Президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив про підписання протоколу щодо спільного турецько-російського центру у Нагорному Карабаху з контролю за дотриманням режиму припинення вогню, що, за словами очільника Туреччини, дає змогу перебувати у зоні конфлікту турецьким і російським миротворцям.
Зазначу, що наразі оприлюдненою є тільки одна угода про фактичне перемир’я, де йдеться тільки про російських миротворців, які вже почали там розгортатися.
Попри заяву Ердогана, досі не зовсім зрозуміло, як це може статися. Теоретично для цього є лише один механізм – Азербайджан може допустити турецьких військових на свою територію, і начебто вони мають на це право, бо це територія міжнародно визнаних кордонів. І хоч вона і є зоною з’ясування відносин між Вірменією і Азербайджаном, але якщо виходити з позиції міжнародного права, то вона належить Азербайджану. Тому вони дійсно можуть внутрішньо ухвалити рішення про залучення турецьких миротворців.
Але якщо це відбудеться, то існує велика імовірність нової ескалації, адже Вірменія знову зможе звинуватити Азербайджан у порушенні домовленостей.
У будь-якому разі, конфлікт у Нагорному Карабаху міжнародними партнерами був відданий на відкуп перемовинам між Росією і Туреччиною, бо ніхто з них, ані США, ані Європа, не заявляли про можливе посередництво.
Читайте такожПутін у Нагірному Карабасі обіграв усіхІ от у перемовинах між Туреччиною та Росією здається, що ми не про все знаємо. Скоріше за все, Ердоган з Путіним про щось домовилися. Тим паче, що раніше озвучувалася інформація, що Росія готова до того, аби Азербайджан забрав спірні райони, захоплені раніше Вірменією, окрім Карабаху, бо Степанакерт ніхто віддавати не збирався.
Якщо подивитися на підписану угоду, то фактично, так і сталося. Тому, імовірно, досягнуто домовленості про невтручання Росії у війну в Нагорному Карабаху, якщо Азербайджан не виходитиме за рамки.
Крім того, якщо підписувати нову угоду, де б згадувалася і Туреччина, то невідомо, кому її підписувати з боку Вірменії. Бо, по-перше, невідомо, чи лишиться на своїй посаді Пашинян. По-друге, навіть якщо до влади прийде хтось із проросійських партій, хто спить і бачить, аби скинути Пашиняна, то і вони можуть не підписати, бо проти цього протестують люди.
Іншими словами, ситуація хитка.