Останнім часом у партії Слуга народу постійно лунають заяви про можливе переформатування політичної сили.
До виборів до Верховної Ради такої партії, як Слуга народу, де-факто не існувало – існувало лише її партійне свідоцтво. Це були люди, зібрані з різних середовищ, з різними ідеями, яких об’єднувала орієнтація на Володимира Зеленського і бажання стати депутатом.
Після виборів до органів місцевого самоврядування партія розрослася – до неї вже входить кілька тисяч осіб, які стали депутатами місцевих рад. Тобто партійна структура тепер вже є, а ідейної визначеності немає – це і досі партія, яка орієнтується на єдину персоналію – на президента Зеленського. І оскільки поступово очікування суспільства від перемоги Зеленського нівелюються, то можна було передбачити, що відбувається не лише падіння його персонального рейтингу, а й рейтингу партії.
Партійний рейтинг падає ще нижче, бо це обумовлено ще й діяльністю самих депутатів парламенту. Відповідно, їх діяльність чи бездіяльність також сприяє подальшій самодискредитації.
Нагадаю, що свого часу за Зеленського голосували як за альтернативний проект не лише владі, а й двом крайнощам українського центризму – правому крилу, яке асоціювалось з Порошенком і лівому, російському, яке асоціювали з Медведчуком.
Читайте також"Слуг народу" звалили з п'єдесталу: партія Зеленського поступилася лідерством у рейтингуПоки немає альтернативного центристського проекту, рейтинг Слуги народу ще триматиметься - на третьому, четвертому місці, але триматиметься. Та як тільки він з’явиться – це буде найбільшим ударом по рейтингу СН. Очевидно, що влада мусить це розуміти, як і те, що підняти рейтинг Слуги народу вже навряд чи вийде.
Чи можуть від того виникнути ідеї ребрендингу або створення іншої політичної сили? Цілком, бо це може стати більш успішним, ніж піднімати поточні рейтинги. Але є одне «але» - перевірити рейтинг альтернативної політичної сили можна лише на виборах. А вони зараз не в інтересах влади, хоч ними, звісно, і можуть залякувати депутатів Верховної Ради.
Тому створення альтернативної впливової політичної сили можливе лише перед виборами і з орієнтацією на вибори – тобто за півроку-рік до них. Бо зараз, за чотири роки, просто не буде чим підсилювати до неї цікавість людей.
Сама ідея того, щоб влада спиралася на два крила цілком продуктивна, бо у середовищі підтримки Зеленського є ті, хто орієнтується як на українське, так і на російське культурне поле. Тому, теоретично, це можуть бути два культурні проекти.
У випадку створення нової політичної сили, можна було б асимілювати колишній електорат Голосу, який також орієнтується на українське культурне поле і частково поділяє ідеї Слуги народу. Зараз він трохи розпорошився, але за правильного підходу можна було б не тільки схилити його до себе, а й наростити його підтримку. Та для цього вже запізно, бо Голос у відсотковому плані втратив ще більше, ніж Слуга народу. Не менш програшний варіант, якщо другу силу будувати на полі Батьківщини, де є такий потужний політик, як Юлія Тимошенко, яка може переграти кого завгодно, включно із Зеленським.
Іншими словами, ситуація (у будь-якому її векторі) для влади не дуже сприятлива. А найгірше у цьому – відсутність ідеї, на базі якої мав би будуватися новий політичний проект. Оскільки партія Зеленського сама свого часу будувалася не скільки на ідеї, а більше на альтернативі, то тепер цього замало. Адже тоді вийде, що влада створить альтернативу самій собі.
Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова мистецького об'єднання "Остання барикада", спеціально для Главреду