Фейки у Telegram і лайка від Захарової. Як російська пропаганда воювала проти українського закону «Про медіа»

Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про медіа», який Верховна Рада України ухвалила 13 грудня. Проєкт цього закону було зареєстровано ще у грудні 2019 року. Після відправлення документа на повторне перше читання у травні 2020-го, його було доопрацьовано з урахуванням позицій професійної спільноти та парламентських політичних сил. Законопроєкт отримав позитивну оцінку від Європейської комісії.

Чому ухвалення закону «Про медіа» важливе

Ухвалений Верховною Радою закон:

• гармонізує українське законодавство з європейським і є однією з умов вступу до Європейського Союзу. Це особливо актуально після отримання Україною статусу країни кандидати в члени ЄС;
• спрямований на посилення захисту інформаційного простору України від впливу держави-агресора;
• закон створює базу для подальшого посилення позицій державної мови у медіа;
• є свідченням ефективності українського парламентаризму: між першими й другими читаннями депутатами було опрацьовано близько 2,5 тисяч правок, в цілому закон було ухвалено майже конституційною більшістю. Голоси за нього віддали 299 депутатів з усіх фракцій та груп.

Реакція російської влади

Законодавчі ініціативи українських парламентарів розкритикували у Міністерстві закордонних справ РФ. Речниця російського МЗС Марія Захарова вперше згадала про закон, який тоді ще перебував у статусі законопроєкту, невдовзі після його реєстрації у Верховній Раді ‒ 12 лютого 2020 року. Захарова висунула купу претензій, що зводилися до невдоволення:

• обмеженням діяльності російських ЗМІ і ЗМІ, власниками яких є громадяни РФ, в Україні;
• забороною розповсюдження матеріалів, що ставлять під сумнів територіальну цілісність України та містять пропаганду на користь держави-агресора та її органів влади.

Намагання української влади захистити медіаполе від розповсюдження кремлівських наративів, у МЗС РФ прогнозовано розцінили як «наступ на свободу слова» та обмеження доступу до «об’єктивної та неупередженої інформації».

Через два з половиною роки, коли Росія вже розв’язала повномасштабну війну, а Верховна Рада України ухвалила згаданий закон, Захарова обмежилася відверто хамською заявою про «сучого сина».

Дискредитація закону «Про медіа» російською пропагандою

Дії російських пропагандистів були спрямовані як на дискредитацію власне закону, так і української влади: президента Володимира Зеленського, міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, голови парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва та Верховної Ради загалом.

18 грудня пропагандистський ресурс «Известия» опублікував розлогий матеріал, присвячений аналізу закону «Про медіа». Серед його ключових меседжів такі:

• закон має антиросійську спрямованість;
• закон посилює цензуру та дозволяє президенту втручатися у справи медіа з допомогою підконтрольної йому Нацради з питань телебачення і радіомовлення;
• українські журналісти та європейські НГО розкритикували закон, але їх позицію проігнорували;
• в ухваленні закону зацікавлені «західні ляльководи» Одним із «доказів» цього є закріплені в ньому антидискримінаційні норми.

Особливе роздратування в автора матеріалу викликало те, що фінальний варіант законопроєкту, у другому читанні було ухвалено консенсусом усіх парламентських сил.

Ключову роль у кампанії з дискредитації закону було відведено не традиційним інтернет-медіа, а Telegram-каналам, здебільшого анонімним.

Під час першої хвилі 30 серпня (після ухвалення закону в першому читанні) вони транслювали такі меседжі:

• закон посилить цензуру і дозволить закривати е-ЗМІ без рішення суду;
• закон непопулярний, і голоси на його підтримку ледь вдалося назбирати;
• після ухвалення закону єдиним «острівцем свободи слова» залишаться Telegram-канали, до яких не зможе «дотягнутися» Нацрада.

Базовим текстом, в якому було чітко артикульовано перші два меседжі, став пост у Telegram-каналі підсанкційного видання «Страна», оприлюднений о 15:21.

Його майже без змін скопіювали анонімні Telegram-канали «Резидент», «First Новости войны», Mediakiller, «Шептун», «Легитимный», «Блокнот пропагандиста», «Жгучий глагол», «Мариуполь Z», а також Мирослава Бердник і проросійський канал «Выбор Молдовы», що використовується для розпалювання антиурядових настроїв у сусідній державі.

Цей текст також було запозичено російськими новинними Telegram-каналами RusNext і «Царьград ТВ», а також деякими українськими, серед яких «Труха Украина».

З аналогічних позицій критикували законопроєкт особи з медіапулу закритих телеканалів Медведчука і Мураєва – Дмитро Співак і Назар Діордіца (Макс Назаров) ‒ автори Telegram-каналів «Правда Дмитрия Спивака» і «Наглый», відповідно.

Перша публікація на основі критичного допису голови НСЖУ Сергія Томіленка з’явилася у Telegram-каналі Світлани Крюкової, першої заступниці головреда видання «Страна», о 17:40. Протягом години цей пост з мінімальними змінами розмістили анонімні прокремлівські канали «Наблюдатель» і Mediakiller.

Старт другій хвилі дало ухвалення закону «Про медіа» у другому читанні 13 грудня. До попередніх меседжів додалися такі:

• Зеленський концентрує у руках владу, щоб нейтралізувати потенційних конкурентів;
• Зеленський «закручує гайки» в медіа, щоб йому було зручніше «продавати країну»;
• закон суперечить Конституції і є антидемократичним;
• в Україні запроваджують цензуру, щоб приховати заплановану «здачу Бахмута» та інші поразки, а також придушити протестні настрої через проблеми з електрикою.

Оновлені меседжі було зашито у публікації анонімного Telegram-каналу «ЗеРада», що мімікрує під український, а також у російських ресурсах, зокрема, у Telegram-каналах російських пропагандистів Руслана Осташка та Олександра Малькевича.

Долучилися до критики з розповсюдження меседжів, співзвучних російській пропаганді й українські медійні особи: депутат Верховної Ради попереднього скликання Ігор Мосійчук, який регулярно репостить публікації з Telegram-каналу блогера Владислава Сидоренка «Свободный», блогер-конспіролог та антивакцинатор Антон Гура, блогер Андрій Ваджра, згаданий вище Дмитро Співак та інші.

Telegram-канали «Политика Страны» і Mediakiler синхронно опублікували вільний переказ публікації у The New York Times, вибравши з неї виключно критичні зауваження до закону.

Висновки

Кампанія з дискредитації закону здійснюється за допомогою російських пропагандистських ресурсів та осіб, що діють як агенти впливу РФ. Важливу роль грають ресурси, що пов’язані з сайтом «Страна», який перебуває під санкціями РНБО.

Розповсюдження зафіксованих меседжів, крім, власне, дискредитації закону, спрямовано на:

• підрив довіри до українського політичного керівництва;
• демонізацію Нацради (у т.ч. шляхом спекуляції рівнем зарплат її членів);
• зниження довіри до українських традиційних ресурсів (телебачення, марафон «Єдині новини») та онлайн-медіа, підвищення довіри та залучення нової аудиторії до анонімних Telegram-каналів;
• деморалізацію українців, створення враження, що влада намагається приховати правдиву інформацію та веде наступ на свободу слова.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки