Головне з новини:
З першого погляду зебра здається лише екзотично розфарбованим варіантом коня. Та попри зовнішню схожість, ці тварини мають суттєві відмінності - і саме вони пояснюють, чому зебри так і не стали тягловими тваринами. Про це пише IFL-Science.
Як зазначають дослідники, зебри та коні мають спільного предка, але їхні шляхи розійшлися близько 4–4,5 мільйона років тому. За цей час зебри пристосувалися до життя в африканських саванах, де виживання залежало від здатності швидко реагувати на небезпеку. Це сформувало у них надзвичайну пильність, тривожність і схильність до агресії у стресових ситуаціях.
Керол Холл, доцентка кафедри верхової їзди в Ноттінгемському Трентському університеті, пояснює:
«У середовищі, де навколо чатують леви, гепарди та гієни, зебри змушені бути надзвичайно обережними. Вони полохливі, але загнані в кут - стають небезпечними».
Людство неодноразово намагалося зробити зебру домашньою твариною. Як повідомляє IFL-Science, голландські колоністи у Південній Африці навіть документували спроби одомашнення цих смугастих тварин. Проте зебри виявилися надто норовливими: вони не витримували прив’язі, часто виривалися на волю, а їхній характер не піддавався дресурі.
Теоретично - так. Можна було б розпочати програму селекції, відбираючи найбільш спокійних особин у кожному поколінні. Але, як зазначають фахівці, у цьому немає великого сенсу. Зебри менші за коней, менш витривалі та не мають переваг у ролі транспортного засобу. А головне - у нас уже є коні.
Тож зебра - це не просто "чорно-білий кінь", а окрема гілка еволюції з унікальним характером і біологією. Її дика природа - не вада, а результат мільйонів років адаптації. І, схоже, вона не поспішає змінювати свій статус на "домашню тварину".
Цікаве по темі: