23 січня група 1+1 media за підтримки благодійної організації «Смарт Ангел» запустила масштабний спецпроєкт «Життя в окупації: медіаміст з ТОТ». Проєкт обʼєднує історії людей, які відчули на собі реалії життя в тимчасовій окупації рф. Так, щотижня в ефірі ТСН, «Сніданку з 1+1» та на Digital-майданчиках виходять тематичні сюжети, повʼязані з цією важливою темою.
Завдяки проєкту люди з підконтрольних Україні територій не лише дізнаються про поточну ситуацію в тимчасово окупованих рф містечках та селах, а й висловлюють свою підтримку співвітчизникам.
«Біль, страх, сльози та смерть – усе це доводиться переживати звичайним українцям, які застрягли в окупованих містах та селах. Вони потребують підтримки та віри в світле завтра, тому проєкт «Життя в окупації» спрямований саме на це. Переконані, що зовсім скоро вся Україна буде визволена від ворога, проте також розуміємо, скільки ще важких історій буде почуто… Тому співпереживати, дарувати надію та обʼєднуватися - те, що необхідно кожному українцю», – прокоментували автори проєкту.
У першому сюжеті розповідається історія місцевої жительки Мелітополя Ольги Леонтьєвої. Вона дивом виїхала з міста після трьох місяців переховування від росіян. За патріотичну позицію її постійно переслідували та навіть привласнили житло з усіма особистими речами. Наразі вона підтримує зв’язок із своїми земляками та не припиняє вірити у деокупацію її домівки.
У межах марафону «Єдині новини» великий відгук знаходять сюжети та включення ТСН на тему української освіти та як вона виживає в умовах окупації. Викладачі, керівники навчальних закладів діляться страшними згадками про опір окупантам, а також про сьогоднішні реалії навчання молоді, і такі сюжети отримують багато коментарів зі словами підтримки та розуміння. Водночас, мешканці окупованих міст відчувають, що вони не самі, що їх чують та підтримують люди з усієї країни, які мужньо боряться за повернення українських земель.
В ефірах ранкової програми «Сніданок з 1+1» герої розповідають історії про те, як чинять опір та виживають в окупації. Навіть за таких надскладних умов більшість українців вірять у те, що вже зовсім скоро зможуть повернутися до спокійного життя без російських терористів.
Одна з численних трагічних історій із Сумщини про тих, хто не здалися після пережитого в окупації, особливо щемка. Вона розпочалася зі слів: «Якщо не ми, то хто?». Олена та Анатолій Верещаги з першого дня великої війни возили із Сум до окупованих сіл машиною хліб, поки їхній магазин був ночівлею для росіян. Але одного разу їхнє авто розстріляли, унаслідок чого чоловік загинув, а жінка, попри численні травми, продовжила їхню справу.
Резонують у глядачів також сюжети про лідерів місцевих громад, волонтерів, які продовжують активну діяльність попри залякування і окупацію. Так, вони діляться вже пережитими жахами в окупації та розповідають про поточну ситуацію в цих місцевостях.