.
Зеро: Чи піде Путін на застосування ядерної зброї?
Андрій Ілларіонов: Ми цього не знаємо, оскільки не раз стикалися з тим, що Путін діє не так, як багато хто очікує.
Мені здається використання ядерної зброї Росією проти України нераціональним для досягнення цілей Путіна. Адже він прагне отримати контроль над Україною, а контроль над зараженою радіацією Україною йому точно не потрібен.
Він користується "ядерним блефом", щоб залякувати керівників тих країн, які лякаються такого блефу, наприклад, керівника США Джозефа Байдена.
Що стосується українців, то вони готові захищати свою землю, країну і самих себе, незалежно від того, які засоби і яку зброю Путін або будь-хто інший готовий проти них застосовувати. Той факт, що українці готові захищати свою країну, незалежно ні від чого, девальвує загрозу використання ядерної зброї, якою Путін настільки часто користувався. Ця загроза діє тільки на тих, хто лякається цієї зброї.
Українці не бояться вже ніякої зброї, тому що вирішили захищатися і боротися, незважаючи ні на що.
Prokop: Як ви вважаєте, чи перекинеться війна на територію Росії?
Андрій Ілларіонов: Певною мірою війна вже зачіпає окремі населені пункти в Росії. Зокрема, подібні повідомлення були з Міллерово, Бєлгорода, і вони будуть множитися, це неминуче.
Зрештою, війна неминуче супроводжуватиме розгром російських частин. Після цього розгрому війна може набути непередбачуваного характеру. Якого – ми цього навіть уявити не можемо. Це можуть бути не тільки національні або етнічні кордони на території самої Росії, але й інші.
Цілком очевидно, що нинішній керуючий у Росії режим повинен піти. Також очевидно, що він не може піти без силового впливу.
Лис Микита: Як би ви оцінили зміну іміджу російської армії за період війни в Україні – від "другої найсильнішої у світі» до "збіговиська мародерів, ґвалтівників і вбивць"? Більше того, тепер увесь світ побачив реальну військову міць Росії, у якої цигани крадуть танки, сільські жителі голіруч відбирають військову техніку, божевільні українські жінки збивають ворожі дрони банками з консервацією – як зміниться ставлення до РФ у світі, а головне – хто і як цим може скористатися?
Андрій Ілларіонов: Що стосується якості збройних сил Російської Федерації, я б не став займатися шапкозакиданням і применшенням реального потенціалу російської армії. Незважаючи на те, що російська армія – це банда мародерів, ґвалтівників і далі за списком, ця банда добре озброєна. У розпорядженні російського війська, як і раніше, залишаються дуже серйозні озброєння, військова техніка, величезна кількість боєприпасів, палива і колосальні ресурси. І ця банда, як і раніше, окупує значну частину української території, а на деяких напрямках вона продовжує просуватися. Ті самі бої під Ізюмом, Маріуполем і на півдні України показують, що на деяких напрямках військова ініціатива, як і раніше, знаходиться на боці російських військ.
Тому не варто применшувати той військовий потенціал, який, як і раніше, зберігається у агресора на території України, а також той, який може бути мобілізований на території Росії в результаті проведення загальної мобілізації. Також можлива технічна і військова мобілізація, яка ще в повному масштабі на території Росії не проводилася.
Тому не потрібно поспішати з остаточними оцінками і думати, що російська армія на цьому закінчилася.
Що стосується сприйняття російської армії в світі, то вона стала сприйматися більш об'єктивно. Тому що всього лише два місяці тому всі американські засоби масової інформації, розповідали про те, як російська армія за 48 годин візьме Київ, за 72 години – «російські танки розчавлять Україну». Зараз, звичайно, ця точка зору піддається радикальному перегляду.
Але не потрібно поспішати говорити остаточний "гоп", оскільки російська армія, як і раніше, зберігає свою силу, залишається дуже небезпечною, окупує значну частину території України, велика кількість українських громадян зараз перебувають на окупованій території у дуже небезпечному становищі – вони піддаються насильству, побиттям і грабежам.
Остаточну оцінку російській армії будемо виставляти тоді, коли останній шматок української території буде звільнений від агресора.
