Сьогодні 8 березня.
Для когось це свято весни, краси і жіночності – і це нормально. Можна навіть тюльпани подарувати, якщо ніхто не проти.
Але ще 8 березня - це день боротьби за рівність. Тому що у нас тут ось уже вагомий шматок 21-го століття пройшов, а рівності все немає. Жінки все ще заробляють менше, ніж чоловіки на тих же посадах. Домашнє насильство все так само трактують у форматі "ну, справа сімейна, розберуться". А сексистські жарти і напівгола дівчина в рекламі шлакоблоків – це досі норма.
Кілька років тому я чи то придумав сам, чи то десь підслухав фразу, яка мені дуже подобається: "Чоловікам пощастило, що жінки хочуть всього лише рівноправності, а не відплати".
Читати також8 березня в Україні - останній міцний радянський бастинонТисячоліттями жінки були практично відрізані від можливості вчитися, займатися наукою, мистецтвом, Політикою, та чим завгодно – крім того, щоб стояти біля плити, народжувати, як конвеєр і мовчати. Мені здається, це просто не дуже логічно: вибудовувати правила так, що половина людства практично приречена бути на других ролях.
Поступово це змінюється. І буде змінюватися далі. Тому що будь-яка людина на світі має право сам вибрати шлях. Без того, щоб суспільство намагалося програмувати, хто і чим повинен займатися.