Про що ви дізнаєтесь:
Народні повір’я, які передавалися з покоління в покоління через казки, прислів’я та перекази, становлять культурну спадщину українського народу. Часто повір’я сприймають як забобони, але насправді вони формували світогляд наших предків і встановлювали правила життя, визначаючи ставлення до часу. Існують суто українські уявлення, пов’язані з плином часу – днями тижня та порами року. Главред розповість більш детально.
Наші предки часто асоціювали плин часу з водою, що тече безперервно. Звідси й виникли прислів’я на кшталт «багато води спливло». Дні тижня персоніфікувалися, і кожному з них надавали власний образ і значення.
Понеділок уособлювався з чоловіком у образі дідуся, який зустрічає та проводить душі померлих у потойбічний світ. Понеділок вважали важким днем. Звідси походить ціла низка заборон: не починати великої справи, не вирушати в дорогу, не прясти, не починати жнив. Проте існує й історичне пояснення, чому понеділок вважають «важким» днем: після хрещення Русі князь Володимир наказував карати тих, хто уникав недільної молитви, саме в понеділок. Людина, яка народжувалася в ніч із неділі на понеділок, вважалася віщуном або знахарем.
Вівторок вважали легким і щасливим днем, сприятливим для початку будь-якої роботи.
Середа уособлювалася з жінкою. Дівчатам не радили мити голову та заплітати коси, щоб волосся добре росло.
П’ятниця – також жіночого роду, і асоціювалася вона з долею. Це був найлегший день, аби починати роботу, а також найкращий час для сватання. Сон, який снився проти п’ятниці, завжди вважався віщим.
Неділя – день відпочинку, коли не можна було нічого робити, особливо рубати чи шити. Існувала навіть легенда про Неділлю – дівчину, закривавлену й порізану людьми, котрі працювали цього дня.
Пори року для наших предків теж були живими істотами. Літо уявлялося молодою, щедрою та багатою дівчиною, а Зима – скупою, бідною бабусею з кістлявими пальцями.
Особливе значення мали свята й прикмети, пов’язані з урожаєм і родиною.
Відео про повір'я про дні тижня та пори року можна переглянути тут:
Івана Купала (7 липня)
До цього дня категорично заборонялося їсти будь-які ягоди. Вважалося, що якщо людина порушить це правило, то її рідні у потойбічному світі будуть позбавлені ягід рівно на ту кількість, яку вона з’їла.
Новий рік та Різдво
На Новий рік не можна було стукати, щоб град не вибив увесь урожай, і плакати, аби не проплакати весь рік. На Святий вечір кутю давали курам, щоб вони добре неслися, а наречені слухали гавкіт собак на порозі, щоб дізнатися, звідки прийде суджений.
Великдень
Під час випікання паски заборонялося спати, аби не вилягла пшениця чи льон. Якщо на пасці з’являлися пухирці, вважалося, що в хаті на когось чатувала смерть.
Ці повір’я, незалежно від їхньої раціональності, відображають глибинний світогляд українського народу, його зв’язок із природою та повагу до традицій.
Вас може зацікавити:
Канал «Хроніки генеалога (CHG)» є популярним українським YouTube-ресурсом, сфокусованим на генеалогії, історії та родознавстві. Його основна мета — популяризувати дослідження родоводу, вивчати походження українських прізвищ, а також розкривати маловідомі історичні та культурні факти. Контент охоплює поради щодо роботи з архівами, аналіз шляхетських родів та стародавніх вірувань, як-от повір'я про дні тижня. Канал підтримується Центром вивчення генеалогії «Пращур», пропонуючи глядачам якісні та детальні матеріали. Ведучий Ярослав Сумишин активно залучає аудиторію до вивчення їхнього особистого минулого та історичної спадщини.