Про тональність, масовість і частоту протестів, які можуть початися в США після президентських виборів, попередньо розмірковувати складно. Адже не відомо, як ситуація розвиватиметься далі, оскільки її розвиток залежить від такої великої кількості факторів (в основному – суб'єктивних, локальних), що це дуже непросто проаналізувати.
Але можна точно говорити, що Сполучені Штати вступають в епоху політичної турбулентності. І одним із симптомів цієї турбулентності можуть стати протести. Чи будуть вони постійними або будуть спалахувати час від часу в різних точках країни – це не має значення. Тому що самі протести будуть симптомом хвороби, на яку Штати захворіли ще до Трампа.
Ця хвороба, з одного боку, пов'язана з кризою ідентичності. Власне, через це і виникли питання расової рівності, соціальної справедливості, «лівіння» частини молоді. А, з іншого боку, вона пов'язана з кризою політичної системи.
Адже на цих виборах ми побачили, що розкол, який завжди існував в США, дійшов до такої глибини, що перетворив вибори не в форму демократичного правління і транзиту влади, а в «гру з нульовою сумою», де сторони фактично йдуть ва-банк.
Крім того, під час цих виборів ми побачили ерозію довіри в широкому розумінні цього слова, тобто довіри населення до державних інститутів, місцевих органів самоврядування в Штатах та інституту президента. Саме ця недовіра до всього – до соціології, до прогнозів, до аналітики, до слів кандидатів, до ЗМІ, які відверто займають сторони кандидатів (американський медіа-простір сьогодні взагалі не може вважатися об'єктивним – він таким не є) – і народжує підозрілість по відношенню один до одного, постійну невизначеність і токсичність.
У підсумку все це призводить до зростання соціальної напруженості, а вона, в свою чергу, є драйвером протестів, причиною, чому люди й виходять на вулиці.
Ці вибори, незалежно від результату, призведуть до політичної турбулентності в Штатах. Адже президент, хто б ним не став – Трамп або Байден, все одно буде «половинчастим президентом», тому що його підтримало приблизно 50% населення США.
Голоси розділилися приблизно 50/50, хоча результати скрізь різні. Однак, в цілому, половина країни за одного, половина – за іншого. З точки зору єдності і будівництва єдиної нації, це – катастрофа.
Читати такожЧи вдасться Сполученим Штатам уникнути протестів і насильстваЩо стосується протестів, то «гарячі голови» є скрізь – і серед прихильників Байдена, і серед прихильників Трампа. Під час виборів Трамп спирався на дещо інші соціальні групи, ніж Байден. Наприклад, люди з глибинки, які підтримують Трампа, навряд чи будуть їздити в більші міста на протест. Тоді як Байден перемагає в основному в урбанізованих міських районах і передмістях. Ось тому саме прихильників Байдена можна частіше побачити на вулиці, на протестах, ніж прихильників Трампа.
Однак занепокоєння з приводу протестів на підтримку Трампа пов'язані якраз не з його основним електоратом, а з маргіналами – ультраправими, яким Трамп теж подобається. Йдеться про різні праворадикальні організації, налаштовані антиімміграційно, деякі з них – навіть неонацистського спрямування (хоча таких Трамп, звичайно, засуджує). Тим не менш, всі вони вважають Трампа більш правильним американським націоналістичним президентом. І саме їх дуже побоюються, тому що у них на руках зброя: вони можуть створити проблеми на зразок тих, що були під час протестів в Шарлоттсвіллі, коли були зіткнення якраз прихильників і противників Трампа, і ці зіткнення призвели до загибелі однієї людини.
Отже, "гарячі голови" є скрізь. Тому немає сенсу думати, що в разі перемоги одного кандидата протести будуть більш масовими, а в разі перемоги іншого – менш масовими. Все це до першого інциденту, який може «запалити сірник».
Ілля Куса, експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреду