Путін зробив Заходу і Лукашенку останнє китайське попередження

Як тільки в Білорусь увійдуть війська РФ, легітимність Лукашенка закінчиться.

Введення Володимиром Путіним військ у Білорусь, незважаючи на заяви про підготовку спецзагонів, малоймовірно - скоріше за все, це політичний сигнал і піар-складова.

Реально заходити в Білорусь Росії сьогодні не потрібно, бо цим вона може налаштувати проти себе місцеве населення, яке сприймає РФ значною мірою позитивно або нейтрально, на відміну віднегативного ставлення до Заходу.

Не потрібно це і самому Лукашенку, тому що в такому випадку, як тільки в Білорусь зайдуть іноземні війська або будь-які силовики, його легітимність відразу закінчиться. Він, як авторитарний лідер, просто не може цього допустити.

Суть заяв Путіна полягає в посиланні сигналу. У першу чергу, Заходу - мовляв, він стежить за ситуацією і, в разі чого, готовий діяти. Цими діями він також доводить, що у Росії є бажання, можливості і ресурси, за допомогою яких вона може втрутитися і підкоригувати співвідношення сил на свою користь.

Читати такожБілорусь повернула Путіну місце у Вищій лізіКрім того, цим Путін направляє сигнал і Лукашенку – з одного боку, висловлюючи йому свою підтримку, а з іншого – попереджаючи його про те, щоб він не робив занадто різких маневрів (особливо, якщо йому раптом захочеться пограти на антиросійській риториці).

І хоч останні три роки Лукашенко активно і загравав із Заходом, яскраво вираженого бажання з ним потоваришувати у нього ніколи не було, а зараз, після протестів, і поготів. Це було необхідно йому з метою диверсифікації деяких торгових маршрутів і для використання цього у вигляді подразника у відносинах з РФ.

Нинішні дії і заяви Лукашенка щодо Заходу мають кілька цілей:

1. Кинути камінь в город Польщі та Литви як основних європейських гравців з розгойдування ситуації в Білорусі.
2. Спроба втягнути в політичний процес армію, щоб вона не була нейтральною стороною у внутрішньодержавних протестах. Оскільки Лукашенко, імовірно, побоюється нейтральної армії, яка може думати про захист протестувальників, а не Лукашенка. Крім того, накази Лукашенка щодо армії можуть послужити точкою психологічного тиску на протестувальників.

Безумовно, російський фактор домінує, коли європейські країни сприймають білоруський напрямок і це дуже добре зараз видно по їх реакції на протести. Але в цілому сприйняття Білорусі Заходом з моменту виборів не змінилося, тому що протести там не про вибір між Сходом і Заходом. Вони спрямовані проти конкретної людини - Олександра Лукашенка.

Адже відносини між ЄС і Білоруссю завжди залишаються прагматичними – Європа регулярно вводить санкції за порушення прав людини, але продовжує торгувати. Тому навряд чи навіть після дій Лукашенка і Путіна ставлення Європи зміниться.

Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреду