22 травня Північний апеляційний господарський суд розгляне справу, яка напряму впливає на інвестиційний клімат України. Предметом розгляду є спроба української промислово-будівельної групи «Ковальська» оскаржити рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ), що дозволило ірландській компанії CRH придбати два цементні заводи — «Волинь-цемент» і «Південьцемент» — загальною вартістю 100 млн євро.
Компанія «Ковальська» аргументує свій позов тим, що така угода нібито обмежує її вибір постачальників цементу, а отже, порушує принципи конкуренції. Утім, експерти вбачають у цій судовій ініціативі зовсім інші мотиви.
«Єдине, чого «Ковальська» теоретично може досягти — тимчасово заблокувати роботу заводів, які мають для будівельної галузі стратегічне значення. Тобто — чистий судовий тролінг, який має нашкодити інвестору. І країні разом з ним», — коментує ситуацію у своїх соцмережах політолог Юрій Богданов. За його словами, український бізнес не може одночасно вимагати захисту своїх прав і водночас зловживати правовими механізмами для атаки на інших гравців ринку.
На думку Богданова, такий підхід створює небезпечний прецедент. «Держава має зосередити свою увагу на інтересах інвесторів — українських і іноземних — які реально вкладаються у виробництво і розвиток активів тут. І бити по руках тих, хто намагається інвестиційні проєкти заблокувати. Навіть якщо це робить поважна українська компанія», — наголошує він.
Ця ситуація стає ще більш тривожною на фоні того, що CRH — один із найбільших іноземних інвесторів у будівельну галузь України, присутній на ринку вже понад 25 років. Окрім купівлі двох заводів компанія інвестувала у власне виробництво в Україні 80 млн євро під час повномасштабного вторгнення. Сам дозвіл АМКУ був наданий після року перевірок і з урахуванням безпрецедентних для української практики умов: створення нової юридичної особи, зобов'язання не зменшувати виробництво, не впливати на ціни, не об'єднувати комерційні дані тощо.
«Я розумію цього українського гравця будівельного ринку. В його інтересах захистити й зміцнити своє близьке до монопольного становище. Однак мова йде не стільки про нього, скільки про АМКУ. Держава повинна розуміти, які є наші національні інтереси. Ірландські інвестори залучають у цю країну гроші, ще важливіше — нові управлінські та будівельні технології. Мова йде про сотні людей, які працюють на цих заводах, перейняли цю культуру і мають стати продуктивнішими. Тому я сподіваюся, що АМКУ захистить своє рішення», — прокоментував для The Page Павло Шеремета, економіст, професор з практики Київської школи економіки, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014). Тепер доля угоди залежить від апеляційного суду, а разом з нею — і сигнал, який отримає міжнародний бізнес про українську юрисдикцію.
Якщо подібні кейси стануть нормою, попереджає Богданов, жодні презентації про привабливість України для інвесторів не матимуть сенсу. Бізнес прийде лише туди, де працюють інституції, а не «рєшалово».