Рішення Лукашенка почати з понеділка локаут щодо страйкуючих підприємств не виглядає розумним. Воно напрошується як елемент терору, але як і терор взагалі, має ризики, яким неможливо запобігти.
Приклади цілком успішної боротьби з робітничим класом в капіталістичній економіці новітнього часу є. Та ж Маргарет Тетчер задавила виступи шахтарів, а ще й авіадиспетчерів, і Лукашенко цілком може використати цей досвід. Правда, про імідж борця за народні інтереси доведеться забути, але коли на кону особиста влада, імідж - ніщо. Жага влади - все.
Але щоб стати білоруською Тетчер, Лукашенко повинен мати держапарат, який працює як годинник, і стійке становище в суспільстві. Поки ж крім верхівки бюрократії, яка потоне разом з Лукашенком, і підневільних бюджетників, з підтримкою у нього негусто.
Читайте такожБілорусь Лукашенка вже закінчиласяЄ і ще один нюанс - в Білорусі значно виріс (не в абсолютних, але в питомих значеннях) клас так званих "програмістів" - людей, які на ти з новою економікою. Ці люди стали ядром нинішніх протестів. Можливо, тому протести цього разу виглядають (та й є) чимось зовсім іншим, ніж раніше. Це не дрібна міська буржуазія - креакли, як її презирливо називають, це якраз новий пролетаріат, що продає свою працю - але праця інтелектуальна, на відміну від пролетаріату "старого". І їм теж нічого втрачати.
Локаут може призвести до зворотного ефекту - страйкові комітети отримають потужний стимул і поштовх у розвитку і приймуть зустрічне рішення - вони займуть "свої" підприємства і викинуть карателів Лукашенка. І тоді він отримає два фронти - вулицю і заводи. А війна на два фронти - зазвичай захід абсолютно безнадійний.
Тетчер, до речі, воювала з шахтарями більше року. Успішно, але їй довелося мобілізувати для цього можливості і ресурси далеко не найслабшої країни. Та й держапарат Великобританії виглядав цілком працездатним. Чи вийде у Лукашенка повторити те, що вийшло у "залізної леді" - дуже велике питання. Але в будь-якому випадку міф про Білорусь, як про острівець соціалізму, закінчиться назавжди.