Підбиваючи підсумки роботи української влади, варто зазначити, що всі провали цього року у були здебільшого в одній сфері – у сфері економіки. І ці провали були обумовлені різними чинниками – як об'єктивними, так і суб'єктивними.
Фактор епідемії коронавірусу призвів до того, що в українському бюджеті утворилася величезна дірка, а латати її доведеться вже наступного року. В лютому 2020-го у нас була можливість зістрибнути з кредитної голки (уряд і президент уже готувалися до відмови від послуг МВФ та початку повернення накопичених боргів), але коронавірус сплутав усі карти.
Окрім провалів в економіці та боротьбі з коронавірусом, влада провалила і кадрову політику на місцях – було чимало невдалих призначень на губернаторські посади. До провалів слід віднести і сварку з Конституційним Судом. Така ситуація, в принципі, не повинна була виникнути, і 2021 року вона обов’язково має бути якимсь чином розв’язана.
По-перше, Зеленському вдалося зберегти високі рейтингові позиції – його власні та Слуги народу. Навіть після просідання він залишається на першому місці, а його антирейтинг вкрай низький.
По-друге, не дивлячись на кадровий голод на місцях, СН вдалося набрати найбільшу, у порівнянні з усіма іншими українськими партіями, сумарну кількість мандатів на місцевих виборах. Щоправда отримати посади мерів у більшості великих міст України «слугам» не вдалося.
Читайте такожЗа крок від перевиборів: "слуги" догралися, а Зеленський тоне в "теплій ванній"По-третє, Зеленському вдалося завадити посиленню опозиції. По суті, за цей рік в Україні сформувалося три опозиції, які з'ясовують стосунки між собою.
По-четверте, у 2020 року відбулося кілька важливих і правильних кадрових змін. Зеленський, до його честі, дуже швидко зорієнтувався, хто такі "соросята", та очистив уряд та інші державні інституції від людей, які більше працювали на зовнішні інтереси, ніж на інтереси держави. Я маю на увазі заміну Гончарука, Рябошапки і цілої низки інших людей на більш адекватних.
У 2021 році політичних інтриг буде предостатньо.
Імовірність дострокових парламентських виборів зараз важко оцінити. Для того, щоб це сталося, має бути виконана ціла низка умов: якщо відбудеться відставка Шмигаля, якщо у ВРУ не зможуть проголосувати за іншу кандидатуру на посаду прем'єра, бо не вистачить голосів. Тоді, згідно з Конституцією, відбувається розпуск парламенту і проводяться дострокові вибори. Тобто наразі є дуже багато «якщо», дуже багато умов.
Читайте такожПоганий і дуже поганий: два сценарії вирішення конфлікту на ДонбасіВідтак, дострокові парламентські вибори – це гіпотетичний сценарій.
Для дострокових президентських виборів взагалі немає підстав наступного року. Вони стануть можливими лише у двох випадках:
Хоча деякі наші політики в це вірять, зокрема, Петро Порошенко, який щиро сподівається, що у січні 2021-го до влади в США прийде Джозеф Байден і благословить його на повернення до президентства в Україні. Але в народі є така приказка: «Дурень думкою багатіє».
Костянтин Бондаренко, директор Інституту української політики, політолог, історик, спеціально для Главреду