У Європі явно почався період осмислення того, як вона накуролісила в Україні. Почався саме в Європі, але не в США, які в силу свого напіврелігійного імперського месіанства взагалі не здатні критично оцінювати свої дії. Мало не щотижня то тут, то там в ЄС з'являються рефлексивні статті під загальним рефреном: а чи не наламали ми дров в Україні?
Зрозуміло, наламали. Причому, неабияк.
Результат семирічного зовнішнього управління Заходу - в країні управлінський хаос і плутанина без найменших надій на економічне зростання. Причому бардак постійно наростає і призводить до того, що ні в кого вже, навіть у Заходу, немає влади і ніяки реформи вже неможливо провести в принципі. А без реформ - вічні злидні і жебрацтво кредитів.
Спроба заходу реформувати нашу корумповану еліту і нашу корумповану владу, механічно, бездумно впровадити у нас західні інститути за умови нереформованості всього суспільства, була заздалегідь приречена на повний провал, про що мені доводилося писати неодноразово. Починати реформи треба було з реформи свідомості суспільства. Коли змінитися свідомість суспільства, тоді зміниться і сама влада, але ніяк не навпаки.
Читати такожЧому українці залишилися з голою дупоюУ зв'язку з цим кілька людей поставили мені питання: "Коли ж в Україні буде краще?".
Зізнатися, я навіть дещо розгубився. Мені здається, що така постанова питання зараз вже некоректна. "Краще" в Україні вже було. Десь, напевно, за часів Кучми і про це можна вже забути. Після того, як Україна підписала Угоду про Асоціацію, питання можна ставити тільки наступним чином: "Коли в Україні буде гірше? І наскільки буде гірше? Як довго буде гірше?"
Чесно кажучи, що я ніколи не вірив, що Україна підпише Угоду про Асоціацію і неодноразово писав про це, починаючи з 2013 року, тому що вважав це вкрай небезпечною витівкою. Моя логіка грунтувалася на тому що:
Якщо ж угода буде підписана, писав я, то тільки під величезним тиском Заходу, що, власне, і сталося. Причому сталося в самій невдалій формі, у формі кольорової революції. Для того, щоб змусити Україну підписати Угоду, Захід не втримався і пішов на незаконне усунення Януковича від влади. Чого вже там - будемо називати речі своїми іменами. Ну, а раз так, то після цього можна забути про питання "коли в Україні буде краще?" Відповідь проста: "у найближчому майбутньому - ніколи".
Після того, як Захід пішов на силове усунення Януковича, він в односторонньому порядку поміняв правила гри щодо України і відкрив ящик Пандори. У відповідь Росія анексувала Крим і підтримала початок війни на Донбасі, причому відверто млява реакція Заходу на такі кроки Росії підтверджує те, що Захід усвідомлював свою відповідальність і провину за подію.
Читати такожПереміг не Майдан, а сцена МайдануВсе це призвело до наростання націоналізму в самій Україні та відродження на офіційному рівні культу Бандери, як основоположної постаті української державності. Цим не забарилася скористатися Польща і питання про неминучі територіальні претензії з боку Польщі - це тільки питання часу і приводу. Угорщина також знаходиться на низькому старті і не піде на жодні компроміси з Україною в питанні захисту своїх громадян в Закарпатті, громадянство яким вона завчасно вже роздала.
Захід натиснув на спусковий гачок і українська лавина прийшла до руху, наростаючи в швидкості і захоплюючи в свій потік все більше зацікавлених учасників. Ми ще тільки на початку шляху. На якому рівні буде зафіксовано нову геополітичну рівновагу сил на території України і що залишиться від неї самої після цього, спрогнозувати в принципі неможливо. Ясно тільки одне, що в Україні в найближче десятиліття все може бути або погано або дуже погано.