Після чуток про можливу відставку, прем'єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що наразі не писав заяви про звільнення з посади. Такі чутки з'явилися після скликання позачергового засідання Верховної Ради, призначеного на 4 березня, на якому мають обговорювати кадрові питання.
Та судячи з різних джерел, імовірність такої події дуже висока, але одночасно відбудуться і деякі інші кадрові рішення - призначення нового міністра на нову посаду (маю на увазі призначення Олексія Рєзнікова на посаду голови міністерства з питань окупованих територій) і заміна двох-трьох міністрів.
Навколо прем’єра вже виникло багато проблем. Але на нещодавній зустрічі Гончарука з Єрмаком, імовірно, обговорювали не ці проблеми, а швидше за все, умови відставки. Це не має бути чимось образливим для Гончарука – можливо, він отримає якусь іншу важливу функцію у президентській команді.
Читати такожНе чекайте від Зеленського перезавантаження Кабміну і гучних відставокДля нього важливо зберегти обличчя – він не хоче піти як людина, яка все програла, а так, щоб можна було пізніше розпочати власну політичну кар’єру. Тому, мабуть, на цій зустрічі і шукали компроміс.
Якщо говорити про заміну міністра закордонних справ, то такий сценарій дуже вірогідний за умови, якщо є погодження з новим кандидатом. І це не призведе до зміни зовнішньої політики і інших принципових змін. Тут, скоріше, відбудеться заміна стилістики і, якщо заміна у МЗС відбудеться, то дещо зміниться і функціонал.
По кандидатурі у Мінсоцполітики, як мінімум, є один кандидат – пані Галина Третьякова. Це також може відбутися, якщо погодиться сама людина і буде «добро» від президента – довіряє він цій людині чи ні. Хоча зауважу, що обговорювали і деяких інших кандидатів, зокрема і нестандартних, і досвідчених, які раніше працювали на цій посаді. Але перевага надається саме Третьяковій, бо вона має активні конструктивні зв'язки із нинішнім керівником Офісу президента.
З міністром охорони здоров’я ситуація дещо складніша – до неї є купа претензій і, очевидно, що зараз перед загрозою ризику глобальної епідемії коронавірусу потрібно, аби МОЗ працював дуже ефективно. Натомість у відомстві є певна організаційна лихоманка і колотнеча, але не варто говорити, про те, що все пропало, бо, для порівняння, за часів Супрун було ще більше проблем. Втім, усе одно відчувається, що міністр, навіть у нинішній управлінській команді – не найсильніша ланка.
Та тут є питання – на кого міняти? Взагалі, із МОЗ якась містика, наче пороблено – хто туди не приходить, завжди, незалежно від прізвища міністра, там виникають проблеми.
Читати такожВдалий прем'єр: кого Зеленський вибере на місце ГончарукаТакож 4 березня мають заслухати і звіти силовиків. Зокрема, раніше збирали підписи щодо відставки керівника НАБУ Артема Ситника, і по голові Офісу генпрокурора Руслану Рябошапці з’являлися різні чутки.
Та з НАБУ ситуація делікатна, адже саме туди вкладено багато коштів наших міжнародних партнерів і просто так зруйнувати ситуацію з НАБУ неможливо. Тому якщо Ситник піде, то також постає питання, хто його замінить. Тим паче, що тут головне – не тільки посилити його діяльність, але й зберегти НАБУ. Адже усюди його противники – виникла широка коаліція у Верховній Раді, а також за її межами з людей деяких олігархів і людей Порошенка, які ненавидять одне одного, але об’єдналися у спільному пориві і цікавляться руйнацією НАБУ як такої. Тому по НАБУ рішення можливе, та воно дуже делікатне, оскільки тут доведеться радитися з міжнародними партнерами.
По генпрокуратурі – класичний варіант. Тут так само поки що немає чіткої кандидатури на заміну. Безумовно, є зауваження щодо реформи генпрокуратури, бо процес затягується. Та поки що це питання відкрите і я не думаю, що там варто чекати кардинальних кадрових рішень.
Коли йдеться про президента Зеленського, то нікому нічого не гарантують. Усе може змінитися. Та з точки зору правових обставин, більш вірогідний сценарій наразі той, що в Україні буде не новий прем’єр, а лише виконуючий обов’язків.
І якщо після реконструкції уряду через деякий час ситуація в економіці зміниться або буде певна стабілізація і демонстрація того, що уряд може швидко вирішувати наявні проблеми (хоча б ті, які можна швидко вирішити), то тоді можна буде говорити про затвердження в.о. на посаді прем’єра. Але для цього треба хоча б кілька місяців. І навпаки – якщо цього не станеться, то тоді президент може поміняти весь уряд. А це вже станеться не раніше осені.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", спеціально для Главреду