В останній тиждень тема "тарифного Майдану" різко набрала обертів і стала мейнстрімовою в медійному просторі.
Озлоблення населення з приводу тарифів було в основному спровоковано "газовою проблемою". Мало того, що ціни на газ зробили повністю ринковими, так ще й тариф на доставку (читай такса Фірташа під контролем якого більшість облгазів) виріс в 2 рази з 1,2 грн до 2 грн за куб м. Що ж змінилося такого в Україні, що Фірташ почав отримувати в 2 рази більше грошей за ту ж послугу? Людей особливо обурювало, що підведення газу до своїх будинків вони часто фінансували самостійно, тому поява опції плати за доставку газу розлютила багатьох ще більше, ніж зростання оплати за сам газ. Влада тут повністю провалила комунікацію, причому ця проблема була видна ще при Порошенку, коли почали проштовхувати цю тему.
Читати такожЧому в Україні розростаються "тарифні майдани" і чим вони закінчатьсяДалі було питанням часу, коли на тему сядуть політичні конкуренти «Слуг народу». І вони тут же з'явилися в особі ОПЗЖ, яка через медведчуковські канали почала активно розкручувати тему. Дивно, що на медведчуковських каналах не ставлять питання, як одна частина фракції в особі «газовиків» (Льовочкін, Бойко і Фірташ) стала винуватцем народних хвилювань, проти яких гнівно топить вся медведчуковська рать на його ж каналах. Очевидно, що цей конфлікт інтересів ще вилізе ОПЗЖ в майбутньому боком. Тому що не можна в рамках однієї партії, з одного боку, піднімати тарифи в своїх облгазах, а потім героїчно намагатися боротися з «тарифною мафією», яка сидить на сусідньому кріслі у Верховній Раді.
У підсумку, за пару тижнів тему вивели в топ і в неї почали реально включатися люди, не розбираючись особливо, хто її качає. У розкрутку увійшли місцеві ради, які пачками почали штампувати звернення до президента і уряду.
Поки президент катався в Буковелі, а його соратники грілися на сонці в Дубаї, протести в регіонах ставали все більш помітними, а просування в ЗМІ все більш агресивними. Навіть моя аполітична теща заявила, що поїде на протести, тому що це «вже взагалі».
Нарешті, ввели новий локдаун, який закономірно посилив у людей прагнення отримати відповіді на питання, як оплачувати всю цю красу. І природно, далі влада дала задню, оскільки розмовляти з вулицею "Слуги народу" не вміють від слова зовсім. Тому подальша логіка дій була абсолютно передбачуваною.
Читати такожУкраїнці потрапили подвійно: що не так з новими тарифами і планом ВітренкоПроблему вирішили найпростішим способом - тимчасово повернули регульовану ціну. При цьому варто нагадати, що Зеленський, Шмигаль, Коболєв підписалися під меморандумом з МВФ, де чітко прописано, що ціна повинна бути ринковою і прив'язаною до хабу в Голландії. Це вимагав МВФ, а без його траншів Україна жити не може, як наркоман без дози.
Тарифна тема в набагато меншій мірі торкнулася електроенергії, тому що її вартість становить 3-7% в платіжках. Тому рішення щодо скасування пільгового тарифу, що збільшило ціни максимум під 100 гривень, населення ще готове було прийняти. А ось кратне зростання по газу, коли платіжки пішли на тисячі гривень, ситуацію таки дотиснули до вибуху.
Тепер буря з тарифами на час заспокоїться. Заяви в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка щодо заморозки цін на газ, швидше за все, зіб'ють протестну хвилю. Зростання цін на електроенергію через скасування пільг швидше за все не помітять, а ті, хто мають електроопалення отримають субсидії. Так пропетляють опалювальний сезон. Але навесні все почнеться знову. Адже МВФ буде і далі вимагати повернути ринковий рівень цін на газ і почати відпускати ціни на електроенергію до ринкового рівня. Україна дуже хоче кредити МВФ. Тому нашу країну від ручного регулювання МВФ буде змушувати відмовитись. Замкнуте коло.