Читати такожУ Росії влада затріщала по швах: як війна в Україні запустила руйнування режиму Путіна
Joker: Російські анонімні канали, пов'язані зі Службою зовнішньої розвідки і ГРУ, пишуть, що у Путіна була страшна ніч. Люто влаштував погром у ванній і зламав кілька стільців. У Путіна особливий пунктик з приводу ВМФ, знищення крейсера "Москва" його сильно підкосило. Ви знайомі з Путіним, як ви вважаєте, це може бути правдою? І взагалі, наскільки болючі та суттєві для Росії такі втрати у флоті?
Андрій Ілларіонов: Професор Преображенський закликав нас не читати радянських газет, а коли йому говорили, що інших немає, він відповідав, що тоді ніяких не потрібно читати. Так і з телеграм-каналами – читати їх можна, але довіряти їм потрібно дуже обережно. Принаймні, тому, що стосується внутрішньої кухні путінського палацу. Все це – художня творчість авторів телеграм-каналів. Вони – талановиті люди, що володіють неабияким даром, і вони урізноманітнюють наше життя, від чого ми іноді отримуємо заряд емоційного задоволення. Однак ця художня творчість не має ніякого відношення до реального життя.
Знищення крейсера "Москва" є однією з найбільших і найважливіших символічних дій, які вчинили ЗСУ. Однак доля війни в Україні вирішувалася, вирішується і буде вирішуватися сухопутними військами, тобто на землі. Але, з точки зору символіки, це велике досягнення української армії, яке має важливий вплив на свідомість не тільки в Росії, але й в усьому світі.
Доброзичливець: Розкажіть, будь ласка, про нову економічну реальність у Росії. Яке життя тепер настало там після зовсім інших санкцій, ізоляції і усіляких обмежень?
Андрій Ілларіонов: Нове життя в Росії ще не настало – все ще попереду. Поки все те, що сталося до теперішнього часу, сильно не торкнулося реального побутового життя переважної більшості російських громадян. Це торкнулося тих людей, які були сильно пов'язані із зовнішнім світом, тому кілька сот тисяч російських громадян поспішили залишити територію Росії і тікати. Також частина людей призовного віку воліла покинути Росію і опинитися в будь-якій іншій країні, але не на батьківщині.
По-справжньому дію санкцій і міжнародної ізоляції в Росії ще не відчули, це ще попереду.
Таміла: Що означатиме на практиці дефолт Росії, який нібито очікується на початку травня? Що буде з курсом рубля при цьому? Як буде виглядати життя пересічного росіянина?
Андрій Ілларіонов: Дефолт за російськими зобов'язаннями дійсно може бути оголошений 4 або 5 травня в тому випадку, якщо російська влада не зможе здійснити платежі за своїми зобов'язаннями в доларах, а вони спробували це зробити 4 квітня в рублях. Зрозуміло, зміна валюти платежу є формальною умовою порушення договору і, таким чином, відкриває процедуру офіційного дефолту, якщо протягом 30 днів ця операція не буде здійснена таким чином, як це прописано в угоді.
Таким чином, у російської влади є два варіанти дій.
Перший – незважаючи на спробу зобразити ситуацію, в якій нібито російськими рублями можна розплачуватися за доларові зобов'язання, все-таки заплатити доларами, які, незважаючи на заморожування частини валютних резервів, у Центробанку Росії і російського міністерства фінансів є. Якщо російська влада так зробить, то дефолт в травні 2022 року не відбудеться і буде відтермінований.
Другий – якщо вони цього не зроблять і спробують наполягати на оплаті своїх зобов'язань рублями, тоді дійсно в міжнародних фінансових відносинах Росія буде оголошена банкрутом. І тоді може виникнути ситуація перехресного дефолту. Це означає, що будь-який кредитор, перед яким є заборгованість або з боку російської держави, або російських юридичних осіб, може зажадати дострокового погашення цих зобов'язань. Зрозуміло, що в такому випадку ні у російської держави, ні у російських комерційних організацій не буде достатньо коштів для погашення своєї заборгованості. У цьому випадку Росія і російські компанії будуть оголошені банкрутами, принаймні, ті з них, які не зможуть здійснити такі платежі. І це означатиме повну ізоляцію Росії від будь-яких кредитних відносин до відновлення кредитоспроможності Росії.
Що стосується курсу рубля по відношенню до долара, то, як ми бачимо останнім часом, цей курс штучно підтримується Центральним банком РФ за допомогою найжорстокішого регулювання і помірних інтервенцій на ринку. Іншими словами, офіційний курс буде зберігатися на близькому до того штучного рівня, який ми бачимо сьогодні. Однак отримати долари або будь-яку іншу іноземну валюту фізично буде неможливо.
У цьому сенсі Росія повернеться до стану колишнього Радянського Союзу, коли в газеті «Правда» публікувався курс радянського рубля – 66 копійок за долар, от тільки отримати цей долар або євро, або іншу валюту буде неможливо.
Життя пересічного росіянина після дефолту буде близьке за своїми стандартами до того, що спостерігалося в умовах Радянського Союзу з тенденцією наближення до того, що спостерігається в Північній Кореї.
Читати такожОперація Немезида: як своєю звірячою злобою Росія створила в особі України страшного ворога
Антон( Київ): Який ефект матимуть введені санкції на військову міць Росії і її можливість поповнювати запаси тих самих ракет і боєприпасів, які необхідні їй для війни з Україною?
Андрій Ілларіонов: Санкції, ізоляція і дефолт відіграють важливу роль в обмеженні можливостей путінського режиму вести військові дії. Однак накопичених боєзапасів, озброєнь на території Росії все-таки достатньо, щоб вести повномасштабну війну протягом декількох років.
Якщо сучасного високоточного озброєння у російських військових буде все менше і менше, то звичайного конвенціонального озброєння у нинішньої Росії ще дуже багато, і його використання може продовжити цю війну на роки, а то і більше.
Dargo: Як економічне ослаблення російської держави і санкційний гніт вплинуть на лояльність регіональних еліт до центральної влади? Чи може бути бунт регіонів РФ і спроба деяких із них піти у вільне плавання? Чи є загроза розпаду РФ?
Андрій Ілларіонов: Поки не стався військовий розгром російського агресора на території України в ході нинішньої війни, цього очікувати, з моєї точки зору, немає підстав.
Nikolai: На скільки ще місяців або років вистачить ресурсів і грошей у Росії, щоб вести війну з Україною?
Андрій Ілларіонов: Найважливішими факторами, що обмежують терміни проведення війни в Україні, є два: або повний військовий розгром російських сил на території України, або завершення каденції нинішнього президента США.
Будь-яка з цих подій, яка відбудеться першою, може виявитися граничним терміном війни в Україні.
Читати такожБез Mastercard, Apple, зарубіжних авто і гугл-карт: у Росії настає нове "казкове" життя
рolit_ua: Якою вам бачиться подальша доля Путіна? Чи вірите ви, що його чекає Гаага, в'язниця або смертна кара? Чи можуть його усунути свої ж?
Андрій Ілларіонов: Чи можуть його усунути свої ж? Можуть, хоча це на даний момент виглядає малоймовірним. Принаймні, до військового розгрому російських військ в Україні.
Єрмоленко К.: Прокоментуйте чистки в російській владі, домашній арешт Суркова, взяття під варту генерала ФСБ... Це помста Путіна за ганьбу в Україні або спроба запобігти будь-яким можливим підставам і «палацовому перевороту»?
Андрій Ілларіонов: Схоже, що це результат провалу тієї "спеціальної військової операції", яку Путін спробував провести проти України в перші чотири дні кампанії, тобто 24-28 лютого.
Тепер абсолютно зрозуміло, що Путін не планував повномасштабну війну і зараз не в змозі її проводити проти України з тими силами і засобами, які у нього є. Він планував "спецоперацію" за участю великої кількості спецслужбістів, які протягом багатьох років намагалися корумпувати частину українських військових і державних осіб, які повинні були в перші дні нападу перейти на бік агресора або сприяти противнику в захопленні держустанов в Україні, або здатися йому.
