Рада національної безпеки і оборони доручила СБУ перевірити, чи була державною зрадою ратифікація Харківських угод 236 народними депутатами у 2010 році. Це рішення спрямоване не проти кожного окремого депутата, який голосував за ратифікацію, адже, згідно з українським законодавством, зокрема, із Конституцією, депутат не може нести відповідальність за колективне рішення (а дане голосування було саме колективним рішенням).
Це – намагання перевірити, чи відбулося голосування за ратифікацію Харківських домовленостей із порушенням регламенту Верховної Ради. Адже неодноразово тодішня опозиція звинувачувала парламентську більшість у тому, що у 2010 році, коли відбувалася ратифікація, голосували чужі картки, а, відтак, не було фактичної кількості тих 236 депутатів, які начебто віддали свої голоси за це рішення – їх було значно менше.
Читайте такожНові можливості і ризики: що дасть Україні Кримська платформа
Для чого зараз команда Зеленського піднімає це питання і повертається до процедури того, як ратифікувалися Харківські домовленості? У серпні планується запуск Кримської платформи. Тож зараз готується певна юридична база для того, щоб заявити на весь світ, що, з юридичної точки зору та з точки зору міжнародного права, в Криму не має права базуватися Чорноморський флот Російської Федерації.
Адже якщо Харківські домовленості ратифіковані з порушенням, то, очевидно, вони не мають юридичної сили. А, значить, і російський Чорноморський флот після 2017 року не мав права перебувати на території півострова, який, у свою чергу, визнається більшістю держав територією України.
Цілком очевидно, що Росія вважатиме подібне рішення нікчемним. Але, з точки зору міжнародного права та дипломатичного символізму, це матиме значення, і Україна до цього зможе апелювати на всіх міжнародних майданчиках – мовляв, є ще одне грубе порушення з боку Російської Федерації, а, значить, вона повинна піти з Криму.
Читайте такожЧи поверне Україна Крим після смерті Путіна
Втім, ця історія із дорученням РНБО, даним Службі безпеки України, перевірити, чи була державною зрадою ратифікація Харківських угод, нічим конкретним, на мою думку, не скінчиться. Не буде ані кримінальних справ, ані посадок.
А, власне, проти кого ці справи порушувати? Коли ухвалювалося це рішення, агресії Росії ще не було – тоді вона була стратегічним партнером України, і 1-а ст. Великого договору про дружбу між країнами про це свідчила. Підписання і ратифікація Харківських угод відбулися, згідно з українським законодавством. Тому навряд чи хтось буде притягнутий до відповідальності.
Отже, дане рішення РНБО носить символічний характер і необхідне виключно для того, щоб забезпечити Україні певну юридичну базу, щоб на Кримській платформі вона могла робити відповідні заяви.
Костянтин Бондаренко, керівник фонду «Українська політика», політолог, історик, спеціально для Главреда