Після вибухів у польському селі Пшеводові за 6 кілометрів від кордону з Україною польська влада повідомляла про падіння двох ракет на території їхньої держави. Проте через деякий час про другу ракети усі ніби "забули".
На це звернув увагу радник голови Офісу президента Олексій Арестович у розмові з російським блогером та правозахисником Марком Фейгіним. Він зазначає, що падіння двох ракет було б логічним. Адже якщо виявиться, що у Пшеводові все-таки впала ракета української ППО, як звучить у деяких версіях, то вона мала б наздоганяти якусь ціль.
Арестович наголосив, що українська протиповітряна оборона не стріляла б в небо просто так, значить є ймовірність, що українська ракета могла рухатися навздогін російській.
Він зазначив, що наявність другої ракети повинна бути очевидною. Але зараз незрозуміло, куди ж поділися її уламки, якщо ракета української ППО все-таки влучила у неї. Якщо ж не влучила, тоді куди поділася сама російська ракета.
Радник голови ОП нагадав, що сама польська влада у перших заявах говорила про дві ракети.
"Це може означати все, що завгодно. Зокрема, те, що Захід вирішив не загострювати. Я сильно підозрюю, що якби Захід хотів скористатися цим інцидентом, він би із задоволенням ним скористався. Якщо не скористався, значить не надто хотів", – зробив висновок експерт.
15 листопада в Польщі пролунав вибух. По зерносушарці у польському селі Пшеводув, яке розташоване недалеко від кордону з Україною, вдарили дві ракети. Внаслідок удару загинули дві людини. Після цього прем'єрміністр Польщі Матеуш Моравецький скликав термінове засідання Комітету Ради міністрів з питань нацбезпеки і оборони країни.
У Росії заявили, що вони нібито "не причетні" до ситуації в Польщі. Там стверджують, що окупанти нібито навіть не намагалися вдарити по якихось цілях поблизу українсько-польського кордону.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що в України є підстави стверджувати, що ракета, яка забрала життя двох громадян Польщі на території села Пшеводув 15 листопада, була російською. Однак зараз триває розслідування трагічного інциденту. І поки воно не завершиться, ніхто не може зі 100% впевненістю робити висновки про те, що там насправді сталося.