10 жовтня Росія завдала низку ракетних ударів по містах України. Внаслідок атаки постраждали десятки об’єктів критичної та цивільної інфраструктури, серед населення є загиблі та поранені. Згодом Росія прямо визнала свою причетність до обстрілів, а президент РФ Путін погрожує новими ударами по цивільній інфраструктурі України.
У інтерв’ю Главреду блогер, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко розповів про те, чому Росія перейшла до масованих ракетних атак і чи можна це вважати помстою за Кримський міст, як надовго у РФ вистачить ракет та як вона може використати цю атаку по Україні.
Вибухи по всій Україні - це відповідь РФ на підрив Кримського мосту чи це могла бути спланована та заздалегідь підготовлена нею операція?
На планування такої операції дійсно потрібен був час. Ще 7 жовтня, на день народження Путіна, очікувались масовані обстріли території України з боку російських окупантів. Бо день народження Путіна - це завжди якийсь кривавий шабаш. Але тоді очікувалися обстріли не з використанням, наприклад, ракетної зброї (крилатих ракет авіаційного, морського базування), а за допомогою Shahed-136. Це на сьогодні фінансово більш доцільно для Росії, до того ж, у них дефіцит ракет, бо кожна ракет у РФ на вагу золота.
Але саме події на Керченському мосту змінили ці плани. 7 жовтня взагалі були середньостатистичні обстріли цивільних об’єктів, міст, селищ, але те, що сталося з Керченським мостом, усе змінило. Фактично ми бачимо, що після деякої паузи (імовірно - вимушеної, бо РФ мала зібрати певний боєкомплект і підготувати авіацію), почався комбінований обстріл території України. Адже використовуються безпілотники Shahed-136, ракети Х-22, Х-101 та майже уся авіаційна група російських стратегічних бомбардувальників-ракетоносіїв, зокрема ТУ-22М3, ТУ-95МС, ТУ-160. Тобто вони дійсно готувалися до цієї відповіді майже 48 годин.
Справа у тому, що у Києві досить потужна ешелонована ППО у порівнянні з Харковом. Тому обстріли ракетною зброєю, яка є у РФ дефіцитною, через це і не відбувалися. Бо є велика вірогідність того, що ракети буде знищено та не буде жодного ефекту від застосування. З іншого боку, у тих містах та селищах, які знаходяться або безпосередньо біля кордону з РФ, або біля лінії фронту, окупанти можуть використовувати не лише ракетну зброю авіаційного базування, а, наприклад, ЗРК С-300, які вони перелаштували із завдання ударів по повітряних об’єктах на удари по поверхні. Саме таку зброю вони і використовують - це дешевше, та й ракети до С-300 у них ще є у великій кількості. Зокрема, більше 2000 ракет Росія отримала у спадок від Радянського Союзу. Який відсоток із них придатний до застосування - складно сказати, але те, що їх ще багато - це факт. Саме цими ракетами обстрілюють Миколаїв, Запоріжжя, Харків тощо. І саме тому Київ і залишався у відносному спокої. Та й не лише Київ - наприклад, Одесу теж тривалий час не обстрілювали, бо у росіян не було можливості використовувати інші види зброї, окрім ракетної, допоки у них не з‘явилися Shahed-136. Тоді вони і почали використання цих БПЛА по Одесі та Одеській області.
До речі, щодо безпілотників. З’явилася інформація про те, що з території Білорусі кілька разів запускали саме ці безпілотники. Наскільки вони потенційно небезпечні для України?
Вони дуже небезпечні. Технічно та технологічно ці дрони дуже примітивні, зроблені кустарно і не є технологічною Вундерваффе, але у них досить потужна бойова частина, майже 40 кілограмів. І її достатньо для того, щоб знищити таку важкоброньовану техніку, як танк, або щоб зруйнувати один-два поверхи у будівлі. Тому росіяни їх і використовують, бо це дешева заміна дорогих та дефіцитних крилатих та балістичних ракет.
Ви сказали, що після того, як ми вдарили по Кримському мосту, росіяни змінили тактику і почали робити акцент на ракетні обстріли. Як зараз може діяти Росія - на що вона націлиться у першу чергу?
