Український гончар Сергій Спасенов, який збив на смерть на пішохідному переході на трасі Київ-Харків чотирирічну дівчинку, відбувся умовним терміном.
Полтавський районний суд порахував, що позбавлення волі може "негативно вплинути на подальшу долю і місце в суспільстві" обвинуваченого. Але найдивовижніше те, що батько, який втратив дитину, а також бабуся, просили суддів "не карати суворо" водія.
Трагедія сталася 30 червня 2021 року в районі Абазівки (Полтавська область). 60-річна мешканка села Світлана Шкуть йшла пішохідним переходом зі своєю онукою – чотирирічною Катюшею. І в цьому момент їх збив червоний Citroen Berlingo.
Дитину відкинуло на 30 метрів – на відбійник. Дитину відразу ж відвезли до дитячої лікарні в Полтаві, але врятувати не змогли – через годину Катя померла.
"Травми у дівчинки були дуже серйозними. Постраждала і її бабуся, жінку теж госпіталізували", - розповіли в Полтавській поліції.
Гальмівний слід автомобіля склав майже 75 метрів. Вже за результатами проведених експертиз з'ясувалося, що водій Citroen Berlingo їхав зі швидкістю 116-122 км/год, що значно перевищує допустиму на тій ділянці дороги.
За кермом автомобіля, який збив жінку з онукою, виявився 65-річний Сергій Спасенов із Решетилівки – заслужений майстер народної творчості України, президентський стипендіат. Відомий не тільки в Україні, але й за кордоном гончар, кераміст. Його роботи зберігаються в музеях.
З початком російської агресії на сході України чоловік у віці 59 років вирушив на війну: служив у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді, після мобілізації у 2015 році продовжував допомагати воїнам як волонтер.
Суддя Лариса Гольник обирала тоді запобіжний захід Спасенову. Якраз днями вона згадувала це ДТП у своєму блозі. Гольник написала, що "попри очевидність обставин ДТП, затриманий намагався хитрувати, вигороджував себе, спотворював поведінку інших учасників дорожнього руху".
"Потреби в цьому не було – по завершенню слідства інший суд визначатиме ступінь його провини і міру покарання. Чомусь мені стало прикро і соромно. За сивого чоловіка, художника, чиї творчі досягнення та професійну майстерність визнані державою, добровільного учасника бойових дій на сході України, волонтера. На жаль, не всі випробування долі він виявився готовим витримати з гідністю. Питання судді, чи не вважає він, що його репутація передбачає і дещо підвищені зобов'язання перед суспільством, чоловіка здивувало", – написала відома українська суддя.
Тільки один факт. Під час обрання запобіжного заходу Спасенов говорив:
"Я їхав 90, може трохи більше, кілометрів на годину. Не більше, тому що в той момент, коли сталося зіткнення, у мене відмовив кермо, видно, заглохла машина. Я не можу пояснити той довгий гальмівний шлях".
А ось батько загиблої дівчинки Роман Шкуть тоді ж повідомив, що в день аварії Спасенов говорив, що через якусь машину або автобус не побачив пішоходів на переході. Однак ніяких транспортних засобів більше на дорозі в момент аварії не було.
Лариса Гольник також додала в блозі, що особисте ставлення судді до учасників кримінального провадження не повинно впливати на об'єктивність і неупередженість при винесенні рішення. Але виносила його у справі по ДТП на трасі вже не вона.
Читати такожАктор Жонін після ДТП у Києві погрожував журналістам розправою
Полтавський районний суд Полтавської області (суддя Ігор Кіндяк) визнав Сергія Спасенова винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до загибелі потерпілого (ч.2 ст. 286 КК) і присудив чоловікові 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати автомобілем на 1 рік. Однак від відбування покарання чоловіка звільнили з річним випробувальним терміном. Якщо за цей час він не здійсниьь ніякого кримінального правопорушення, то уникне в'язниці.
По суті, зараз Спасенов може вести цілком звичайне життя: хіба що повідомляти про виїзд за межі України, зміну місця проживання або роботи.
Після винесення Полтавським районним судом дуже м'якого вироку родичі відмовляються від коментарів - в тому числі і мама загиблої дівчинки. Єдине, що вона сказала журналіст, що подія – це "вічний і нескінченний біль, з яким мені жити".