Повна впевненість Путіна, російського Генштабу, російського керівництва в цьому варіанті розвитку подій була така, що Путін кілька разів звертався до українських військових, закликаючи їх здійснити переворот і взяти владу в свої руки, мотивуючи це тим, що нібито з ними він може домовитися, на відміну від нинішньої української влади. Той факт, що Путін настільки часто, публічно і відверто робив подібні звернення, говорить про те, що розмови про мільярди доларів, які були витрачені на приховану спробу корумпування частини українського керівництва, мають під собою серйозні підстави.
Провал операції з підкупу і корумпування призвів до безславного провалу «спеціальної військової операції» і змусив Путіна перейти до зовсім інших дій. І тоді почався не інший етап, а зовсім інша операція, інша війна. Після провалу і цієї війни протягом 25 днів Путін перейшов до третьої, принципово іншої кампанії, яка ведеться з 25 березня.
Таким чином, те, що ми зараз спостерігаємо в Росії – спроби Путіна покарати частину силової еліти – є свідченням провалу його запланованої кампанії проти України.
Читати такожРосія спіткнулася і загрузла: чим важлива битва за Маріуполь
Тарас л.: Що ви думаєте про позицію, яку займають під час цієї війни Франція і Німеччина? Чому Стара Європа так боїться Путіна, чому так плазує перед Росією?
Андрій Ілларіонов: Страх, вони відчувають реальний страх перед Путіним і Росією. Певною мірою він успадкований від Радянського Союзу. Цей страх паралізує волю і свідомість значної частини європейських політичних еліт.
При цьому слід зазначити, що в Німеччині в особі нинішнього канцлера ми спостерігаємо помітний відхід від політики Ангели Меркель. І сьогоднішня Німеччина вже точно на словах (а, можливо, незабаром і на справах) демонструє інший підхід до кримінальної поведінки путінського режиму.
Dingo: Як змінюється роль України в результаті цієї війни? Складно собі уявити, щоб пару місяців тому Зеленський відмовився зустрічатися з президентом Німеччини…
Андрій Ілларіонов: Це дійсно так. Це не просто складно, це неможливо собі уявити. Під час цієї війни Україна займає абсолютно нове положення в світі і в Європі.
Свого часу цю частину я намагався акуратно передбачити, сказавши на початку 2022 року, що, якщо такого роду війна дійсно відбудеться, є серйозні підстав вважати, що Україна буде залишена наодинці з ворогом, принаймні, з точки зору ведення безпосередніх військових дій, а не з точки зору поставок озброєння і допомоги. Але в тому випадку, якщо Україна буде вести цю війну сама, вона не одразу і великою ціною може здобути перемогу над російськими військами. І в разі, якщо це станеться, становище України в сучасному світі радикально зміниться, і тоді не Україна буде прагнути в НАТО, а НАТО буде прагнути до України, тому що весь світ побачить, що вона змогла практично сама перемогти армію, яка називається другою за силою в світі.
У цій ситуації Україна може стати новим лідером Заходу. Причому вона стане країною, в якій відстоюються ті принципи, позиції і цінності, які на Старому Заході вже зараз не відстоюються так, як це робиться Україною. Україна дійсно може стати лідером сучасного цивілізованого світу, як би дивно і незвично це зараз не звучало.
Минуло всього лише два місяці, і вже багато чого з того прогнозу починає проступати в нинішній ситуації. Якщо Україна буде йти цим шляхом і доб'ється військової перемоги над агресором, її статус і становище неймовірно зміняться, і вона буде займати таке місце в світі, про які ніхто в Україні і за її межами ніколи не мріяв.
Галина: Як після війни в Україні зміниться роль і вплив РФ у світі?
Андрій Ілларіонов: Вплив Росії в світі вже зараз радикально скоротився і буде скорочуватися далі. Росія виключена зі значної кількості міжнародних організацій. Цей процес триватиме. Проти Росії запроваджена вже ціла низка санкцій, і вони будуть розширюватися і посилюватися. Росія при путінському режимі стає ізгоєм світової спільноти. Її статус наближається до статусу Ірану і Північної Кореї. Цей процес триватиме.
Читати такожВійна з Росією: що дозволяє Україні розраховувати на перемогу
Mango: Чи зацікавлені Штати в затягуванні війни з метою ослаблення Росії?
Андрій Ілларіонов: На превеликий жаль, потрібно визнати, що найсильніший і найбільший партнер і союзник України – США – за нинішньої адміністрації поводяться неоднозначно. З одного боку, США дійсно дуже багато допомагають Україні, надають їй важливі озброєння, боєприпаси і техніку. З іншого – ця допомога є дуже скромною, в порівнянні з потребами України і в порівнянні з тим, що Штати давали, наприклад, Афганістану.
Уряду Афганістану протягом 20 років ведення війни США поставили озброєнь і військової техніки на суму 83 мільярди доларів, тобто вони давали трохи більше 4 мільярдів доларів на рік. Зараз по найбільшому пакету США постачають Україні військової техніки на 800 мільйонів доларів на рік. Якщо ж ми підрахуємо ті кошти, які були витрачені не тільки на підтримку афганської армії, а й ті кошти, які використовувалися самою американською армією на території Афганістану, то це 2 трильйони доларів за 20 років. Таким чином, в середньорічному вимірі на ведення військових дій в Афганістані США на себе і афганську армію витрачали приблизно 104 мільярди доларів щорічно. На боротьбу з моджахедами (приблизно 80 тисяч моджахедів, які володіли тільки стрілецькою зброєю і тойотами, не володіючи ніяким важким озброєнням, бронетранспортерами, танками, авіацією, значною артилерією) Сполучені Штати разом із союзниками витрачали 104 мільярди доларів на рік!
Сьогодні Україна веде війну з другою армією світу, чисельність якої тільки на території України перевищує 200 тисяч, а, можливо, і 300 тисяч військових. При цьому загальна чисельність російської армії досягає близько 900 тисяч чосіб із використанням сучасної зброї, флоту, ракет, авіації та важкого озброєння різного рівня.
І от на боротьбу з такою армією допомога США Україні складає всього 800 мільйонів доларів, тобто менше 3% того, що вони витрачали самі і давали своїм афганським союзникам під час Афганської війни.
Mister si: Поясніть, будь ласка, позицію і вигоди Китаю в ситуації війни в Україні. Чию сторону в підсумку він займе? Чи вигідно йому підтримувати Росію або, навпаки, краще, щоб вона ослабла?
Андрій Ілларіонов: Китайці займають дуже акуратну і обережну позицію, не підтримавши Путіна у війні проти України. Це дуже важливий момент. Китай не проголосував в ООН разом із Росією проти резолюції, що засуджує дії РФ. Враховуючи той характер відносин, який існує між РФ і Китаєм, між Сі і Путіним, це, звичайно, демонстративне дистанціювання від цієї агресії.
Крім того, представники Китаю неодноразово заявляли про те, що вони виступають за територіальну цілісність і суверенітет кожної країни, включаючи Україну. Тим самим, не тільки своїми діями, а й словами вони акуратно підтримували Україну.
Наскільки відомо, Китай не підтримав Путіна, коли той звернувся до Пекіна за фінансовою та військовою допомогою у війні проти України.
Таким чином, Китай дистанціювався. Він не надає матеріальну і військову допомогу Україні, але при цьому не допомагає і Росії. На мій погляд, це найкращий варіант для України.
Tomi: Чи дозволить Захід, зокрема США і ВБ, програти Україні у війні з Росією, якщо раптом її сили будуть добігати кінця?
Андрій Ілларіонов: Думаю, зараз для США, країн НАТО і Заходу в цілому цей варіант є неможливим і неприпустимим. Тому, незважаючи на те, які уявлення і побажання у них були два місяці тому, перед початком війни, зараз вони собі цього дозволити не можуть і будуть надавати допомогу і підтримку Україні. Правда, можливо, не в тих обсягах, в яких це необхідно Україні.
Але, тим не менш, дозволити Росії здобути військову перемогу в Україні сьогоднішній Захід не може.
Наум: Якщо Росія дійсно почала стягувати війська до кордону з Фінляндією, то для чого – хіба Росія здатна буде вести війну ще на одному фронті?
Андрій Ілларіонов: Ні, це демонстративна поведінка. Воно не означає готовність або, тим більше, намір вести військові дії проти Фінляндії. Це один із додаткових демонстративних елементів тієї шаленої політики, яку зараз проводить путінський режим.