Я розумію логіку організаторів, і з повагою ставлюся до пам'яті українців, які внаслідок нападу Німеччини та СРСР на Польщу у страшній світовій війні обрали службу однієї зі сторін - хтось пішов у РСЧА, хтось у дивізію SS Галичина.
Наприклад, в дивізію Галичина для боротьби з більшовиками пішов добровольцем 53-річний Аверкий Гончаренко - командир українського загону в знаменитому бою під Крутами в 1918-му році, Національний герой України. Після мільйонів жертв Голодомору, після масових репресій НКВС на Галичині в 1939-41-му, після масових розстрілів невинних людей, після в'язниці на Лонцького, безумовно, знайшлося безліч добровольців, які хотіли помститися радянським карателям.
І я з повагою ставлюся до гідного бажання вшанувати пам'ять українців, які віддали свої життя у світовій війні. СРСР знищив мільйони українців за національною ознакою, і Німеччина вміло зіграла на бажанні людей помститися за свій народ.
Але SS Галичина - це дивізія німецька. SS - злочинна організація. Німеччина після окупації також почала проводити репресії проти українців, німці також вбивали мільйонами. І ці злочини точно також не можна прощати.
Війна проти радянської влади не може ніяк виправдати ні Гітлера, ні SS, ні перетворити їх на символ боротьби. Саме німці вбили багатьох лідерів українського опору. Наприклад, німці вбили національного героя України Миколу Лемика, який провів першу бойову операцію ОУН - застрелив консула СРСР Майлова на знак протесту проти Голодомору в 1933 році.
Читати також"Прийшли зігувати": у Зеленського оцінили марш на честь дивізії СС ГаличинаВажливо відзначити, що на марші не використовувалася німецька свастика, і тільки одна людина застосувала один раз жест, схожий на зігу, і вже публічно принесла свої вибачення за цю помилку. Так що прославлення нацизму я на марші не побачив. Проведення маршів на честь створення дивізії СС Галичина вважаю результатом поганої історичної освіти. Дату створення дивізії визначало німецьке командування, а не українці. Командирами дивізії були німці, це їхня дата.
Проводити марші на честь лідера ОУН Бандери, який не пішов на співпрацю з німцями, які вбили в Освенцімі двох рідних братів Бандери, Василя та Олександра - це пам'ять про український рух опору, але проводити марші на честь військових формувань країни, яка також вбивала і переслідувала оунівців та інших українців можна тільки через незнання.
Під час нової війни з Росією нам не потрібні чужі символи, чужі свастики, чужі руни. В українців є своя історія боротьби за незалежність, боротьби з багатьма ворогами, і наш обов'язок зберігати пам'ять про свої символи і свій національний рух опору.