Головне для Росії - це завдати ударів по цивільній, критичній інфраструктурі. Хоча це стратегічно та тактично не вирішує жодних питань у зоні бойових дій. Росія хоче продемонструвати, у першу чергу - своїм громадянам, що може відповідати на певні інциденти (наприклад, на атаку по Керченському мосту). А що може бути більш яскравою картинкою, ніж обстріл Києва, знеструмлення регіонів України та відсутність водопостачання?! Тобто росіяни хочуть продемонструвати, що можуть спричинити хаос. Хоча жодного хаосу не буде - масовані обстріли ми вже бачили 24 лютого і вони нас вже нічим не здивують. А от ЗСУ російських окупантів можуть здивувати. До того ж, у РФ мають розуміти, що від цих дій гірше буде їм самим, бо сьогодні вже знову можна розпочинати процес визнання Росії країною-спонсором тероризму. Наприклад, на рівні Сенату та Конгресу США.
Якими саме ракетами Росія може завдати Україні найбільше пошкоджень - чим саме вона може нас активно поливати?
Той обстріл, що ми спостерігаємо 10 жовтня - тимчасовий. Він не повторюватиметься у таких масштабах протягом тижня, місяця тощо. Тобто це ситуативно, тому що у росіян немає можливості використовувати ракетний потенціал крилатих ракет авіаційного базування та інших. Найбільш небезпечна ракета для України - це Х-47М “Кинджал”, бо саме ці ракети дуже важко знищити. Фактично це - найскладніший об’єкт для збиття серед усієї номенклатури російського ракетного озброєння. Але цих ракет у них приблизно зо три десятки. РФ не може їх виробляти, тому що у складі цієї ракети велика кількість мікросхем та мікроелементів іноземного походження. Саме через це виробництво ракети Х-47М “Кинджал”, яке було поштучним і раніше, тепер взагалі зупинено, і тому їх дуже рідко використовують. З іншого боку, ракети Х-101, Х-22, Х-59 та інші крилаті ракети також використовують на території України вкрай рідко, тому що це вже фактично недоторканий запас. Той недоторканий запас, який залежно від військової доктрини та іншого може становити 10-20 відсотків від загальної кількості припасів. Тому вони зараз використовують досить широку номенклатуру ракетного озброєння для обстрілу територій України - Х-22, Х-101, крилатих ракет “Калібр”. Причому це використовується у комбінації з іншими засобами (наприклад, із Shahed-136) для того, щоб максимально прорвати протиповітряну оборону України. Ця номенклатура ракетного озброєння дефіцитна (як і уся інша), а те, що ми бачимо, відбуватиметься ситуативно.
Через тиждень цього вже не станеться, бо росіяни повинні будуть поповнювати боєкомплект. Наприклад, на аеродромі “Шайковка”, де базуються стратегічні ракетоносці-бомбардувальники ТУ-22М3 та інші. Вони будуть звозити ракети зі складів та центрів збереження майже з усієї РФ для того, щоб відновити боєкомплект. А на це потрібен досить тривалий час - щонайменше тиждень-два. Тобто ця рефлексія знову зменшила мілітарний потенціал Росії, але жодного питання тактичного та стратегічного рівня росіяни в Україні цим не вирішили.
На скільки обстріли можуть розтягтися у часі? На день-два чи на тиждень, про який ви згадали?
Треба брати до уваги не тільки боєкомплект, який вони мають, а й ресурс авіації. Бо, наприклад, після кожного вильоту ТУ-22М3 необхідно проходити технічне обслуговування. Адже виникає ризик того, що він може взагалі впасти - у нього можуть відмовити двигуни. Але якщо вони готувалися заздалегідь і якщо поточний боєкомплект звозився протягом останнього часу, то з урахуванням технічного обслуговування авіапарку його ще може вистачити на 2-3 дні. Росіяни не зможуть проводити обстріли 24/7, тиждень чи два поспіль, бо такого ресурсу у них немає.
Існує думка, що ракетні обстріли можливі у кілька етапів. Як надовго у Росії вистачить цих ракет і наскільки критичні для нас такі масовані обстріли?
Усе залежить від декількох факторів. По-перше, які саме об’єкти вони мають за мету знищити. По-друге, яку тактику вони обрали для того, щоб досягти своєї мети. Є велика кількість об’єктів, які є відволікаючими, і ними не можуть бути виключно Shahed-136 - у них значно менша швидкість у порівнянні з крилатими ракетами. Тому, скоріше за все, росіяни намагаються зменшити потенціал нашої ППО, аби вона постійно знаходилася у стані перезаряджання. Тому не виключаю того, що на найближчу добу у них є потенціал до здійснення обстрілів, аби проривати ППО та знищувати обстрілами ті об’єкти, які вони мають за мету. Знову ж таки, треба мати на увазі, що вони використовують не високоточну ракетну зброю, і їхня мета по знищенню певних об’єктів нівелюється технічною недосконалістю.
