У Бородянці Київської області дідусь уже 4 місяці намагається розшукати своїх трьох онучок, сина і невістку. Сім’я перебувала у селищі від початку широкомасштабної війни РФ проти України і до 1 березня, коли стався найсильніший авіаудар російськими літаками на центральну вулицю населеного пункту. Після цього зв'язок з ними зник.
Проте тіл чи фрагментів тіл дітей і батьків не було виявлено під завалами їхнього зруйнованого будинку. Про це розповідає видання Настоящее время.
Сім’я досі вважається зниклою безвісти. За даними поліції, станом на цей час загалом у Бородянці досі не можуть знайти 25 мешканців селища, з них щонайменше троє – діти. По Київській області до цього часу зниклими безвісти вважаються 537 людей.
Олександр Мельниченко не може дізнатися, що сталося з його сином, невісткою і трьома онучками, з того трагічного дня, коли зв'язок з ними обірвався.
Чоловік розповідає, що свою старшу онучку він востаннє чув по телефону у її день народження 28 лютого – тоді їй виповнилося 16 років.
"Я привітав. Вона ще каже: "Дідусю, у мене справжній день народження! Тато приніс торт у підвал!" – "А що питимете?" – Як завжди, каже, тебе немає – віскарик будемо пити". І все, ми пожартували... Кажу: "Я тобі гроші надішлю". – "Ні, я хочу тебе бачити". І все", – згадує Олександр.
Із сином Юрієм батько встиг поговорити 1 березня. Син, який служив в теробороні, вранці у перший день весни зателефонував батьку, проте розмову перервав обстріл, який почали окупанти. Юрій сказав по телефону: "Тату, по нас стріляють", а вже ввечері під час іншої телефонної розмови повідомив, що його контузило.
Остання розмова батька з сином відбулася о 19:43, перед самим початком найсильнішого бомбардування російськими літаками центральної вулиці Бородянки. Тоді Юрій повідомив батьку Олександру, що приїхав додому, щоб забрати і вивезти дітей.
Олександру й до цього часу невідомо, чи встиг його син з невісткою та онучками виїхати з дому. Після авіанальоту окупантів половина багатоповерхового будинку, де жила сім’я, завалилася. Проте під завалами не було знайдено їхніх тіл чи принаймні їхніх фрагментів.
"Дивом, може, вони поїхали. Саме коли він зателефонував і сказав, що виїжджатиме, може, вони вже були готові. Це єдина надія", – каже Олександр.
Чоловік навіть проводив власне розслідування, щоб щось дізнатися – у минулому він був полковником у правоохоронних органах і мав 15 років досвіду у кримінальному розшуку. Проте результатів це не дало.
Була інформація, нібито сім’я могла опинитися у списках осіб, яких окупанти вивезли до Росії чи Білорусі, проте вона не підтвердилася, розповідає Олександр.
Чоловік зараз більше схиляється до версії, що його рідні могли згоріти живцем під час авіабомбардування. Він тричі здавав тест на ДНК, проте безрезультатно.
За його словами, найважче зараз – це невизначеність.
"Я вже згоден був 10 разів здавати, і щоб не підтвердилося. А зараз уже хочу, щоб підтвердилося хоч щось. Тому що не може бути людина без землі, без імені, без нічого. Буває таке: ну а раптом живі – відлягає. А потім дивишся – ні звістки, нічого немає. А ще коли радієш за тих, хто повернувся, і думаєш: а раптом і мої там. Але поки що ні", – каже чоловік.
Нагадаємо, бійцю Національної гвардії України, 19-річному військовослужбовцю строкової служби, який вже збив з переносного зенітного ракетного комплексу Ігла 6 російських бойових літаків Су-25 та одну ракету, присвоєно звання Героя України.
Дивіться онлайн новини Києва:
Читайте також: