Скільки б нам не було років і чим би ми не займалися, у кожного в житті є людина, в чиї обійми хочеться просто «приземлитися» після найважчого дня. Спеціально до Дня батька молода українська співачка NICOLE презентувала неймовірно теплий та емоційний сингл "Лечу". Це пісня-подяка всім татусям, які залишаються надійною опорою, попри роки та життєві шторми.
З нагоди релізу ми поспілкувалися з NICOLE про те, як народився цей трек, про реакцію її найголовнішого слухача та про те, як зберегти той самий магічний зв'язок між батьками та дітьми.
Якою була реакція твого тата, коли він уперше почув цю пісню?
Насправді татові спочатку було навіть трохи ніяково, знаєте, як це буває, коли тобі присвячують щось настільки особисте й відверте. Він спочатку розгубився, але водночас я бачила, як йому неймовірно приємно. Його погляд і обійми після прослуховування сказали більше, ніж будь-які слова.
Мені здається, саме в той момент ми обидва відчули, про що насправді моя пісня «Лечу» — про любов, яка не потребує гучних промов, бо вона живе в щоденній турботі.
Яке головне послання ти хотіла донести своєю піснею до інших сімей?
Я дуже хотіла нагадати всім, що скільки б нам не було років, скільки б справ чи паралельних проєктів у нас не з’являлося, ми завжди залишаємося дітьми для своїх батьків. Головний образ треку — це політ у теплі батьківські обійми, де тебе завжди чекають, розуміють і приймають будь-якою.
Мені хочеться, щоб діти, послухавши «Лечу», просто підійшли й обійняли своїх татів, або написали їм коротке «дякую за все». А татусі — відчули, наскільки важлива їхня віра в нас. Це пісня про те, що родина — це наше найбезпечніше місце на землі.
Чи погоджуєшся ти з думкою, що найцінніше, що батьки можуть подарувати дітям, — це свій час? Чому?
На всі сто відсотків! Зараз усе так швидко змінюється, всі кудись біжать, працюють. Але жодні круті подарунки, гаджети чи речі не замінять моментів, коли ви просто разом. Для мене найцінніші спогади з дитинства пов'язані з простими речами: як ми разом проводили вечори, як тато розмовляв зі мною, коли я хвилювалася, чи просто підтримував перед важливими подіями. Час — це те, що не можна повернути чи купити, тому коли батьки віддають його тобі, ти відчуваєш себе по-справжньому потрібною і захищеною.
Що можуть зробити батьки й діти, на твою думку, щоб краще розуміти одне одного та мати довірливі стосунки?
Мені здається, секрет дуже простий — треба розмовляти й уміти чути. Підліткам іноді важко відкритися, здається, що дорослі не зрозуміють їхніх проблем. А батькам буває важко відпустити контроль і просто вислухати без повчань. Потрібно вчитися довіряти. Батькам — давати дітям право на власні помилки й вибір, але показувати: «я поруч, що б не сталося». А нам, дітям, частіше ділитися своїми думками й не боятися бути щирими.