У Києві знову бушував терорист. Цього разу – у будівлі бізнес-центру. На відміну від луцького терориста, я не думаю, що він надто готувався до теракту. На це вказує хоча б те, що він звільнив усіх заручників, хоча міг би їх «обмінювати» на якісь бонуси для себе. Тому навряд чи операція з терористом у Києві була постановочною – скоріше, просто непрофесійною і непідготовленою.
Причому непідготовленою вона була не тільки з боку терориста, а й самих правоохоронців. Звичайно, що силовикам було важливо знешкодити і заарештувати злочинця, бо саме з технічної точки зору, цю операцію можна вважати успішною.
Чому так сталося? Як мінімум тому, що між українськими силовиками, як і між силовиками багатьох інших країн існує конкуренція. Але проблема у тому, що у всіх правоохоронців є банальне нерозуміння мети терориста. Більше схоже на те, що у правоохоронців не сформувалося уявлення, що теракт - це не просто застосування чи загроза застосування насилля.
Читайте також"Світом має керувати одна людина": про що говорив терорист КарімовАдже мета терористів - не у насиллі над заручниками чи у грошовій винагороді, яку вони просять а у потребі донесення інформації до людей через інформаційний простір.
І у випадку з луцьким терористом, і у тому, що ми бачили у бізнес-центрі в Києві, мета злочинців була у тому, щоб привнести у публічний простір свої, хай несистемні і неадекватні ідеї, які здаються їм правильними. І те, що ці ідеї отримали доступ до інформаційного поля, вже свідчить про перемогу злочинців.
Те, що журналісти, яким СБУ та МВС не пояснили, як треба висвітлювати події, аби не створити «ефекту доміно» (тобто не підштовхувати до таких дій інших людей з подібними намірами) отримали доступ до терориста - неприпустимо. Ані політичні, ані ще якісь вимоги терористів не повинні потрапляти до поля зору широкого загалу – це допустимо хіба що тоді, коли інших варіантів нема.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму, спеціально для Главреду