Чумний прапор: чому інвестори шарахаються від України

Україна може отримати черговий транш від МВФ в кінці 2020 - на початку 2021 року / Reuters

Поки Україна співпрацює з МВФ, будь-який інвестор на гарматний постріл до нас не підійде, бо розуміє – це сигнал, що у країни серйозні проблеми.

З точки зору дефіциту бюджету кредит МВФ не має особливого впливу. Транш у 700 мільйонів доларів, який Україна могла отримати цього року - це трохи більше 20 мільярдів гривень, при цьому дефіцит бюджету буде в районі 100 мільярдів гривень. У даному випадку 20 мільярдів гривень – це не та сума, яка може змінити нашу ситуацію. Тому співпраця з МВФ нинішніми політичними елітами розглядається виключно для встановлення глибинних взаємин із Заходом.

Кредит МВФ - це наче якась процедура ініціації. Наприклад, перш ніж вступити до мафії, потрібно поцілувати перстень хрещеного батька.

Можливо, це грубе порівняння, але воно передає весь сенс - тобто для того, щоб наші еліти легітимізували на Заході, вони повинні співпрацювати з МВФ. Відповідно, навіть якщо гроші Фонду не є критично важливими, їх все одно будуть брати, бо еліти хочуть мати на Заході фінансові активи і входити у західний бізнес-світ.

Крім того, гроші від МВФ потрібні фінансовим спекулянтам. Наведу приклад Пуерто-Ріко, де минулого року через кризу після урагану Захід почав видавати макрофінансову допомогу, після чого боргові зобов'язання різко почали зростати в ціні у кредиторів. Тобто виділення кредитів таким країнам, як Україна або Пуерто-Ріко призводить до того, що у держави звільняються певні ресурси, які вона може витрачати тільки на виплату боргів зовнішніх кредиторів.

Читати такожМВФ в черговий раз кинув УкраїнуДо слова, сума кредиту МВФ Україні весь час зменшується по змозі погашення нею зовнішніх боргів. Основні транші, якщо подивитися на попередні програми, ми отримували у 2014-2016 роках, коли виплачували основну суму боргу. Наприклад, у 2014 році ми отримали від МВФ і різних фінансових організацій близько 12 мільярдів доларів, а зовнішнім кредиторам заплатили близько 14. Та ж ситуація була і в 2015 році. Як тільки в кінці 2015 року відбулася реструктуризація зовнішнього боргу, в 2016-2018 роках ми отримали вільний графік погашення боргу і тоді ж були мінімальні обсяги траншей. У 2019 році у нас закінчився пільговий період погашення і ми увійшли в новий трек, в рамках якого у вересні 2020 року нам потрібно було віддати рекордну суму в 2 мільярди доларів, які напередодні нам і виділив МВФ. У наступному році графік виплат знижується, що пояснюється і зниженням обсягу кредитів. Відповідно, вся фінансова допомога йде назад кредиторам, і звичайні жителі її не відчувають.

Але при цьому, при зменшенні кредиту, вимоги до його отримання тільки ростуть, що тільки підтверджує те, що кредити МВФ ніяк не пов'язані з кредитуванням економіки. Адже ці кредити мають кілька цілей - їх можуть використовувати для реальної програми стабілізації економіки, структурної перебудови, але в цьому випадку країні треба давати багато грошей - по такому шляху свого часу пішли Туреччина, Аргентина. Якщо ж кредити даються для допомоги у виплаті зовнішніх боргів, то, природно, вони значно менші. І саме такі кредити, по суті не на економічні реформи, нам і видаються.

Звичайно, експерти-захисники Фонду будуть стверджувати, що в такому випадку нам би довелося віддавати свої гроші на погашення боргів. Але насправді, усе це - нісенітниця. Перш за все тому, що своїх грошей у нас немає. Зрозуміло, якщо наша влада, як свого часу Чаушеску, зійшла б з розуму і сказала б, що всі гроші йдуть на погашення зовнішнього боргу і почала б відключати від електрики лікарні і школи, відправляючи всі гроші на Захід, то це закінчилося б повним розгромом такої влади вже за 2-3 місяці.

Читати такожМВФ забирає в України останні шанси колись одужатиВлада зараз теж розуміє, що знімати гроші з соціальних статей вона не може, і, якби МВФ не давав ці гроші, то влада б просто почала б переговори з кредиторами про реструктуризацію. І для нас це було б краще, адже тоді ми б могли проводити власну економічну політику. Адже якщо подивитися на історію, то найблагополучніші періоди з точки зору економіки були саме в ті роки, коли ми не співпрацювали з МВФ.

Тому смішно слухати, що для залучення інвестицій необхідна співпраця з МВФ. Бо на ділі це те ж саме, якби, наприклад, для потрапляння в збірну України, футболісту, наприклад, довелося б потрапити в реанімацію. Співпраця країни з МВФ – це маркер глибокої кризи, чумний чорний прапор для всієї країни. І будь-який інвестор, який хоч трохи міркує, ніколи на гарматний постріл до нас не підійде саме тому, що розуміє – це сигнал, що у країни серйозні проблеми.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для Главреду

Новини заразКонтакти