Якщо виникне ситуація із проривом ППО, то вони зможуть досягти своєї мети зі знищення об’єктів критичної інфраструктури або самої ППО. Тому що протиповітряна оборона України на сьогодні - це серйозна проблема для російської авіації та російських окупантів загалом. Вони намагалися повністю знищити систему ППО ще у перші дні повномасштабного вторгнення, їм це не вдалося і вона досі продовжує ефективно працювати. Тому їхня авіація вже не літає над Житомиром, Вінницею чи Івано-Франківськом, у першу чергу, тому, що для них є загроза бути збитими ППО.
Тобто ось дві мети - критична інфраструктура та безпосередньо бази ППО. Бо коли база ППО не здатна себе захистити, вона стає легкою мішенню.
Як загалом Росія може використати ці ракетні удари? Чи можуть вони стати, умовно кажучи, попередженням і передувати новому наступу РФ, наприклад, із Білорусі, адже була інформація, що туди почали активно звозитися війська.
Для того, щоб здійснювати масштабний наступ з боку Білорусі, необхідна відповідна кількість військ. Наприклад, на північному плацдармі, коли відбувалося вторгнення з території Білорусі у лютому, було близько 40 батальйонно-тактичних груп. Тобто професійних на той час військ, які були повністю оснащені, мали досить сучасне технічне забезпечення і досвід бойових дій. Наприклад, деякі з цих підрозділів перебували у Сирії. Умовно, це була еліта російських військ. Що з ними сталося через місяць, ми усі бачили - вони тікали.
Сьогодні у Білорусі є 20 БТГр, які не становлять серйозної загрози навіть у порівнянні з російськими військами. Так, у них є зброя, техніка, але це 20 БТГр, які не мають жодного досвіду бойових дій, вони непрофесійні і їх навіть називають “паперовою армією”. Збільшити цю кількість за рахунок частково мобілізованих з РФ можна, але ми спостерігатимемо і побачимо, якщо росіян звозитимуть до Білорусі у великій кількості. Поки що на території Білорусі сконцентровано трохи більше 1500 особового складу - у першу чергу це розрахунки РЕБ (війська радіоелектронної боротьби), РЛС (радіолокаційних станцій), ППО, ЗРК С-300, С-400 та Панцир-С1, а також обслуговуючий персонал. Тобто це не наступальні угруповання, а підрозділи тилового призначення. Тому казати про те, що ракетні обстріли можуть бути початком вторгнення з боку Білорусі, я не можу - на це немає необхідного ресурсу. До того ж, якщо завдавати масованих ракетних обстрілів, то це треба робити саме по об’єктах, знищення яких матиме критичне значення для ЗСУ. Тобто це не мають бути дитячий майданчик у Києві або пам’ятники Шевченку чи Грушевському. Але по критичних для ЗСУ об’єктах не завдавалися удари - якщо вони і були, то по тих об’єктах, які не використовувалися Збройними Силами від початку повномасштабного вторгнення. Відповідно, там немає ані командування, ані особового складу - у кращому випадку, є лише охорона цього об’єкту. Тому це жодним чином не змінює ситуації щодо контролю кордону чи території України з боку ЗСУ, але відповідь на таке вторгнення буде досить жорсткою.
Тобто ми можемо констатувати, що для нас це боляче, але для Росії це фактично конвульсії?
Так, це саме конвульсії. Це - акт терору від відчаю, у якому перебуває кремлівський диктатор.
Ви сказали, що у такому темпі, як зараз, Росія може продовжувати обстріли щонайменше 2-3 дні. Не могли б ви озвучити можливий сценарій - що буде відбуватися далі протягом цих днів?
Я не виключаю того, що обстріли штучно, але триватимуть. Тому що цей масований обстріл росіяни не залишать просто так - вони і далі триматимуть напругу в українському суспільстві. Але протягом наступних днів обстріли будуть здійснюватися не стільки ракетною зброєю, а більше з використанням БПЛА Shahed-136. У той же час рівень ударів зменшуватиметься досить стрімко.