Жодних перемог і досягнень в 2020 році в української влади не було, тому що команда Зеленського не відповідала на виклики, як влада. Зеленський і Слуга народу за рік показали, що країною вони не керують.
На місцевих виборах ця бульбашка закономірно здулася. Зеленський рік тримався на очікуваннях людей і величезному народному пориві, який привів його до влади. Але вже до кінця року люди побачили, що нічого не змінюється: нові "слуги" виявилися такими ж нікчемними, і через нерозуміння суті проблем та відсутність будь-якого державного бачення швидко збилися під стару еліту.
Зеленський був успішний у ролі торпеди, що потопила Порошенка. Той будував авторитарний режим – цинічний у використанні соціальної напруженості і стравлювання різних соціальних груп для збереження влади, і прагматичний в логіці набивання кишень за рахунок контролю над економікою. Із завданням знищити Сивочолого Зеленський впорався, але більше нічим, крім "торпеди", стати не зміг. Тому у 2021 рік "зелені" увійшли з чітко видимим надломом. Перелом відбувся, і далі – тільки шлях донизу, де ніяких профітів для них вже не буде.
Оскільки легітимність партії влади після місцевих виборів – на нулі, парламентські вибори неминучі. Слуги, програвши все, що можна було програти, вже не можуть заявляти про свою монополію на владу.
Читайте такожПрезидентство Зеленського - безпросвітні тупість, лузерство і профанаціяПадіння легітимності в умовах кризи буде змушувати шукати компенсатори, щоб система була більш-менш стабільною і керованою. Наші стейкхолдери в особі олігархів і агробаронів, які реально контролюють політичну систему, можуть розіграти дострокові парламентські вибори, їм вигідно розхитувати ситуацію.
Тому парламентські вибори, швидше за все, пройдуть у другій половині 2021 року (якщо взимку 2020-2021 рр. нічого екстраординарного не відбудеться).
Імовірність же дострокових президентський виборів залежатиме від розвитку кризи в економіці через коронавірус і бездарне управління країною, а також того, який тиск чинитимуть наші західні партнери й Росія. Поки що Зеленський – не гравець, а тріска, яку наше бурхливе море кидає туди-сюди.
Багато в чому доля Зеленського визначиться відносинами Офісу президента з новою Адміністрацією президента США. В принципі, немає жодних передумов, щоб американці не зуміли нав'язати нам нову модель – маса «соросят» ще з уряду Гончарука досі сидить на своїх посадах, впливаючи на процеси в Кабміні і парламенті, а прихід до влади Байдена лише посилить їх підтримку з боку Вашингтона.
Читайте такожРеванш Медведчука і «королева» Зеленський: головні виклики для України в 2021 роціАмериканцям зараз немає сенсу змінювати президента України, оскільки у них немає необхідного політичного інструментарію. Всі українські прозахідні партії сьогодні є банкрутами через низьку якість людського матеріалу. За таких умов будь-які дострокові президентські вибори в Україні загрожують непередбачуваним результатом. Тому американці готуватимуть мережеву політичну інфраструктуру, щоб Росія на таких виборах не змогла їх обіграти. Тренди, пов'язані з ОПЗЖ і проросійськими партіями, що проявилися на місцевих виборах, помітили усі: підтримка проросійських сил зростає.
Якщо Зеленському вдасться якимось дивом освоїтися в ролі президента, він зможе досидіти до кінця терміну.
Точно так само він може сказати: "Я втомився. Я йду" – лише в тому випадку, якщо стане токсичним настільки, що стане небезпечним для реальних господарів України. Тоді його переконають піти.
Просто так Зеленський з посади президента не піде – психотип не той. Він вельми амбітна людина і прекрасно розуміє, що його оточує купа людей, які стали кимось тільки завдяки його перемозі на виборах. Відповідно, якщо він перестане бути президентом, то і ці люди стануть ніким – а вони не зацікавлені, щоб ця казка закінчилася.
Високі рейтинги Зеленського – це ілюзія. Соціологи малюють картину, яка не має відношення до реальності. У Зеленського ніякої підтримки вже немає, медовий місяць закінчився.
Читайте такожВін - наш вирок: рік Щура пішов, а Зеленський залишаєтьсяЗеленський стає схожим на Порошенка, який малював собі «перемоги» через телевізійний ящик у вигляді "армовіру", а вся його шобла кричала, що у нас великий правитель. У підсумку, Порошенко сам у це повірив, але в результаті ця «тепла ванна» привела його до нищивної поразки.
У таку ж "теплу ванну" посадили й Зеленського. Він не чинив опір – він її хотів. Його психотип передбачає особливу тягу до лестощів, овацій тощо. Він мислить емоційно і емоційно все сприймає. Його оточення цим користується, щоб маніпулювати ним. Зеленському просто не дають поганих новин, в тому числі і за допомогою правдивої соціології.
Наші медіа, наша соціологія, наші соціальні мережі – все це про спотворення реальності, а не про відповіді на питання, як воно є насправді. Якби президент хотів знати, як ідуть справи насправді, він би виходив у народ і ставив питання. Але Зеленський вважає за краще односторонню комунікацію, а, точніше, політичну самоізоляцію, ключове завдання якої – не зіпсувати самому собі настрій.
Юрій Романенко, співзасновник аналітичного центру Український інститут майбутнього, директор програми "Міжнародна та внутрішня політика, спеціально для Главреду